Соло́шине — село в Україні, у Горішньоплавнівській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 836 осіб. Воно розташоване в одному з наймальовничіших куточків Полтавщини, що зеленою плямою загубився серед безмежних придніпровських степів.
село Солошине | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Полтавська область | ||
Район | Кременчуцький район | ||
Громада | Горішньоплавнівська міська громада | ||
Основні дані | |||
Населення | 836 | ||
Поштовий індекс | 39245 | ||
Телефонний код | +380 5343 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 48°57′12″ пн. ш. 33°56′44″ сх. д. / 48.95333° пн. ш. 33.94556° сх. д.Координати: 48°57′12″ пн. ш. 33°56′44″ сх. д. / 48.95333° пн. ш. 33.94556° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря | 92 м | ||
Водойми | р. Дніпро | ||
Місцева влада | |||
Карта | |||
Солошине | |||
Солошине | |||
Мапа | |||
Солошине у Вікісховищі |
Географія
Село Солошине одне з найвіддаленіших сіл Кобеляцького району, знаходиться за 3,5 км від лівого берега Кам'янського водосховища, за 2 км від села Григоро-Бригадирівка.
Історія
Історія села нараховує більше трьохсот років, бо за архівними матеріалами воно засноване в кінці XVII століття. Після укладення Переяславської угоди ці землі щедро роздавали. Про заснування села дізнаємося із «Историко-статистического очерка села Солошина Кобякскаго уезда и находящейся в нем Рождество-Богородичной церкви» Миколи Пірського:
Время основания села, равно как и его первая история, теряются в давности. Сохранившиеся при местной церкви документальне данные, каковы: метрические и исповедные книги, касаются конца прошлого столетия, то есть начала существования в селе церкви. Так как по исповедным ведомостям за 1784-й год числится 462 души мужеского пола и 440 женского, то можно с вероятностью допустить, что начало села относится к 17-му столетию, если не ранее... |
(рос.)
Тут же йде мова і про виникнення назви села:
Если верить устному преданию, название свое получило оно от козака Солохи, который будто бы и положил основание этому козачьему поселению. Это предание приобретает значение почти достоверного в виду именно того обстоятельства, что и до сих пор существуют уличные прозвища "Солох" для обывателей наиболее древней части поселения. |
(рос.)
На початку 1960-х років село змінило своє розташування через будівництво Середньодніпровської ГЕС. Раниш село було розташоване в південній частині Кобеляцького району. Займало досить значну територію та поділялося на куточки, кожен з яких мав свою назву: Луки, Дейнегівка, Жилівка, Пиданівка, Колони та інші. Найбільшими з них були Миколаївка та Дворниківка. За усними переказами маєток Солохи містився на тій території села, що називалася Колони. Село Солошине було розташоване на піщаному березі Дніпра, поблизу озер.
За статистичними даними село було козацьке. Розташоване за 37 верст від повітового містечка. В 1862 році в Солошині було 128 дворів з загальною кількістю жителів 956 чоловік.
Кількість жителів поступово збільшувалася. В 1910 році було вже 450 господарств, серед них 421 козацьких, 9 селянських, 15 інших непривілейованих, 5 привілейованих. Кількість жителів — 2584. Населений пункт Миколаївка (друга назва — Дейнегівка) був розташований поблизу озера, яке зараз називають Дейнежанське. Населений пункт і озеро отримали свою назву від імені пана, що оселився тут.
В 1866 році поміщик Андрій Андрійович Дейнега був призначений помічником благочинного по училищам і церковноприходським школам. В 1878 році за заповітом на відсотки з його капіталу була споруджена і влаштована Солошинська земська школа, яку могли відвідувати діти найбідніших родин села. З 1878 по 1880 рік вчителем Закону Божого в цій школі був Василь Якович Пірський, за ініціативою якого і була створена школа.
Другим за величиною населеним пунктом, що входило до Солошина була Дворниківка, або Мар'їнське. Цей населений пункт був розташований в долині річки Дніпра, навколо озера, яке літом пересихало. Навесні поля і сам населений пункт часто затоплювало водою. Свою назву мав від прізвища пана Дворніка, який переселився сюди з Росії, очевидно, ще у XVIII ст. З усних переказів відомо, що до появи цього пана у селі не було кріпаків. Він привіз їх, переселившись у цю місцевість. Мабуть, був жорстокою людиною. Збереглися перекази, що пан Дворнік розводив породистих собак, а потім обмінював їх на кріпаків.
На Пиданівці, яка є окраїною сучасного Солошиного, до революції було лише 15 господарств, менше 100 жителів.
Головним видом господарської діяльності населення села було хліборобство. На городи та сади землі відводили біля дворів. На угіддя й сінокоси — за поселенням та по березі Дніпра. На городах садили огірки, редьку, буряки, моркву, капусту, ріпу, часник, горох, салат, кріп, пастернак, пізніше — картоплю. В садах росли переважно вишневі, яблуневі, грушеві та сливові плодові дерева, а також виноградники. На полях вирощували озимі та ярові культури: жито, пшеницю, овес, гречку, ячмінь, просо. М. Пірський писав: «Главное занятие жителей села — хлебопашество и, как побочная работа, — рыболовство, благодаря соседству р. Днепра».
