Стабілізація нафти рос стабилизация нефти англ oil stabilization нім ölstabilisierung f вилучення широкої фракції найбіл

Стабілізація нафти (рос. стабилизация нефти; англ. oil stabilization; нім. Ölstabilisierung f) — вилучення широкої фракції найбільш летких вуглеводнів (, ) зазвичай від СН₄ до C₄Н₁₀ (пропан, бутан) на промислі для їх використання як палива чи нафтохімічної сировини і одержання стабільної нафти, практично не здатної випаровуватися в атмосферу.

Основні процеси

Стабілізація нафти здійснюється методом гарячої сепарації або методом ректифікації. При гарячій сепарації нафту спочатку нагрівають до температури 40–80 °С, а потім подають в сепаратор. Легкі вуглеводні, що виділяються при цьому, відсмоктуються компресором і направляються в холодильну установку. Тут важкі вуглеводні конденсуються, а легкі збираються і закачуються в газопровід.

При ректифікації нафту піддають нагріву в спеціальній стабілізаційній колоні під тиском і при підвищених температурах (до 240 °С). Відокремлені в стабілізаційній колоні легкі фракції конденсують і перекачують на газофракційні установки або на газопереробні заводи (ГПЗ) для подальшої переробки. На нафтостабілізаційних установках зазвичай отримують два продукти: нестабільний бензин і несконденсований газ. Несконденсований газ використовують як паливо безпосередньо на установках або направляють у газозбірну мережу, після чого разом з нафтопромисловим газом він надходить на газобензинові заводи. В цьому випадку витрати на його отримання визначаються за рівнем цін на нафтопромисловий газ.

До ступеня стабілізації товарної нафти висуваються жорсткі вимоги: тиск пружності її парів при 38 °С не повинен перевищувати 0,066 МПа (500 мм рт. ст.).

Таким чином, стабілізація нафти відокремлює легкі фракції, такі як пропан, бутан і бензин, з метою зменшення втрат нафти під час її транспортування або зберігання. Цей процес є важливим кроком в промисловій підготовці нафти і допомагає забезпечити її ефективне використання.

Процеси зневоднювання, знесолення та стабілізації нафти здійснюються на установках комплексної підготовки нафти (УКПН).

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.
Білецький В. С. Основи нафтогазової справи / В. С. Білецький, В. М. Орловський, В. І. Дмитренко, А. М. Похилко. — Полтава: ПолтНТУ, Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2017. — 312 с.
Склабінський В. І. Технологічні основи нафто- та газопереробки: навчальний посібник / В. І. Склабінський, О. О. Ляпощенко, А. Є. Артюхов. — Суми: Сумський державний університет, 2011. — 187 с., + Гриф МОН.^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
Орловський В. М., Білецький В. С., Вітрик В. Г., Сіренко В. І. Технологія видобування нафти. Харків: Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, НТУ «ХПІ», ТОВ НТП «Бурова техніка», Львів, Видавництво «Новий Світ — 2000», 2022. — 308 с.
Українська нафтогазова енциклопедія / за загальною редакцією В. С. Іванишина. — Львів : Сполом, 2016. — 603 с. : іл., табл. — .