Соціальний підприємець

Див. також: Соціальне підприємництво та Підприємець

Соціальний підприємець — центральна діюча особа соціального підприємництва, від особистісних соціально-психологічних якостей якої залежить успіх соціального підприємства.

Якості та навички

Формування уявлення про соціального підприємця, як і про соціальне підприємництво, введення в обіг та популяризацію цих понять приписують ^[en], американському менеджеру, голові некомерційного фонду «Ашока: Інновації для суспільства» (1980). Широко відомий його вислів про соціальних підприємців:

Соціальні підприємці не задовольняються лише тим, щоб дати рибу або навчити як ловити рибу. Вони не заспокояться, поки не здійснять революцію в рибній промисловості.

— Білл Дрейтон, Leading Social Entrepreneurs Changing the World

Білл Дрейтон вказує, що соціальних підприємців дуже мало: на кожну тисячу творчих, альтруїстичних і енергійних людей, — не більше одного, хто налаштований і готовий змінювати саме всю цільову область, а не просто домагатися поставленої мети.

Соціальний підприємець може створювати і управляти як комерційними, так і некомерційними організаціями, але їх існування обумовлено виконанням певної соціальної місії. Для проведення необхідних соціальних змін індивіду необхідно володіти ініціативністю і волею відстоювати інтереси інших людей.

Особисті якості, що відрізняють соціального підприємця від звичайного підприємця:

• просоціальна поведінка — турбота про добробут і права інших людей, прагнення принести їм ту чи іншу вигоду,
• громадянська вмотивованість — готовність надавати підтримку своїй організації, виходячи за рамки службового обов'язку (ця якість важлива в більшій мірі для ^[en]),
• проактивність особистості — здатність брати ініціативу в свої руки для зміни обставин в кращу сторону.

Необхідні для соціального підприємця навички включають:

• трансформаційні навички — лідерство, командоутворення, управління змінами;
• трансакційні навички — організація ефективної команди, контроль за роботою добровольців і утримання їх,
• навички громадської роботи — самонавчання, пошук зацікавленої сторони і робота з її представниками, маркетинг.

Примітки

1. М. Баталина, А. Московская, Л. Тарадина. Обзор опыта и концепций социального предпринимательства с учетом возможностей его применения в современной России : ( )[рос.]. — Москва, 2007.
2. (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2014. Процитовано 21 квітня 2015.
3. Жильцова, Егорова, 2015, с. 184.
4. Жильцова, Егорова, 2015, с. 187—188.
5. Жильцова, Егорова, 2015, с. 188—189.

Література

• Экономика и управление социальной сферой: Учебник для бакалавров / Е.Н. Жильцова, Е.В. Егорова. — М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2015. — С. 184—189. — .
• Зверева Н.И. (26 березня 2019). «Бизнес в идеале». Кто такие социальные предприниматели. ТАСС. Процитовано 5 травня 2020.
• Зайнашева З.Г., Мешкова Н.Г. Особенности социальных предпринимателей и понятие социального предпринимательства // Вестник УГНТУ. Наука, образование, экономика. Серия Экономика. — 2018. — № 1 (23). — С. 45—53.
• Соколов-Митрич Д. В. и др. Дельфины капитализма. 10 историй о людях, которые сделали все не так и добились успеха. — М. : Манн, Іванов і Фербер, 2017. — 272 с. — .
• Соколов-Митрич Д. В. и др. Дельфины капитализма 2.0. Еще 8 историй о людях, которые сделали все не так и добились успеха. — М. : Эксмо, 2020. — 224 с. — .
• Шубина Л.В., Задорин И.В., Мойсов В.В., Халкина Е.В., Хомякова А.П. (2013). Портрет социального предпринимателя: ключевые характеристики. Отчет по итогам опроса социальных предпринимателей (PDF). Циркон.