За архівними даними на початку XX ст. в селі був паровий млин. Жителі займалися різними ремеслами. В Солошині за переписом 1910 року було «плотников — 6, портные — 5 мужчин и 2 женщины, сапожники — 7, столяры — 4, кузнецы — 3, ткачи — 6, извоз — 3» (дані взяті із «Алфавитного указателя населенных мест Полтавской губернии»).
Хати селяни будували на підвищеннях, в тій місцевості, яка не затоплялася розливами Дніпра. Біля хати були господарські будівлі, далі — сад і огород. Подвір'я обгороджували тином.
В селі в 1782 році була побудована церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Із «Историко-статистического очерка села Солошина» ми дізналися, що «…перенесена здешняя церковь из м. Переволочны в с. Солошино 9-го мая 1782 года и построена в том же 1782 году общим иждивением прихожан и усердием умершего священника о. Иакова Гончарева».
До цього часу в Солошині церкви не було. За легендою церкву купили у переволочан за кілька чвертей хліба — гречихи, якого так потребувало населення внаслідок неврожаїв. Церква і дзвіниця, збудовані окремо, були дерев'яними. При церкві була бібліотека, в якій були книги священного писання, історичні, медичні, педагогічні, журнали духовного змісту, метричні та сповідальні книги. Бібліотека налічувала 170 томів. Найдавніші книги датовані 1722 роком. При церкві діяла змішана школа грамоти.
На початку 1920-х років в селі було встановлено владу більшовиків. В 1925 році організували Комітет незаможних селян, куди приймали найбідніших. Їх наділяли землею, реманентом, худобою, яку забрали у панів. Головою комнезаму був Кіндрат Пидан, секретарем Архип Загребельний. З цих же селян в 1929 році організували перший колгосп, який називався «Перемога». Головою обрали Охтиза Базарного. Згодом були організовані колгоспи в різних кутках села: на Дворниківці — «Дніпрова хвиля» (голова Єгор Фьодоров), на Гладеревах — «За краще життя» (Д. М. Загребельний), на Луках — колгосп імені Петровського (В. І. Нечта), на Дворянівці — «Червоний борець» (А. П. Загребельний), на Колонах — «Схід» (І. О. Стрижак). Спочатку колгоспникам було дуже тяжко. Не вистачало реманенту, тяглової худоби, а техніки взагалі було мало. Тракторів не було, землю обробляли кіньми, волами, а то й коровами. Спочатку було шість колгоспів, потім деякі об'єдналися і утворилося чотири колгоспи.
Непоправного удару по укладу життя селян завдала примусова колективізація, одним із наслідків якої став голодомор 1932-1933 років. Пухли старі і малі, вимирали цілими родинами. Ховали їх здебільшого в загальних ямах без домовин. Щоб вижити, люди варили кашу чи куліш із товчених кукурудзяних качанів, пекли хліб з кураю. За переписом 1926 року в селі мешкало більше ніж 2600 жителів. Скільки померло голодною смертю невідомо, ймовірно 700—800 чоловік. Нам удалося скласти мартиролог померлих, який містить 271 ім'я.
До кінця 1930-х років життя в селі почало налагоджуватися. В колгоспах з'явилися перші трактори, автомобілі. Почали краще обробляти землю, підвищилися врожаї. Та не встигли пожити, як прийшла нова біда — війна. Більшість чоловіків пішли на фронт. У вересні 1941 року село було окуповане нацистами.
Протягом усього періоду окупації, яка тривала 2 роки, селяни були обкладені обов'язковими податками та поставляли для окупаційних військ зерно, овочі, м'ясо, молоко, яйця. З гектару посіву селяни були змушені віддавати 5 центнерів зерна, 60 центнерів капусти, 30 центнерів картоплі, 46 центнерів помідор, 51 центнер огірків, 45 центнерів моркви. Недаремно говорили: «Гітлера порядки — петля і податки». Як свідчать архівні джерела із населених пунктів Солошинської сільради гітлерівці забрали 364 голови худоби, 30520 центнерів продуктів харчування. Наше село розташоване далеко від головних шляхів, тому німці в селі були не частими гостями. Солошине було велике село, тягнулося вздовж Дніпра кілометрів на 12. В деяких частинах села німців бачили всього двічі — на початку окупації та коли вони палили село, відступаючи під ударами радянської армії.
Люди, як завжди, працювали на землі. Старожили згадують, що існував і колгосп, змінилася лише назва — громадське господарство. Найважчим лихом для жителів окупованих територій було насильне вивезення молоді на роботу до Німеччини. За рахунок українців нацисти прагнули компенсувати нестачу робітників у Третьому рейху. З населених пунктів Солошинської сільради вивезли 176 чоловік, серед яких Лукину Скляр, Катерину Загребельну, Віру Пудівну, Женю Доброницьку, Наташу Загребельну, Шуру Воскобойник, Олю Задорожню, Надію та Тетяну Педан, Григорія Педана, Настю Нечту, Ганну Чамру та інших. На території Солошинської сільської ради загинуло 3 чоловіка. Один із них Базарний Михайло Феоктистович збирав зброю для партизанських груп, що діяли в Кобеляцькому районі, розстріляний гестапо у 1942 році.
