Софія Перовська радянський художній фільм 1967 року знятий на кіностудії Мосфільм Софія Перовськарос Софья ПеровскаяЖанр

«Софія Перовська» — радянський художній фільм 1967 року, знятий на кіностудії «Мосфільм».

Софія Перовська
рос. Софья Перовская

Жанр	історія біографія
Режисер	Лео Арнштам
Сценарист	Лео Арнштам
У головних ролях	Олександра Назарова
Оператор
Композитор	Дмитро Шостакович
Художник
Кінокомпанія	«Мосфільм»
Тривалість	114 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1967
IMDb	ID 0170606

Сюжет

Молода дворянка Софія Перовська, дочка генерал-губернатора Петербурга, захоплена революційними ідеями. Не знаходячи розуміння серед близьких, вона залишає рідну домівку. «Ходіння в народ» дає Перовській безцінний досвід і знання життя — працюючи акушеркою, вона бачить важке життя простого народу, його темряву і покірність. Якось раз її заарештовують прямо під час прийому пологів — але вночі вона тікає з-під конвою на станції, сівши на поїзд, що проходив повз.

Знайомство з молодим народовольцем Желябовим переростає в сильне почуття, він зізнається Перовській в любові, вона відповідає йому взаємністю. Партія «Народна воля», до якої входять Желябов і Перовська, вступає на шлях терору і дає вирок царю — смерть. Незабаром приходить звістка про арешт Желябова, але це тільки додає Перовській рішучості — вона бере на себе керівництво однодумцями і їм вдається здійснити задумане — вбити Олександра II.

Під час замаху Рисаков першою бомбою пошкоджує карету імператора, а від бомби, кинутої Гриневицьким, отримують смертельне поранення імператор і сам метальник. Через кілька днів після замаху заарештовують і саму Перовську. На допитах Перовська тримається незалежно і з гідністю, заявляючи: «Я стратила не людину, а деспотизм». На упізнання їй приносять голову Гриневицького, який загинув під час замаху, оскільки його особистість не змогли встановити. Перовська повідомляє суду про вагітність Гельфман, завдяки чому тій вдається уникнути смертного вироку.

Отримавши право на останнє слово, Желябов вимовляє на суді революційну промову. Перовській дозволяють побачення з матір'ю, вона відмовляється подати прохання про помилування і пише останнього листа рідним. У день страти в'язнів в чорному одязі і з табличками «царевбивця» на грудях доставляють на площу, де встановлений ешафот і вже приготовлені п'ять домовин.

У ролях

Олександра Назарова — Софія Львівна Перовська
— Андрій Іванович Желябов
Борис Хмельницький — Микола Іванович Кибальчич
Георгій Тараторкін — Ігнатій Іоахімович Гриневицький
— Тимофій Михайлович Михайлов
— Микола Іванович Рисаков
— Геся Міровна Гельфман
— Віра Миколаївна Фігнер
Кіра Головко — мати Перовської
— Лев Миколайович Перовський
Владислав Стржельчик — Олександр II / слідчий
Юхим Копелян — Михайло Таріелович Лоріс-Меліков
Світлана Коркошко — Катерина Михайлівна Долгорукова
Костянтин Худяков — Георгій Валентинович Плеханов
— Лев Олександрович Тихомиров
Зінаїда Славіна — Корнілова
— Кох
Борис Бібіков — голова суду
— прокурор
— слідчий
Тетяна Панкова — тюремна наглядачка
— двірник, свідок на суді
— кат
Лаврентій Масоха — жандармський офіцер

Знімальна група

Режисер — Лео Арнштам
Сценаристи — , Лео Арнштам
Оператори — ,
Композитор — Дмитро Шостакович
Художники — Саїд Меняльщиков,

Посилання

Софія Перовська на сайті IMDb (англ.)