Справа Бофорса

Справа «Бофорса» — гучний корупційний скандал в Індії та Швеції в 1980-і роки, результатом якого стало внесення виробника зброї «Бофорс» до «чорного списку» підприємств і поразки партії Раджива Ганді «Індійський національний конгрес» на виборах.

Хід подій

24 березня 1986 року шведська збройова компанія «Бофорс» і уряд Індії, очолюваний Радживом Ганді, підписали торговельну угоду на постачання 410 гаубиць типу FH-77B на загальну суму 1,2 мільярда доларів (що становило близько 14 мільярдів індійських рупій). Як з'ясувалося згодом, представники компанії дали хабаря людям з найближчого оточення Ганді, і, таким чином, забезпечили підтримку членами уряду укладення контракту саме з ними. Під час розслідування загальна сума хабарів була оцінена в 60 мільйонів доларів. Історія набула розголосу в 1987 році, але ^[en] Індії прийняло кримінальну справу до провадження лише 22 січня 1990 року.

Розслідування показало, що представники компанії «Бофорс» платили величезні хабарі безпосередньо високопоставленим чиновникам і великим бізнесменам Індії, а угоди проходили з порушенням встановлених місцевими законами банківських процедур і фінансового законодавства. Розслідування вийшло далеко за межі Індії та Швеції. Так, в його ході з'ясувалося, що 27 мільйонів доларів було виплачено «Бофорс» панамській компанії «Свенска інкорпорейтед», а потім ця сума була виявлена на особистому рахунку великого індійського бізнесмена Вина Чадхи (Win Chadha) в банку «Суїс бенк корпорейшн», розташованому в Женеві. 7,5 мільйона доларів «Бофорс» перевела на рахунок британської фірми «АЕ Сервісес», і незабаром 97 % цієї суми було переведено на рахунки ще однієї панамської компанії «Колбар інвестментс лімітед», контрольованої іншим індійським бізнесменом, Оттавіо Кваттроккі, італійцем за національністю, пов'язаним із Сонею Ганді (також італійкою за походженням).

Наслідки справи

Справу «Бофорса» було використано політичними противниками партії «Індійський національний конгрес», які на повний голос звинуватили Раджива і Соню Ганді в отриманні 20 мільйонів доларів хабарів за вплив на уряд Індії, результатом якого стало прийняття на озброєння в армію країни шведських зенітних гармат виробництва «Бофорс». Пропаганда противників партії «Індійський національний конгрес» виявилася успішною, і, в силу цієї та низки інших причин, ІНК на виборах 1989 року програла, і Раджив Ганді втратив посаду прем'єр-міністра. Думки індійської громадськості розділилися, багато хто вважає, що справа носила політичний характер.

Незаконні операції «Бофорса», за однією з версій, стали причиною вбивства шведського прем'єр-міністра Улофа Пальме 26 лютого 1986 року.

Гаубиці виробництва компанії «Бофорс» були застосовані в ході бойових дій під час індо-пакистанського інциденту в секторі Каргіл у липні 1999 року, в якому Індія здобула перемогу. Сама ж компанія була внесена в «чорний список», і протягом багатьох років їй було заборонено укладати угоди щодо зовнішньої торгівлі.

Розслідування і судові процеси

У листопаді 1999 року справа «Бофорса», на думку багатьох, штучно гальмована протягом дев'яти років, дійшло до суду. Центральне бюро розслідувань Індії передало до суду матеріали звинувачень проти низки чиновників і бізнесменів. 25-сторінковий прокурорський висновок звинувачував у злочинній змові і отриманні хабарів колишнього секретаря міністерства оборони Індії С. К. Бхатнагара, вищезазначених бізнесменів Чадха і Кваттроккі, а також колишнього президента компанії «Бофорс» Мартіна Ардбо. У документі фігурувало й ім'я Раджива Ганді, але справу стосовно нього було припинено в зв'язку з його загибеллю у травні 1991 року.

2001 року померли Бхатнагар і Чадха. 5 лютого 2004 року звинувачення проти Раджива Ганді були повністю зняті. Рахунки Кваттроккі були заарештовані в грудні 2005 року. Він був оголошений у міжнародний розшук Інтерполом, і 6 лютого 2007 року Кваттроккі заарештували в Аргентині. Незабаром його звільнили, попередньо заборонивши залишати Аргентину. Уряд Індії зажадав від Аргентини видачі Кваттроккі, але той відмовилася це зробити, пославшись на відсутність угоди про видачу злочинців. 4 березня 2011 року відбувся заочний процес, на якому Кваттроккі був повністю виправданий.

Примітки

1. Алексей Тамилин. (12 листопада 1999). Вновь "Дело Бофорс" (рос.). . Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
2. Сергей СТРОКАНЬ. Пробуждение Сони (рос.). . Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
3. Дмитрий Литовкин. (13 листопада 2002). Красная армия дешево не летает (рос.). Известия. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 2011-3-11.
4. И.Дергачева. (20 червня 2008). Улоф Пальме и ЦРУ (рос.). [1]. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
5. Павел Жаворонков. (29 вересня2003). Шведская спичка (рос.). . Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
6. Федор ЛУКЬЯНОВ. (05 березня 2001). (рос.). Время новостей. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2011-3-11.
7. Дмитрий Литовкин. (17 вересня 2007 г.). (рос.). ИТАР-ТАСС. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2011-3-11.
8. Serious flaw in Bhatnagar's conduct (англ.). [2]. 20 листопада 2002. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
9. Bofors case accused Win Chadha dead (англ.). [3]. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
10. V. VENKATESAN. Off the hook (англ.). Frontline. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
11. Smriti Singh. (5 березня 2011, 04.59am IST). Bofors case: 'Petitioner interested in cheap publicity’ (англ.). The Times of India. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.

Посилання

• Bofors ghost haunts Cong again [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)