Солошине було звільнене від гітлерівців 26 вересня 1943 року в ході битви за Дніпро. Відступаючи, німці спалили майже всі хати, знищили худобу.
Складними були післявоєнні роки: неврожайний 1946 рік і голод 1946—1947 років, обов'язкова сплата високих податків (навіть за фруктові дерева), примусова купівля облігацій позик на відбудову і розвиток зруйнованого війною народного господарства, примусове відправлення юнаків на шахти Донбасу.
Після війни були відновлені колгоспи. Чотири колгоспи, які діяли до війни, були об'єднані в один колгосп імені Будьонного. Але в районі було два колгоспи з такою назвою, тоді вирішили його переіменувати у «Перше травня». В 1964 році колгосп почав називатися «Дніпро».
Йшли роки, мінялися події. На зміну одному поколінню приходило інше. На початку 1960-х років село змінило своє розташування. Через будівництво Середньодніпровської ГЕС солошан виселили з зони затоплення. Нове село було прибудоване до маленького хутора Пиданівка (Ісаївка). Першими збудували хати на новому місці та оселилися в новому Солошині Лобода Олексій Антонович, Ребрина Василь Герасимович, Підуст Григорій Тимофійович, Діжа Іван Панасович. Першою дитиною що народилася у новому Солошині 16 травня 1963 року був син Діжі Івана Панасовича, дитину назвали на честь батька Діжа Іван Іванович. Тепер це було вже інше село. Письменник-земляк Павло Загребельний в романі «Розгін» написав так: «Це було село із мрії, воно відкривалося щойно ти переїхав через Просяниківську гору, довкола розливався широкими хвилями степ, який далі обривався, а село лежало в степу, точно й дбайливо покладене між горою, яка затуляла його від стугонливих степових вітрів, і безмежним колгоспним садом, що розгонисто застиг понад обривистим спуском до безмежного, як світ, простору».
Саме така картина відкривається перед очима кожного, хто хоч на мить зупиниться біля в'їзду в село. В низині розкинулось село, далі яскравою зеленою смугою тягнеться ліс, а ще далі голубіє Дніпро. У 1970-80-х роках майже все населення села працювало у колгоспі «Дніпро», який мав у своєму розпорядженні 5000 га землі. Крім зернових культур сіяли багато цукрового буряка, вирощували городину, картоплю. Крім рослинництва займалися ще й тваринництвом — розводили свиней, корів, птицю. Роботи вистачало всім. Ще і приїздили в село на літню практику студенти. Полоти буряк, скирдувати солому приїжджали жителі Західної України.
Багато наших земляків-хліборобів прославилися своєю ударною працею. Так, комбайнер Сіроштан Микола Іванович був делегатом XXVI з'їзду КПРС у Москві. Поряд з ним ударно працювали Жила Олексій Васильович, Горошко Анатолій Петрович, Бровко Микола Миколайович, Бараненко Іван Васильович, Циганко Василь Григорович, Довжий Володимир Пантелеймонович. Багато солошан відзначені високими урядовими нагородами: Орденом Леніна — Нестеренко Клавдія Іванівна та Коваленко Прасковія Антонівна, Орденом Трудової Слави ІІІ ступеню — Бабич Ганна Олексіївна та Педан Марія Полікарпівна, Орденом Трудового Червоного Прапора — Сіроштан Микола Іванович, Удовицький Петро Петрович, Бородавка Ганна Савівна, Коваленко Марія Порфирівна, Орденом Жовтневої революції — Михайленко Данило Степанович.
Сьогодення
Зараз селяни господарюють індивідуально, в основному займаються землеробством. В 1990-х роках почали утворюватися фермерські господарства. Найбільші сільськогосподарські підприємства — товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (виконавчий директор Голубицький Анатолій Іванович) та фермерське господарство «Шанс» (голова Струк Володимир Миколайович). В 1992 році поблизу села почав працювати гірничий відділ ТОВ «Солошинський гранітний кар'єр», що входить до складу науково-виробничої корпорації «Владимир» (генеральний директор Каплін Володимир Володимирович).
В 2004 році в домівках солошан з'явилося газове опалення, в 2008 році було реставровано водогін, збудований ще у 1960-х роках. В 2011 році в приміщенні Солошинської ЗОШ І-ІІІ ступенів відкрився дитячий садок «Дзвіночок».
Відомі люди
Про історію села ми дізнаємося із розповідей Миколи Васильовича Пірського. Народився в селі Солошине в 1857 році. Тут же закінчив початкову школу. Навчався в Полтавській духовній семінарії, виявив неабиякий потяг до наук. Після закінчення семінарії вчителював у селі Маячка Кобеляцького повіту. В 1880 році його висвятили у священики. Спочатку був призначений священиком у Солошинську Різдво-Богородицьку церкву замість померлого батька Василія Пірського, а через три роки його перевели до Кобеляцької Покровської церкви. В 1887 році М.Пірський був призначений попечителем церковноприходських шкіл району (за сьогоднішніми мірками — начальником відділу освіти). Був п'ять разів нагороджений найвищими церковними орденами — Святої Анни і Святого Володимира, що можна розцінювати як унікальний випадок.
