Соґа

Рід Соґа (яп. 蘇我氏, そがのうじ, соґа-но-удзі) — японський аристократичний рід 6–7 століття періоду Ямато.

Рід Соґа
Засновник	Q11625205?
Країна	Японія

Скорочене генеалогічне дерево Соґа

Короткі відомості

В японській історіографії походження Соґа до кінця не з'ясоване. Згідно з однією теорією цей рід був нащадком місцевої знаті району Соґа на півдні Яматоської западини в сучасній японській префектурі Нара. Згідно з іншою Соґа були переселенцями-високопосадовцями з корейської держави Пекче, які оселилися у вищезгаданому районі Яматоської западини й натуралізувалися. Згідно з цією теорією 475 року під час заворушень в Пекче до Ямато прибуває якийсь Соґа Маті.

Відповідно до найстаріших японських хронік «Кодзікі» та «Ніхон сьокі» члени роду Соґа виводили свій родовід від , героя корейського походу часів імператриці Дзінґу, і приходилися родичами японським аристократичним родам Хата, Косе, Хеґурі, Кацуракі та іншим. Пізніші джерела, такі як генеалогічні списки , називають пращуром Соґа японського імператора Коґена.

Часті згадки про Соґа з'являються у 6 столітті. Вони пов'язані з діяльністю голови роду , який використовуючи зв'язки з представниками родин-мігрантів при дворі, зокрема родиною Ямато-но-ая, зміг вислужитися до посади головного монаршого радника О-омі (536–570). Опираючись на натуралізовану знать китайсько-корейського походження, він сприяв поширенню буддизму в Японії. Активна підтримка іноземного вчення спричинила конфлікт між родом Соґа та родами Мононобе і , поборниками традиційних японських вірувань. Спалахнула кривава війна, в якій перемога дісталася прибічникам буддизму.

Наступники  — Соґа но Умако, його син Соґа но Емісі та онук Соґа но Ірука, які успадкували титул О-омі, встановили в Японії фактичну диктатуру свого роду і загрожували існуванню тогочасної імператорської династії. Це викликало невдоволення знаті та монарха. В червні 645 року змовники крон-принц Нака но Ое та його підопічний Накатомі но Каматарі убили Соґа но Емісі, а Іруку змусили покінчити самогубством. Головна лінія роду Соґа перервалася. Врятувалися лише голови бічних гілок, які співробітничали з імператором — Соґа но Маро, Соґа но Мурадзі та Соґа но Акае. У наступну епоху реформ Тайка вони отримали посади міністрів в новому уряді.

У 672 році спалахнула Смута Дзінсін довкола спадкоємця Імператорського престолу, в результаті якої Соґа були майже поголовно знищенні. Уцілілі нащадки Мурадзі отримали нове прізвище — Ісікава і титул — сукуне, а потім асон. Піднесення Ісікави відбулося в період Нара.

Голови роду

• (506 (?) — 570)
• Соґа но Умако (551 (?) — 626)
• Соґа но Емісі (586 (?) — 645)
• Соґа но Ірука (? — 645)

Примітки

1. Також: 宗賀 або 宗我.

Джерела та література

• 新編 日本史辞典 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — с. 593–594.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання

• (яп.)