25 серпня 1924 року в селі народився український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії Павло Архипович Загребельний — один з найпопулярніших українських письменників XX століття. Павло Загребельний навчався в Солошинській семирічній школі. Середню освіту здобув в Озерській середній школі, яку закінчив в 1941 році. Вчорашній випускник ще не мав повних 17-ти років, пішов добровольцем до армії. Майбутній письменник брав участь у бойових діях, був поранений, пройшов пекло концтабору. Після звільнення у 1945 році працював в радянській воєнній місії в Західній Німеччині. Після повернення на Україну закінчив Дніпропетровський університет. Потім майже півтора десятиліття працював журналістом в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві, головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»). У 1964—1979 роках був секретарем, з 1979 по 1986 рік — першим секретарем правління Спілки письменників України. В 1979—1987 роках очолював Комітет з Державних премій імені Т. Шевченка. З вересня 1996 року по листопад 2005 року був членом Комітету Національних премій України імені Т.Шевченка.
В селі мешкає художник Сергій Миколайович Брайко. Навчався в Солошинській 8-річній школі, яку закінчив в 1976 році. Середню освіту отримав в Озерській середній школі в 1978 році. У 80-х роках XX століття жив на Далекому Сході, у Комсомольську-на-Амурі Хабаровського краю. Там же закінчив професійне училище по професії художник-оформлювач. Згодом закінчив факультет живопису та графіки Іркутського художнього училища. В 1995 році Сергій Миколайович повернувся на Україну. Член Полтавської спілки художників. В його доробку кілька сотень живописних полотен. Картини С. Брайка виставляються в художньому салоні міста Кобеляки, в експозиціях художніх галерей Кременчука, Полтави, Дніпропетровська, Харкова, Києва. Щорічно влаштовуються творчі виставки художника в приміщенні Солошинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Поезія
СОЛОШИНЕ МОЄ
Солошине моє, ти родом із віків, Ти хліборобський край — край мужніх козаків.
Зійшла твоя зоря в дніпровському краю: Між тисячами сіл тебе я впізнаю.
Лунав і спів і плач з дніпровських берегів.
В часи випробувань мій рідний край горів.
Ішли у бій твої сини — козак то чи солдат
За волю берегів за долю білих хат.
Солошине моє, недоля білих хат, Наругу пережив мій дід і батько, й брат, А сестри й матері від зорі й до зорі
Плекали хліб гіркий, чорніший від землі.
Могили без хрестів рядами над Дніпром
Скорботний хрест навис над кожним над двором.
У мареві вогнів, у крилах птиць Дніпра
В Солошине моє прийшла нова пора.
Прийшла нова пора без радості, без сліз: На вибоях невдач скрепить державний віз.
Надією живем у праці, у борні
Коли на берег наш прилинуть світлі дні?
Солошине моє, прадавній оберіг, Ступаю наче в храм до тебе на поріг.
М. І. Задорожній
Див. також
Примітки
- Верховна рада.[недоступне посилання з травня 2019]
Посилання
- Погода в селі Солошине [ 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Solo shine selo v Ukrayini u Gorishnoplavnivskij miskij gromadi Kremenchuckogo rajonu Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 836 osib Vono roztashovane v odnomu z najmalovnichishih kutochkiv Poltavshini sho zelenoyu plyamoyu zagubivsya sered bezmezhnih pridniprovskih stepiv selo SoloshineGerbKrayina UkrayinaOblast Poltavska oblastRajon Kremenchuckij rajonGromada Gorishnoplavnivska miska gromadaOsnovni daniNaselennya 836Poshtovij indeks 39245Telefonnij kod 380 5343Geografichni daniGeografichni koordinati 48 57 12 pn sh 33 56 44 sh d 48 95333 pn sh 33 94556 sh d 48 95333 33 94556 Koordinati 48 57 12 pn sh 33 56 44 sh d 48 95333 pn sh 33 94556 sh d 48 95333 33 94556Serednya visota nad rivnem morya 92 mVodojmi r DniproMisceva vladaKartaSoloshineSoloshineMapa Soloshine u VikishovishiGeografiyaSelo Soloshine odne z najviddalenishih sil Kobelyackogo rajonu znahoditsya za 3 5 km vid livogo berega Kam yanskogo vodoshovisha za 2 km vid sela Grigoro Brigadirivka IstoriyaIstoriya sela narahovuye bilshe trohsot rokiv bo za arhivnimi materialami vono zasnovane v kinci XVII stolittya Pislya ukladennya Pereyaslavskoyi ugodi ci zemli shedro rozdavali Pro zasnuvannya sela diznayemosya iz Istoriko statisticheskogo ocherka sela Soloshina Kobyakskago uezda i nahodyashejsya v nem Rozhdestvo Bogorodichnoj cerkvi Mikoli Pirskogo Vremya osnovaniya sela ravno kak i ego pervaya istoriya teryayutsya v davnosti Sohranivshiesya pri mestnoj cerkvi dokumentalne dannye kakovy metricheskie i ispovednye knigi kasayutsya konca proshlogo stoletiya to est nachala sushestvovaniya v sele cerkvi Tak kak po ispovednym vedomostyam za 1784 j god chislitsya 462 dushi muzheskogo pola i 440 zhenskogo to mozhno s veroyatnostyu dopustit chto nachalo sela otnositsya k 17 mu stoletiyu esli ne ranee ros Tut zhe jde mova i pro viniknennya nazvi sela Esli verit ustnomu predaniyu nazvanie svoe poluchilo ono ot kozaka Solohi kotoryj budto by i polozhil osnovanie etomu kozachemu poseleniyu Eto predanie priobretaet znachenie pochti dostovernogo v vidu imenno togo obstoyatelstva chto i do sih por sushestvuyut ulichnye prozvisha Soloh dlya obyvatelej naibolee drevnej chasti poseleniya ros Na pochatku 1960 h rokiv selo zminilo svoye roztashuvannya cherez budivnictvo Serednodniprovskoyi GES Ranish selo bulo roztashovane v pivdennij chastini Kobelyackogo rajonu Zajmalo dosit znachnu teritoriyu ta podilyalosya na kutochki kozhen z yakih mav svoyu nazvu Luki Dejnegivka Zhilivka Pidanivka Koloni ta inshi Najbilshimi z nih buli Mikolayivka ta Dvornikivka Za usnimi perekazami mayetok Solohi mistivsya na tij teritoriyi sela sho nazivalasya Koloni Selo Soloshine bulo roztashovane na pishanomu berezi Dnipra poblizu ozer Za statistichnimi danimi selo bulo kozacke Roztashovane za 37 verst vid povitovogo mistechka V 1862 roci v Soloshini bulo 128 dvoriv z zagalnoyu kilkistyu zhiteliv 956 cholovik Kilkist zhiteliv postupovo zbilshuvalasya V 1910 roci bulo vzhe 450 gospodarstv sered nih 421 kozackih 9 selyanskih 15 inshih neprivilejovanih 5 privilejovanih Kilkist zhiteliv 2584 Naselenij punkt Mikolayivka druga nazva Dejnegivka buv roztashovanij poblizu ozera yake zaraz nazivayut Dejnezhanske Naselenij punkt i ozero otrimali svoyu nazvu vid imeni pana sho oselivsya tut V 1866 roci pomishik Andrij Andrijovich Dejnega buv priznachenij pomichnikom blagochinnogo po uchilisham i cerkovnoprihodskim shkolam V 1878 roci za zapovitom na vidsotki z jogo kapitalu bula sporudzhena i vlashtovana Soloshinska zemska shkola yaku mogli vidviduvati diti najbidnishih rodin sela Z 1878 po 1880 rik vchitelem Zakonu Bozhogo v cij shkoli buv Vasil Yakovich Pirskij za iniciativoyu yakogo i bula stvorena shkola Drugim za velichinoyu naselenim punktom sho vhodilo do Soloshina bula Dvornikivka abo Mar yinske Cej naselenij punkt buv roztashovanij v dolini richki Dnipra navkolo ozera yake litom peresihalo Navesni polya i sam naselenij punkt chasto zatoplyuvalo vodoyu Svoyu nazvu mav vid prizvisha pana Dvornika yakij pereselivsya syudi z Rosiyi ochevidno she u XVIII st Z usnih perekaziv vidomo sho do poyavi cogo pana u seli ne bulo kripakiv Vin priviz yih pereselivshis u cyu miscevist Mabut buv zhorstokoyu lyudinoyu Zbereglisya perekazi sho pan Dvornik rozvodiv porodistih sobak a potim obminyuvav yih na kripakiv Na Pidanivci yaka ye okrayinoyu suchasnogo Soloshinogo do revolyuciyi bulo lishe 15 gospodarstv menshe 100 zhiteliv Golovnim vidom gospodarskoyi diyalnosti naselennya sela bulo hliborobstvo Na gorodi ta sadi zemli vidvodili bilya dvoriv Na ugiddya j sinokosi za poselennyam ta po berezi Dnipra Na gorodah sadili ogirki redku buryaki morkvu kapustu ripu chasnik goroh salat krip pasternak piznishe kartoplyu V sadah rosli perevazhno vishnevi yablunevi grushevi ta slivovi plodovi dereva a takozh vinogradniki Na polyah viroshuvali ozimi ta yarovi kulturi zhito pshenicyu oves grechku yachmin proso M Pirskij pisav Glavnoe zanyatie zhitelej sela hlebopashestvo i kak pobochnaya rabota rybolovstvo blagodarya sosedstvu r Dnepra Za arhivnimi danimi na pochatku XX st v seli buv parovij mlin Zhiteli zajmalisya riznimi remeslami V Soloshini za perepisom 1910 roku bulo plotnikov 6 portnye 5 muzhchin i 2 zhenshiny sapozhniki 7 stolyary 4 kuznecy 3 tkachi 6 izvoz 3 dani vzyati iz Alfavitnogo ukazatelya naselennyh mest Poltavskoj gubernii Hati selyani buduvali na pidvishennyah v tij miscevosti yaka ne zatoplyalasya rozlivami Dnipra Bilya hati buli gospodarski budivli dali sad i ogorod Podvir ya obgorodzhuvali tinom V seli v 1782 roci bula pobudovana cerkva v im ya Rizdva Presvyatoyi Bogorodici Iz Istoriko statisticheskogo ocherka sela Soloshina mi diznalisya sho perenesena zdeshnyaya cerkov iz m Perevolochny v s Soloshino 9 go maya 1782 goda i postroena v tom zhe 1782 godu obshim izhdiveniem prihozhan i userdiem umershego svyashennika o Iakova Gonchareva Do cogo chasu v Soloshini cerkvi ne bulo Za legendoyu cerkvu kupili u perevolochan za kilka chvertej hliba grechihi yakogo tak potrebuvalo naselennya vnaslidok nevrozhayiv Cerkva i dzvinicya zbudovani okremo buli derev yanimi Pri cerkvi bula biblioteka v yakij buli knigi svyashennogo pisannya istorichni medichni pedagogichni zhurnali duhovnogo zmistu metrichni ta spovidalni knigi Biblioteka nalichuvala 170 tomiv Najdavnishi knigi datovani 1722 rokom Pri cerkvi diyala zmishana shkola gramoti Na pochatku 1920 h rokiv v seli bulo vstanovleno vladu bilshovikiv V 1925 roci organizuvali Komitet nezamozhnih selyan kudi prijmali najbidnishih Yih nadilyali zemleyu remanentom hudoboyu yaku zabrali u paniv Golovoyu komnezamu buv Kindrat Pidan sekretarem Arhip Zagrebelnij Z cih zhe selyan v 1929 roci organizuvali pershij kolgosp yakij nazivavsya Peremoga Golovoyu obrali Ohtiza Bazarnogo Zgodom buli organizovani kolgospi v riznih kutkah sela na Dvornikivci Dniprova hvilya golova Yegor Fodorov na Gladerevah Za krashe zhittya D M Zagrebelnij na Lukah kolgosp imeni Petrovskogo V I Nechta na Dvoryanivci Chervonij borec A P Zagrebelnij na Kolonah Shid I O Strizhak Spochatku kolgospnikam bulo duzhe tyazhko Ne vistachalo remanentu tyaglovoyi hudobi a tehniki vzagali bulo malo Traktoriv ne bulo zemlyu obroblyali kinmi volami a to j korovami Spochatku bulo shist kolgospiv potim deyaki ob yednalisya i utvorilosya chotiri kolgospi Nepopravnogo udaru po ukladu zhittya selyan zavdala primusova kolektivizaciya odnim iz naslidkiv yakoyi stav golodomor 1932 1933 rokiv Puhli stari i mali vimirali cilimi rodinami Hovali yih zdebilshogo v zagalnih yamah bez domovin Shob vizhiti lyudi varili kashu chi kulish iz tovchenih kukurudzyanih kachaniv pekli hlib z kurayu Za perepisom 1926 roku v seli meshkalo bilshe nizh 2600 zhiteliv Skilki pomerlo golodnoyu smertyu nevidomo jmovirno 700 800 cholovik Nam udalosya sklasti martirolog pomerlih yakij mistit 271 im ya Do kincya 1930 h rokiv zhittya v seli pochalo nalagodzhuvatisya V kolgospah z yavilisya pershi traktori avtomobili Pochali krashe obroblyati zemlyu pidvishilisya vrozhayi Ta ne vstigli pozhiti yak prijshla nova bida vijna Bilshist cholovikiv pishli na front U veresni 1941 roku selo bulo okupovane nacistami Protyagom usogo periodu okupaciyi yaka trivala 2 roki selyani buli obkladeni obov yazkovimi podatkami ta postavlyali dlya okupacijnih vijsk zerno ovochi m yaso moloko yajcya Z gektaru posivu selyani buli zmusheni viddavati 5 centneriv zerna 60 centneriv kapusti 30 centneriv kartopli 46 centneriv pomidor 51 centner ogirkiv 45 centneriv morkvi Nedaremno govorili Gitlera poryadki petlya i podatki Yak svidchat arhivni dzherela iz naselenih punktiv Soloshinskoyi silradi gitlerivci zabrali 364 golovi hudobi 30520 centneriv produktiv harchuvannya Nashe selo roztashovane daleko vid golovnih shlyahiv tomu nimci v seli buli ne chastimi gostyami Soloshine bulo velike selo tyagnulosya vzdovzh Dnipra kilometriv na 12 V deyakih chastinah sela nimciv bachili vsogo dvichi na pochatku okupaciyi ta koli voni palili selo vidstupayuchi pid udarami radyanskoyi armiyi Lyudi yak zavzhdi pracyuvali na zemli Starozhili zgaduyut sho isnuvav i kolgosp zminilasya lishe nazva gromadske gospodarstvo Najvazhchim lihom dlya zhiteliv okupovanih teritorij bulo nasilne vivezennya molodi na robotu do Nimechchini Za rahunok ukrayinciv nacisti pragnuli kompensuvati nestachu robitnikiv u Tretomu rejhu Z naselenih punktiv Soloshinskoyi silradi vivezli 176 cholovik sered yakih Lukinu Sklyar Katerinu Zagrebelnu Viru Pudivnu Zhenyu Dobronicku Natashu Zagrebelnu Shuru Voskobojnik Olyu Zadorozhnyu Nadiyu ta Tetyanu Pedan Grigoriya Pedana Nastyu Nechtu Gannu Chamru ta inshih Na teritoriyi Soloshinskoyi silskoyi radi zaginulo 3 cholovika Odin iz nih Bazarnij Mihajlo Feoktistovich zbirav zbroyu dlya partizanskih grup sho diyali v Kobelyackomu rajoni rozstrilyanij gestapo u 1942 roci Soloshine bulo zvilnene vid gitlerivciv 26 veresnya 1943 roku v hodi bitvi za Dnipro Vidstupayuchi nimci spalili majzhe vsi hati znishili hudobu Skladnimi buli pislyavoyenni roki nevrozhajnij 1946 rik i golod 1946 1947 rokiv obov yazkova splata visokih podatkiv navit za fruktovi dereva primusova kupivlya obligacij pozik na vidbudovu i rozvitok zrujnovanogo vijnoyu narodnogo gospodarstva primusove vidpravlennya yunakiv na shahti Donbasu Pislya vijni buli vidnovleni kolgospi Chotiri kolgospi yaki diyali do vijni buli ob yednani v odin kolgosp imeni Budonnogo Ale v rajoni bulo dva kolgospi z takoyu nazvoyu todi virishili jogo pereimenuvati u Pershe travnya V 1964 roci kolgosp pochav nazivatisya Dnipro Jshli roki minyalisya podiyi Na zminu odnomu pokolinnyu prihodilo inshe Na pochatku 1960 h rokiv selo zminilo svoye roztashuvannya Cherez budivnictvo Serednodniprovskoyi GES soloshan viselili z zoni zatoplennya Nove selo bulo pribudovane do malenkogo hutora Pidanivka Isayivka Pershimi zbuduvali hati na novomu misci ta oselilisya v novomu Soloshini Loboda Oleksij Antonovich Rebrina Vasil Gerasimovich Pidust Grigorij Timofijovich Dizha Ivan Panasovich Pershoyu ditinoyu sho narodilasya u novomu Soloshini 16 travnya 1963 roku buv sin Dizhi Ivana Panasovicha ditinu nazvali na chest batka Dizha Ivan Ivanovich Teper ce bulo vzhe inshe selo Pismennik zemlyak Pavlo Zagrebelnij v romani Rozgin napisav tak Ce bulo selo iz mriyi vono vidkrivalosya shojno ti pereyihav cherez Prosyanikivsku goru dovkola rozlivavsya shirokimi hvilyami step yakij dali obrivavsya a selo lezhalo v stepu tochno j dbajlivo pokladene mizh goroyu yaka zatulyala jogo vid stugonlivih stepovih vitriv i bezmezhnim kolgospnim sadom sho rozgonisto zastig ponad obrivistim spuskom do bezmezhnogo yak svit prostoru Same taka kartina vidkrivayetsya pered ochima kozhnogo hto hoch na mit zupinitsya bilya v yizdu v selo V nizini rozkinulos selo dali yaskravoyu zelenoyu smugoyu tyagnetsya lis a she dali golubiye Dnipro U 1970 80 h rokah majzhe vse naselennya sela pracyuvalo u kolgospi Dnipro yakij mav u svoyemu rozporyadzhenni 5000 ga zemli Krim zernovih kultur siyali bagato cukrovogo buryaka viroshuvali gorodinu kartoplyu Krim roslinnictva zajmalisya she j tvarinnictvom rozvodili svinej koriv pticyu Roboti vistachalo vsim She i priyizdili v selo na litnyu praktiku studenti Poloti buryak skirduvati solomu priyizhdzhali zhiteli Zahidnoyi Ukrayini Bagato nashih zemlyakiv hliborobiv proslavilisya svoyeyu udarnoyu praceyu Tak kombajner Siroshtan Mikola Ivanovich buv delegatom XXVI z yizdu KPRS u Moskvi Poryad z nim udarno pracyuvali Zhila Oleksij Vasilovich Goroshko Anatolij Petrovich Brovko Mikola Mikolajovich Baranenko Ivan Vasilovich Ciganko Vasil Grigorovich Dovzhij Volodimir Pantelejmonovich Bagato soloshan vidznacheni visokimi uryadovimi nagorodami Ordenom Lenina Nesterenko Klavdiya Ivanivna ta Kovalenko Praskoviya Antonivna Ordenom Trudovoyi Slavi III stupenyu Babich Ganna Oleksiyivna ta Pedan Mariya Polikarpivna Ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora Siroshtan Mikola Ivanovich Udovickij Petro Petrovich Borodavka Ganna Savivna Kovalenko Mariya Porfirivna Ordenom Zhovtnevoyi revolyuciyi Mihajlenko Danilo Stepanovich SogodennyaZaraz selyani gospodaryuyut individualno v osnovnomu zajmayutsya zemlerobstvom V 1990 h rokah pochali utvoryuvatisya fermerski gospodarstva Najbilshi silskogospodarski pidpriyemstva tovaristvo z obmezhenoyu vidpovidalnistyu Dnipro vikonavchij direktor Golubickij Anatolij Ivanovich ta fermerske gospodarstvo Shans golova Struk Volodimir Mikolajovich V 1992 roci poblizu sela pochav pracyuvati girnichij viddil TOV Soloshinskij granitnij kar yer sho vhodit do skladu naukovo virobnichoyi korporaciyi Vladimir generalnij direktor Kaplin Volodimir Volodimirovich V 2004 roci v domivkah soloshan z yavilosya gazove opalennya v 2008 roci bulo restavrovano vodogin zbudovanij she u 1960 h rokah V 2011 roci v primishenni Soloshinskoyi ZOSh I III stupeniv vidkrivsya dityachij sadok Dzvinochok Vidomi lyudiPro istoriyu sela mi diznayemosya iz rozpovidej Mikoli Vasilovicha Pirskogo Narodivsya v seli Soloshine v 1857 roci Tut zhe zakinchiv pochatkovu shkolu Navchavsya v Poltavskij duhovnij seminariyi viyaviv neabiyakij potyag do nauk Pislya zakinchennya seminariyi vchitelyuvav u seli Mayachka Kobelyackogo povitu V 1880 roci jogo visvyatili u svyasheniki Spochatku buv priznachenij svyashenikom u Soloshinsku Rizdvo Bogorodicku cerkvu zamist pomerlogo batka Vasiliya Pirskogo a cherez tri roki jogo pereveli do Kobelyackoyi Pokrovskoyi cerkvi V 1887 roci M Pirskij buv priznachenij popechitelem cerkovnoprihodskih shkil rajonu za sogodnishnimi mirkami nachalnikom viddilu osviti Buv p yat raziv nagorodzhenij najvishimi cerkovnimi ordenami Svyatoyi Anni i Svyatogo Volodimira sho mozhna rozcinyuvati yak unikalnij vipadok 25 serpnya 1924 roku v seli narodivsya ukrayinskij pismennik Geroj Ukrayini laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR Shevchenkivskoyi premiyi Pavlo Arhipovich Zagrebelnij odin z najpopulyarnishih ukrayinskih pismennikiv XX stolittya Pavlo Zagrebelnij navchavsya v Soloshinskij semirichnij shkoli Serednyu osvitu zdobuv v Ozerskij serednij shkoli yaku zakinchiv v 1941 roci Vchorashnij vipusknik she ne mav povnih 17 ti rokiv pishov dobrovolcem do armiyi Majbutnij pismennik brav uchast u bojovih diyah buv poranenij projshov peklo konctaboru Pislya zvilnennya u 1945 roci pracyuvav v radyanskij voyennij misiyi v Zahidnij Nimechchini Pislya povernennya na Ukrayinu zakinchiv Dnipropetrovskij universitet Potim majzhe pivtora desyatilittya pracyuvav zhurnalistom v oblasnij dnipropetrovskij gazeti v zhurnali Vitchizna v Kiyevi golovnim redaktorom Literaturnoyi gazeti piznishe Literaturna Ukrayina U 1964 1979 rokah buv sekretarem z 1979 po 1986 rik pershim sekretarem pravlinnya Spilki pismennikiv Ukrayini V 1979 1987 rokah ocholyuvav Komitet z Derzhavnih premij imeni T Shevchenka Z veresnya 1996 roku po listopad 2005 roku buv chlenom Komitetu Nacionalnih premij Ukrayini imeni T Shevchenka V seli meshkaye hudozhnik Sergij Mikolajovich Brajko Navchavsya v Soloshinskij 8 richnij shkoli yaku zakinchiv v 1976 roci Serednyu osvitu otrimav v Ozerskij serednij shkoli v 1978 roci U 80 h rokah XX stolittya zhiv na Dalekomu Shodi u Komsomolsku na Amuri Habarovskogo krayu Tam zhe zakinchiv profesijne uchilishe po profesiyi hudozhnik oformlyuvach Zgodom zakinchiv fakultet zhivopisu ta grafiki Irkutskogo hudozhnogo uchilisha V 1995 roci Sergij Mikolajovich povernuvsya na Ukrayinu Chlen Poltavskoyi spilki hudozhnikiv V jogo dorobku kilka soten zhivopisnih poloten Kartini S Brajka vistavlyayutsya v hudozhnomu saloni mista Kobelyaki v ekspoziciyah hudozhnih galerej Kremenchuka Poltavi Dnipropetrovska Harkova Kiyeva Shorichno vlashtovuyutsya tvorchi vistavki hudozhnika v primishenni Soloshinskoyi ZOSh I III stupeniv PoeziyaSOLOShINE MOYe Soloshine moye ti rodom iz vikiv Ti hliborobskij kraj kraj muzhnih kozakiv Zijshla tvoya zorya v dniprovskomu krayu Mizh tisyachami sil tebe ya vpiznayu Lunav i spiv i plach z dniprovskih beregiv V chasi viprobuvan mij ridnij kraj goriv Ishli u bij tvoyi sini kozak to chi soldat Za volyu beregiv za dolyu bilih hat Soloshine moye nedolya bilih hat Narugu perezhiv mij did i batko j brat A sestri j materi vid zori j do zori Plekali hlib girkij chornishij vid zemli Mogili bez hrestiv ryadami nad Dniprom Skorbotnij hrest navis nad kozhnim nad dvorom U marevi vogniv u krilah ptic Dnipra V Soloshine moye prijshla nova pora Prijshla nova pora bez radosti bez sliz Na viboyah nevdach skrepit derzhavnij viz Nadiyeyu zhivem u praci u borni Koli na bereg nash prilinut svitli dni Soloshine moye pradavnij oberig Stupayu nache v hram do tebe na porig M I Zadorozhnij Div takozh Perelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Poltavska oblastPrimitki Verhovna rada nedostupne posilannya z travnya 2019 Posilannya Pogoda v seli Soloshine 25 chervnya 2008 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Poltavskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi