Соколі́вка — село в Україні, Золочівському районі Львівської області. Населення становить 780 (01.01.2016 р.) осіб. Орган місцевого самоврядування: Буська міська рада.
село Соколівка | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Львівська область | ||
Район | Золочівський район | ||
Громада | Буська міська громада | ||
Облікова картка | Соколівка | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1016 (1008 років) | ||
Населення | 780 (01.01.2017 р). | ||
Територія | 2,52 км² | ||
Площа | 2,52 км² | ||
Поштовий індекс | 80525 | ||
Телефонний код | +380 3264 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 50°02′24″ пн. ш. 24°51′00″ сх. д. / 50.04000° пн. ш. 24.85000° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря | 219 м | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 80526, Львівська обл., Буський р-н, с. Соколівка | ||
Карта | |||
Соколівка | |||
Соколівка | |||
Мапа | |||
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (серпень 2018) |
Географія
У селі бере початок річка Пуста, права притока Радоставки.
Історія села Соколівка
Одне з найдавніших поселень Галицької держави. Перші спогади про нього належать до 1016 року, часів київського князя Святополка (Окаянного), сина Володимира Великого, коли воно належало до Белзького князівства. Після смерті батька Святополк оженився на доньці польського короля Болеслава Хороброго — Марині та захопив Київ. В битві з військом Ярослава Мудрого у травні 1016 року під Любачем він зазнав поразки і втік до Кракова, шукаючи захисту в тестя. Польський король надав зятеві Белзьке князівство. Тоді Святополк у неприступних болотах, мальовничому місці Соколівці, на високому пагорбі (недалеко від нинішньої околиці Кудляки) заснував дерев'яний замок. У 1018 році Болеслав пішов походом на Київ. Недалеко від Буська військо Ярослава було розбите. Болеслав разом із Святополком захопили Київ, король навіть повісив свій меч на Золотих воротах, а Ярослав Мудрий був змушений втікати до Новгорода. Святополк, втративши іноземну підтримку, не втримався в Києві, бо був розбитий сильнішим військом Ярослава Мудрого на річці Альті. Втікаючи від Ярослава, він пробував оборонятися в Соколівському замку, але й тут був розбитий, а в червні 1022 року загинув. Затримавшись у замку, Ярослав Мудрий полював на диких турів у тих лісах, де тепер хутір Сокіл. Саме там, як переповідав давню легенду П. Зробок, князь натрапив на соколині гнізда і на льоту вбив стрілою сокола, якого повісив над своїм наметом, сказавши, що це урочище називатиметься Сокіл. Залишивши свого тисяцького Кудиляка, який був із половців, у замку, Ярослав Мудрий повернувся до Києва. А замок цей був зруйнований у 1241 році татаро-монголами, від яких люди переховувались у лісових хащах. Навіть досі за полем, що між Грабиною і Переволочном, збереглася назва Дебра, хоч яри вирівняли за колгоспних часів.
У 1335 році Перемишльське князівство завоював польський король Казимир Великий, а в 1364 році він захопив Белзьке князівство, зокрема й Соколівку. У 1383 році король спровадив до Соколівки жидів-купців. Відтоді вона почала перетворюватися на купецьке містечко, через яке проходив торговий шлях між Сходом і Заходом.
У 1648 році під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького через Соколівку проходили козацькі загони полковників Івана Чарноти та Семена Пободайла. Повертаючись з-під Замостя, у Соколівці в рукопашному бою Чарнота загинув. (До речі, ім'я цього козацького полковника було присвоєно як псевдо в роки Другої світової війни сотнику УПА Іванові Гайвасеві, двоюрідному братові Ярослава Гайвася — помічника і заступника провідника ОУН (М) полковника Андрія Мельника, який перебував у гітлерівському концтаборі. Іван Гайвась загинув у зимі 1944 року в сутичці з донськими козаками, що були на службі в німців.) У 1649 році через село з Топорова проходили війська польського короля Яна Казимира на допомогу обложеним у Збаражі військам князя Яреми Вишневецького. У 1651 році тут стояли війська князя Любомирського, які йшли під Берестечко на з'єднання з головними частинами війська короля Яна Казимира.
У 1662 році поневолювати Україну пішли польські гетьмани, але були розбиті під Чигирином козацькими військами гетьмана Петра Дорошенка. Втікаючи від погоні, польський гетьман Стефан Чарнецький постійно відступав на Волинь, але був змушений повернути на Соколівку, де його війська були вщент розбиті в серпні 1663 року. Тоді ж загинув, на думку деяких авторів, і сам гетьман у місцевості, яка і досі називається Ставищем (Стависьком) біля Сокола. Використовуючи цей факт, польська влада в 1930-х роках навіть намагалася перейменувати містечко на Соколівку Гетьманську.
У 1685 році Соколівці було надано магдебурзьке право, і вона стала відомою як торговий центр, містечком. Його зростанню сприяло й те, що польський поміщик Мар'ян Крушельницький збудував на Соколі водяний млин, а в Соколівці — бровар, де тривалий час виробляли пиво. До наших днів є вулиці Замчисько, Бровар, що нагадують про ті історичні події.
Перша письмова згадка про село знайдена за 23.05.1645 р. як «намір Станіслава Конєцпольського заснувати місто Соколів на спадковім бродськім ґрунті у руському воєводстві». У 1687 р. містечко переходить у власність Миколи Коссаковського у 1761 р. до Катерини Потоцької. Саме вона рекомендує на посаду священика Юрія Тарнавського обіцяючи при тому збереження попередніх прівелеїв для міщан. Наступними власниками Соколівки були князь Євген Лігве, Владислав Богоровський, доктор права.
Перша письмова згадка про церкву датується 1649 р. в якій «Федь Пашко і Гаспер Вельжинський свідчать, що через спустошення і спалення церкви і греблі ордою не працює млин, вмирають люди, не можуть вчасно сплачувати податки». Пізніше згадується про церкву «Вознесіння Господнього» побудовану в 1730 р.
3 1539 року в Соколівці проживала родина Супранівських, що започаткувала тут відливання гармат і церковних дзвонів. Вона породичалася згодом з іншими відомими галицькими родами, своєю чергою пов'язаними з родиною Маркіяна Шашкевича. Ливарня Супранівських у Соколівці існувала 400 років. З цієї родини у XX ст. вийшли літератори В. Супранівський, В. Чучман, І. Чуяк-Супранівська.
Землі, які колись належали М. Крушельницькому, дотепер називають Крушильною. Вони лежать над річкою, що перетинає Лабач (П. Зробок казав, що річка так називається, хоч у літературі її називають ще Рікою, Ярославкою, Каналом, вона впадає у Стир).
У пана Крушельницького орендував землі (був посесором) Моше Вагнер. З цим ім'ям досі пов'язують назву річки Мошківки, яка тече через Крушильну і Велику гряду, де пізніше землі було осушено.
В 1846 році в Соколівці коло цвинтаря були побудовані військові казарми для полку австрійських гусарів (уланів). З часом вони зруйнувалися, а їх залишки зберігалися до 1927 року.
Перші письмові відомості про школу датуються 1858 р. Це була школа з одним учителем.
Наприкінці XIX ст. поч. ХХ ст. кількість віруючих у греко-католицькій парафії сягає:
- 1888 р. — 2118 чол
- 1900 р. — 2149 чол.
- 1912 р. — 3122 чол.
Крім українців, у містечку проживали римо-католики — 105 чол. у 1912 р., євреї — 368 чол. у 1912 р. Містечко зміцніло економічно.
Через бідність ґрунтів головним заробітком мешканців було: торгівля (до 20 крамниць різного призначення) ремесло (бондарство, виробництво цегли, відоме дзвонарство), в місті влаштовувався щорічний двотижневий ярмарок, був відомий по продажу коней яких привозили з Росії. В першій половині ХХ ст. активізується і суспільно-політичне життя містечка. Найкращі спогади залишив про себе о. В.Кальба (парох греко-католицької церкви Вознесіння Господнього), який поселився в Соколівці приблизно 1901 р. Він, істинний цінитель історії рідної землі, громадський діяч, меценат. Своїми зусиллями відкриває початкові школи, хати-читальні, запрошує вчителя, який готує здібних дітей міщан для здачі екзаменів-екстерном за курс гімназії. Отець В. Кальба ініціатор заснування в м. Соколівка товариства «Сільський господар», «Віра», «Сокіл», він запросив до містечка лікаря, який безплатно опікувався хворими. Його стараннями і матеріальною підтримкою почали діяти Рогатинська, Буська, Яворівська гімназії. Після виборчої реформи в Австро-Угорщині о. Володимир стає активним агітатором за українських кандидатів у Віденський сейм.
У період виборів 1907 р. в село прислали солдатів під керівництвом комісара Слонецького, якого було поранено з вогнепальної зброї, арештовано невинну людину. Священик поїхав в відділок поліції що у м. Олесько рятувати міщанина, але був арештований. Матеріали інспірованої справи сьогодні знаходяться в Львівському обласному архіві. Через кілька днів не маючи ніяких доказів о. В.Кальбу відпускають. Після повернення з під арешту пароха зустрічають на станції Ожидів його парафіяни. На руках виносять з вагону поїзда, на спеціально зроблених фотелях несуть до села. У 1911 р. о. Кальба стає ініціатором побудови пам'ятного знака на Білій горі у Підлиссі та вшанування культу Маркіяна Шашкевича. Створено спеціальний комітет при товаристві «Просвіта». Організовано збір пожертвувань, розроблений проект пам'ятного знака, організовано роботи по насипанню ґрунту на пагорб, організовано програму свята відкриття пам'ятного знака. Свято відбулося 29 жовтня 1912 р. Згодом 4 листопада 1912 р. о. В.Кальби не стало.
Дзвони з ливарні Супранівських розходились по Галицькій околиці. Процес відливання відбувався при спостереженні замовників, приходили і мешканці села. Ливарня припинила своє існування наприкінці 40х рр. — спадкоємець ливарні 1939 р. обирається громадою села головою сільської ради, депутатом так званих Народних Зборів Західної України.
З приходом німецьких військ В.Супранівський обирається односельчанами на посаду громадського голови (солтиса) і на ній перебуває до квітня 1942 р., деякий час не працює, а в 1943 р. за протекцією відомого на Золочівщині адвоката Теодора Ваньо влаштовується на посаду секретаря сільської громади (ляндимайнде) в сусідньому с. Ожидів.
Володимир Супранівський був досить освіченою людиною, він займався перекладацькою працею. Такі переклади В.Супранівського як «Тарас Бульба», «Мазепа», «Запорожці у Сарогоссі» були конфісковані польською поліцією, а потім з сільського музею працівниками КДБ, дві книжки — «Орися» та «Потомки запорожців» довгий час зберігалися у Петра Зробка (вдома). Він працював також над перекладом на українську мову творів Кнута Гамсуна, І.Вазова, Янки Купали. З листопада 1944 року їде у підпілля. До останнього часу доля його не була відома. Із знайдених архівів у родинній садибі можна встановити останні записи зроблені В. Супранівським 1956 р., є припущення що помер в тому ж 1956 р. і похований рідними сестрами Галею та Анелею на батьківській садибі.
У Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. І. Франка збереглася його книжка «На вічну пам'ять Тарасові Шевченкові». Детальнішу інформацію про історію села Соколівки можна знайти в працях дослідників: Петра Зробка, Богдана Зробка, Романа Баранського, Івана Паламара, в матеріалах зібраних Марією Стирською і Наталією Дубенською та історико-краєзнавчому музеєві Соколівської середньої школи.
Відомі люди
- Сірський Василь — український військовий та науковий діяч, десятник дивізії «Галичина», доктор історичних наук, педагог.
- — священик. Пам'ятник відритий у Соколівці 25 липня 2010 року.
- Михайло Бартіш (*1.03.1941) — вчений математик, кандидат фізико-математичних наук (обчислювальна математика).
Михайло Ярославович Бартіш (нар. 1 березня 1941) — учений-математик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2009 р.
Народився у селі Соколівка Буського району Львівської області. У 1957 р. закінчив Соколівську середню школу і вступив на механіко-математичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив у 1962 р. за спеціальністю «математика». У 1962—1965 рр. працював асистентом кафедри обчислювальної математики. В 1964 р. вступив в заочну аспірантуру при Інституті математики АН УРСР, а з жовтня 1965 р. переведений в очну аспірантуру, яку закінчив у січні 1968 р. З 1968 р. по 1969 р. працював на посаді ст. викладача кафедри обчислювальної математики. У травні 1968 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «обчислювальна математика». З 1969 р. по 1973 р. працював на посаді доцента кафедри обчислювальної математики (звання доцента присвоєно у 1971 р.). З 1968 р., з невеликою перервою, по 1974 р. працював заступником декана механіко-математичного факультету. З 1973 р. працює на кафедрі теорії оптимальних процесів. В період з 1973 по 1975 рр. та з 1986 по 1991 рр. — на посаді доцента кафедри, понад 25 років завідує кафедрою теорії оптимальних процесів (з 1975 р. по 1986 р. і з 1991 р. по даний час).
Наукові інтереси: розробка нових числових методів розв'язування нелінійних функціональних рівнянь і задач на екстремум.
Має понад 150 наукових та навчально-методичних розробок, з них понад 50 у журналах з переліку ВАК України, є автором посібника: «Методи оптимізації, Теорія і алгоритми» (2006) з грифом МОН України; співавтор підручника «Дослідження операцій» у двох частинах (2007) з грифом МОН України, співавтор монографії, автор 3 навчальних видань обсягом понад 100 стор. кожне, співавтор навчального посібника «Теорія ігор» (2005). Підготував 6 кандидатів наук.
Член експертної ради ДАК при Міністерстві освіти і науки з природничих наук і математики, член експертної ради ВАК України з інформатики та кібернетики (група спеціальностей 01.05). Член спеціалізованої вченої ради К 35051.07 при Львівському національному університеті ім. Івана Франка.
Володимир Кальба
28 липня 1865 р., в селі Острів біля Тернополя в родині священика Теодора й Олени з Любовичів народився син Володимир. Навчався спершу в народній школі в Острові, а потім — у гімназії в Бережанах. Після закінчення вступив до Львівського університету, а після двох курсів правничого факультету перевівся на теологічні студії, які закінчив 1889 року. Перед висвяченням він одружився з Мальвіною, донькою отця І. Левицького. Свою священицьку працю розпочав у єпархіальному деканаті в місті Бережани, потім — у селі Сасові Золочівського повіту. З кінця 1899 р. був призначений постійним парохом-настоятелем церкви села Соколівки Золочівського повіту.
У цей час більшість населення Золочівського та Бродівського повітів була під впливом москвофільських поглядів. Будучи людиною, відданою душею і тілом своєму народові, о. Володимир Кальба, як і інші, включився в боротьбу за поширення духовного та національно-просвітного руху українського відродження.
Отець Володимир Кальба вперше серед священиків поєднав свою духовну діяльність із громадсько-політичною, переборюючи опір із боку влади та промосковськи налаштованих священиків. Він засновував читальні «Просвіти» в селі Соколівці та в сусідніх селах. Схожу діяльність вів у Золочеві та Бродах. Став одним із перших основоположників і фундаторів Рогатинської, Яворівської та Буської гімназій.
Саме він на засіданні головного відділу Товариства «Просвіта» у Львові 1910 р. став ініціатором підняття та звеличення пам'яті великого діяча української культури та мови о. Маркіяна Шашкевича.
Він звертався до всієї громадськості Галичини питання спорудження пам'ятника М. Шашкевичу на Білій (Підлисецькій) горі. Його обрали головою будівельного фонду, і він провадив цю роботу. Пам'ятник було споруджено та завершено 1911-го. І відтоді щороку першої неділі серпня на Підлисецькій горі збираються всі ті, хто шанує пам'ять славного сина України Маркіяна Шашкевича.
Отець Володимир Кальба завжди намагався бути в гущі народу. Жодна релігійна чи національна маніфестація, інші молодіжні заходи не відбувалися без його участі. Особливо потрібно згадати його титанічну працю в селі Соколівка Золочівського повіту. Прибувши до Соколівки, він застав великий нелад у громаді та велику неграмотність селян. На цей час Соколівка була містечком. Тут поряд з українцями жили поляки та євреї, відбувалися великі ярмарки, було багато крамниць, шинків, чимало ремісників тощо.
Відтак були й негаразди в житті самого села. Особливо зростало пияцтво. Багато сімей розорялося внаслідок того, що іноді за борги та горілку мусили продавати клаптики своєї землі.
Отець Володимир Кальба повів боротьбу із цим злом. Він заснував у селі товариство «Тверезості» й на честь цього, за його порадою, встановили пам'ятник, до якого йшли особливо молодята, коли одружувалися, і давали присягу не вживати алкогольних напоїв, вести себе по-християнськи. Крім того, в селі організували роботу парафіяльної крамниці, створили кредитове товариство «Віра».
Дуже велику увагу отець Кальба приділяв вихованню молоді в релігійному та національному дусі. За його почином почало існувати товариство «Сокіл», було організовано хор, почали діяти аматорський та інші гуртки. При будинках «Просвіти» організовували бібліотеки, ставили вистави, проводили різні вечори й інше. Народ підносив голову, почав вірити у своє краще майбутнє, у свого духовного наставника. Зростала грамотність селян, бо, крім школи, сам отець Кальба часто проводив заняття зі старшими людьми, навчаючи їх грамоти.
Керівництво часто було незадоволене його діями, оскільки все це пробуджувало національну свідомість українців. Вони почали задумуватися над тим, «чиї ми сини і яких батьків діти». Отець Кальба боровся за те, щоб на виборах до австрійського парламенту давали змогу й українцям мати своїх представників, а не завжди вибирали поляків або євреїв, хоча основна частина населення були українці. Отець Кальба провів роботу так, що в майбутньому на виборах проходили й українці. Польсько-австрійська адміністрація вдалася до фальшивих дій і фабрикацій проти отця Кальби. Його заарештували за те, що під час виборів убили комісара драгунів Слонецького, якого прислали стежити за перебігом виборів у Соколівці. Але ця провокація не вдалася. Згодом суд виправдав отця Кальбу, і коли він прибув після звільнення на станцію Ожидів, його очікував увесь народ і з радістю в очах супроводжував свого духовного наставника, несучи його на руках аж до Соколівки. На початку Соколівської території на нього чекали євреї зі своїм рабином, віддаючи данину шани за його відданість народові. Це ще раз вказує на те, що о. Кальба своєю діяльністю сприяв єднанню та дружнім відносинам українців з євреями та поляками.
Багато добрих справ здійснив отець Кальба. Тому громадськість Соколівки шанує пам'ять свого духовного провідника. Ще в ті далекі роки на його могилі спорудили величавий пам'ятник. Соколівська середня школа носить його ім'я. Біля школи буде встановлено пам'ятник-бюст.
Володимир Кальба помер 4 листопада 1912 р., проживши лише 47 літ.
Інтернет-посилання
- Погода в селі Соколівка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sokolivka Sokoli vka selo v Ukrayini Zolochivskomu rajoni Lvivskoyi oblasti Naselennya stanovit 780 01 01 2016 r osib Organ miscevogo samovryaduvannya Buska miska rada selo Sokolivka Krayina Ukrayina Oblast Lvivska oblast Rajon Zolochivskij rajon Gromada Buska miska gromada Oblikova kartka Sokolivka Osnovni dani Zasnovane 1016 1008 rokiv Naselennya 780 01 01 2017 r Teritoriya 2 52 km Plosha 2 52 km Poshtovij indeks 80525 Telefonnij kod 380 3264 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 02 24 pn sh 24 51 00 sh d 50 04000 pn sh 24 85000 sh d 50 04000 24 85000 Serednya visota nad rivnem morya 219 m Misceva vlada Adresa radi 80526 Lvivska obl Buskij r n s Sokolivka Karta Sokolivka Sokolivka Mapa Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin serpen 2018 GeografiyaU seli bere pochatok richka Pusta prava pritoka Radostavki Istoriya sela SokolivkaOdne z najdavnishih poselen Galickoyi derzhavi Pershi spogadi pro nogo nalezhat do 1016 roku chasiv kiyivskogo knyazya Svyatopolka Okayannogo sina Volodimira Velikogo koli vono nalezhalo do Belzkogo knyazivstva Pislya smerti batka Svyatopolk ozhenivsya na donci polskogo korolya Boleslava Horobrogo Marini ta zahopiv Kiyiv V bitvi z vijskom Yaroslava Mudrogo u travni 1016 roku pid Lyubachem vin zaznav porazki i vtik do Krakova shukayuchi zahistu v testya Polskij korol nadav zyatevi Belzke knyazivstvo Todi Svyatopolk u nepristupnih bolotah malovnichomu misci Sokolivci na visokomu pagorbi nedaleko vid ninishnoyi okolici Kudlyaki zasnuvav derev yanij zamok U 1018 roci Boleslav pishov pohodom na Kiyiv Nedaleko vid Buska vijsko Yaroslava bulo rozbite Boleslav razom iz Svyatopolkom zahopili Kiyiv korol navit povisiv svij mech na Zolotih vorotah a Yaroslav Mudrij buv zmushenij vtikati do Novgoroda Svyatopolk vtrativshi inozemnu pidtrimku ne vtrimavsya v Kiyevi bo buv rozbitij silnishim vijskom Yaroslava Mudrogo na richci Alti Vtikayuchi vid Yaroslava vin probuvav oboronyatisya v Sokolivskomu zamku ale j tut buv rozbitij a v chervni 1022 roku zaginuv Zatrimavshis u zamku Yaroslav Mudrij polyuvav na dikih turiv u tih lisah de teper hutir Sokil Same tam yak perepovidav davnyu legendu P Zrobok knyaz natrapiv na sokolini gnizda i na lotu vbiv striloyu sokola yakogo povisiv nad svoyim nametom skazavshi sho ce urochishe nazivatimetsya Sokil Zalishivshi svogo tisyackogo Kudilyaka yakij buv iz polovciv u zamku Yaroslav Mudrij povernuvsya do Kiyeva A zamok cej buv zrujnovanij u 1241 roci tataro mongolami vid yakih lyudi perehovuvalis u lisovih hashah Navit dosi za polem sho mizh Grabinoyu i Perevolochnom zbereglasya nazva Debra hoch yari virivnyali za kolgospnih chasiv U 1335 roci Peremishlske knyazivstvo zavoyuvav polskij korol Kazimir Velikij a v 1364 roci vin zahopiv Belzke knyazivstvo zokrema j Sokolivku U 1383 roci korol sprovadiv do Sokolivki zhidiv kupciv Vidtodi vona pochala peretvoryuvatisya na kupecke mistechko cherez yake prohodiv torgovij shlyah mizh Shodom i Zahodom U 1648 roci pid chas Vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu pid provodom Bogdana Hmelnickogo cherez Sokolivku prohodili kozacki zagoni polkovnikiv Ivana Charnoti ta Semena Pobodajla Povertayuchis z pid Zamostya u Sokolivci v rukopashnomu boyu Charnota zaginuv Do rechi im ya cogo kozackogo polkovnika bulo prisvoyeno yak psevdo v roki Drugoyi svitovoyi vijni sotniku UPA Ivanovi Gajvasevi dvoyuridnomu bratovi Yaroslava Gajvasya pomichnika i zastupnika providnika OUN M polkovnika Andriya Melnika yakij perebuvav u gitlerivskomu konctabori Ivan Gajvas zaginuv u zimi 1944 roku v sutichci z donskimi kozakami sho buli na sluzhbi v nimciv U 1649 roci cherez selo z Toporova prohodili vijska polskogo korolya Yana Kazimira na dopomogu oblozhenim u Zbarazhi vijskam knyazya Yaremi Vishneveckogo U 1651 roci tut stoyali vijska knyazya Lyubomirskogo yaki jshli pid Berestechko na z yednannya z golovnimi chastinami vijska korolya Yana Kazimira U 1662 roci ponevolyuvati Ukrayinu pishli polski getmani ale buli rozbiti pid Chigirinom kozackimi vijskami getmana Petra Doroshenka Vtikayuchi vid pogoni polskij getman Stefan Charneckij postijno vidstupav na Volin ale buv zmushenij povernuti na Sokolivku de jogo vijska buli vshent rozbiti v serpni 1663 roku Todi zh zaginuv na dumku deyakih avtoriv i sam getman u miscevosti yaka i dosi nazivayetsya Stavishem Staviskom bilya Sokola Vikoristovuyuchi cej fakt polska vlada v 1930 h rokah navit namagalasya perejmenuvati mistechko na Sokolivku Getmansku U 1685 roci Sokolivci bulo nadano magdeburzke pravo i vona stala vidomoyu yak torgovij centr mistechkom Jogo zrostannyu spriyalo j te sho polskij pomishik Mar yan Krushelnickij zbuduvav na Sokoli vodyanij mlin a v Sokolivci brovar de trivalij chas viroblyali pivo Do nashih dniv ye vulici Zamchisko Brovar sho nagaduyut pro ti istorichni podiyi Persha pismova zgadka pro selo znajdena za 23 05 1645 r yak namir Stanislava Konyecpolskogo zasnuvati misto Sokoliv na spadkovim brodskim grunti u ruskomu voyevodstvi U 1687 r mistechko perehodit u vlasnist Mikoli Kossakovskogo u 1761 r do Katerini Potockoyi Same vona rekomenduye na posadu svyashenika Yuriya Tarnavskogo obicyayuchi pri tomu zberezhennya poperednih priveleyiv dlya mishan Nastupnimi vlasnikami Sokolivki buli knyaz Yevgen Ligve Vladislav Bogorovskij doktor prava Persha pismova zgadka pro cerkvu datuyetsya 1649 r v yakij Fed Pashko i Gasper Velzhinskij svidchat sho cherez spustoshennya i spalennya cerkvi i grebli ordoyu ne pracyuye mlin vmirayut lyudi ne mozhut vchasno splachuvati podatki Piznishe zgaduyetsya pro cerkvu Voznesinnya Gospodnogo pobudovanu v 1730 r 3 1539 roku v Sokolivci prozhivala rodina Supranivskih sho zapochatkuvala tut vidlivannya garmat i cerkovnih dzvoniv Vona porodichalasya zgodom z inshimi vidomimi galickimi rodami svoyeyu chergoyu pov yazanimi z rodinoyu Markiyana Shashkevicha Livarnya Supranivskih u Sokolivci isnuvala 400 rokiv Z ciyeyi rodini u XX st vijshli literatori V Supranivskij V Chuchman I Chuyak Supranivska Zemli yaki kolis nalezhali M Krushelnickomu doteper nazivayut Krushilnoyu Voni lezhat nad richkoyu sho peretinaye Labach P Zrobok kazav sho richka tak nazivayetsya hoch u literaturi yiyi nazivayut she Rikoyu Yaroslavkoyu Kanalom vona vpadaye u Stir U pana Krushelnickogo orenduvav zemli buv posesorom Moshe Vagner Z cim im yam dosi pov yazuyut nazvu richki Moshkivki yaka teche cherez Krushilnu i Veliku gryadu de piznishe zemli bulo osusheno V 1846 roci v Sokolivci kolo cvintarya buli pobudovani vijskovi kazarmi dlya polku avstrijskih gusariv ulaniv Z chasom voni zrujnuvalisya a yih zalishki zberigalisya do 1927 roku Pershi pismovi vidomosti pro shkolu datuyutsya 1858 r Ce bula shkola z odnim uchitelem Naprikinci XIX st poch HH st kilkist viruyuchih u greko katolickij parafiyi syagaye 1888 r 2118 chol 1900 r 2149 chol 1912 r 3122 chol Krim ukrayinciv u mistechku prozhivali rimo katoliki 105 chol u 1912 r yevreyi 368 chol u 1912 r Mistechko zmicnilo ekonomichno Cherez bidnist gruntiv golovnim zarobitkom meshkanciv bulo torgivlya do 20 kramnic riznogo priznachennya remeslo bondarstvo virobnictvo cegli vidome dzvonarstvo v misti vlashtovuvavsya shorichnij dvotizhnevij yarmarok buv vidomij po prodazhu konej yakih privozili z Rosiyi V pershij polovini HH st aktivizuyetsya i suspilno politichne zhittya mistechka Najkrashi spogadi zalishiv pro sebe o V Kalba paroh greko katolickoyi cerkvi Voznesinnya Gospodnogo yakij poselivsya v Sokolivci priblizno 1901 r Vin istinnij cinitel istoriyi ridnoyi zemli gromadskij diyach mecenat Svoyimi zusillyami vidkrivaye pochatkovi shkoli hati chitalni zaproshuye vchitelya yakij gotuye zdibnih ditej mishan dlya zdachi ekzameniv eksternom za kurs gimnaziyi Otec V Kalba iniciator zasnuvannya v m Sokolivka tovaristva Silskij gospodar Vira Sokil vin zaprosiv do mistechka likarya yakij bezplatno opikuvavsya hvorimi Jogo starannyami i materialnoyu pidtrimkoyu pochali diyati Rogatinska Buska Yavorivska gimnaziyi Pislya viborchoyi reformi v Avstro Ugorshini o Volodimir staye aktivnim agitatorom za ukrayinskih kandidativ u Videnskij sejm U period viboriv 1907 r v selo prislali soldativ pid kerivnictvom komisara Sloneckogo yakogo bulo poraneno z vognepalnoyi zbroyi areshtovano nevinnu lyudinu Svyashenik poyihav v viddilok policiyi sho u m Olesko ryatuvati mishanina ale buv areshtovanij Materiali inspirovanoyi spravi sogodni znahodyatsya v Lvivskomu oblasnomu arhivi Cherez kilka dniv ne mayuchi niyakih dokaziv o V Kalbu vidpuskayut Pislya povernennya z pid areshtu paroha zustrichayut na stanciyi Ozhidiv jogo parafiyani Na rukah vinosyat z vagonu poyizda na specialno zroblenih fotelyah nesut do sela U 1911 r o Kalba staye iniciatorom pobudovi pam yatnogo znaka na Bilij gori u Pidlissi ta vshanuvannya kultu Markiyana Shashkevicha Stvoreno specialnij komitet pri tovaristvi Prosvita Organizovano zbir pozhertvuvan rozroblenij proekt pam yatnogo znaka organizovano roboti po nasipannyu gruntu na pagorb organizovano programu svyata vidkrittya pam yatnogo znaka Svyato vidbulosya 29 zhovtnya 1912 r Zgodom 4 listopada 1912 r o V Kalbi ne stalo Dzvoni z livarni Supranivskih rozhodilis po Galickij okolici Proces vidlivannya vidbuvavsya pri sposterezhenni zamovnikiv prihodili i meshkanci sela Livarnya pripinila svoye isnuvannya naprikinci 40h rr spadkoyemec livarni 1939 r obirayetsya gromadoyu sela golovoyu silskoyi radi deputatom tak zvanih Narodnih Zboriv Zahidnoyi Ukrayini Z prihodom nimeckih vijsk V Supranivskij obirayetsya odnoselchanami na posadu gromadskogo golovi soltisa i na nij perebuvaye do kvitnya 1942 r deyakij chas ne pracyuye a v 1943 r za protekciyeyu vidomogo na Zolochivshini advokata Teodora Vano vlashtovuyetsya na posadu sekretarya silskoyi gromadi lyandimajnde v susidnomu s Ozhidiv Volodimir Supranivskij buv dosit osvichenoyu lyudinoyu vin zajmavsya perekladackoyu praceyu Taki perekladi V Supranivskogo yak Taras Bulba Mazepa Zaporozhci u Sarogossi buli konfiskovani polskoyu policiyeyu a potim z silskogo muzeyu pracivnikami KDB dvi knizhki Orisya ta Potomki zaporozhciv dovgij chas zberigalisya u Petra Zrobka vdoma Vin pracyuvav takozh nad perekladom na ukrayinsku movu tvoriv Knuta Gamsuna I Vazova Yanki Kupali Z listopada 1944 roku yide u pidpillya Do ostannogo chasu dolya jogo ne bula vidoma Iz znajdenih arhiviv u rodinnij sadibi mozhna vstanoviti ostanni zapisi zrobleni V Supranivskim 1956 r ye pripushennya sho pomer v tomu zh 1956 r i pohovanij ridnimi sestrami Galeyu ta Aneleyu na batkivskij sadibi U Naukovij biblioteci Lvivskogo nacionalnogo universitetu im I Franka zbereglasya jogo knizhka Na vichnu pam yat Tarasovi Shevchenkovi Detalnishu informaciyu pro istoriyu sela Sokolivki mozhna znajti v pracyah doslidnikiv Petra Zrobka Bogdana Zrobka Romana Baranskogo Ivana Palamara v materialah zibranih Mariyeyu Stirskoyu i Nataliyeyu Dubenskoyu ta istoriko krayeznavchomu muzeyevi Sokolivskoyi serednoyi shkoli Vidomi lyudiSirskij Vasil ukrayinskij vijskovij ta naukovij diyach desyatnik diviziyi Galichina doktor istorichnih nauk pedagog svyashenik Pam yatnik vidritij u Sokolivci 25 lipnya 2010 roku Mihajlo Bartish 1 03 1941 vchenij matematik kandidat fiziko matematichnih nauk obchislyuvalna matematika Mihajlo Yaroslavovich Bartish nar 1 bereznya 1941 uchenij matematik Doktor fiziko matematichnih nauk profesor Akademik AN VSh Ukrayini z 2009 r Narodivsya u seli Sokolivka Buskogo rajonu Lvivskoyi oblasti U 1957 r zakinchiv Sokolivsku serednyu shkolu i vstupiv na mehaniko matematichnij fakultet Lvivskogo derzhavnogo universitetu im Ivana Franka yakij zakinchiv u 1962 r za specialnistyu matematika U 1962 1965 rr pracyuvav asistentom kafedri obchislyuvalnoyi matematiki V 1964 r vstupiv v zaochnu aspiranturu pri Instituti matematiki AN URSR a z zhovtnya 1965 r perevedenij v ochnu aspiranturu yaku zakinchiv u sichni 1968 r Z 1968 r po 1969 r pracyuvav na posadi st vikladacha kafedri obchislyuvalnoyi matematiki U travni 1968 r zahistiv kandidatsku disertaciyu za specialnistyu obchislyuvalna matematika Z 1969 r po 1973 r pracyuvav na posadi docenta kafedri obchislyuvalnoyi matematiki zvannya docenta prisvoyeno u 1971 r Z 1968 r z nevelikoyu perervoyu po 1974 r pracyuvav zastupnikom dekana mehaniko matematichnogo fakultetu Z 1973 r pracyuye na kafedri teoriyi optimalnih procesiv V period z 1973 po 1975 rr ta z 1986 po 1991 rr na posadi docenta kafedri ponad 25 rokiv zaviduye kafedroyu teoriyi optimalnih procesiv z 1975 r po 1986 r i z 1991 r po danij chas Naukovi interesi rozrobka novih chislovih metodiv rozv yazuvannya nelinijnih funkcionalnih rivnyan i zadach na ekstremum Maye ponad 150 naukovih ta navchalno metodichnih rozrobok z nih ponad 50 u zhurnalah z pereliku VAK Ukrayini ye avtorom posibnika Metodi optimizaciyi Teoriya i algoritmi 2006 z grifom MON Ukrayini spivavtor pidruchnika Doslidzhennya operacij u dvoh chastinah 2007 z grifom MON Ukrayini spivavtor monografiyi avtor 3 navchalnih vidan obsyagom ponad 100 stor kozhne spivavtor navchalnogo posibnika Teoriya igor 2005 Pidgotuvav 6 kandidativ nauk Chlen ekspertnoyi radi DAK pri Ministerstvi osviti i nauki z prirodnichih nauk i matematiki chlen ekspertnoyi radi VAK Ukrayini z informatiki ta kibernetiki grupa specialnostej 01 05 Chlen specializovanoyi vchenoyi radi K 35051 07 pri Lvivskomu nacionalnomu universiteti im Ivana Franka Volodimir Kalba 28 lipnya 1865 r v seli Ostriv bilya Ternopolya v rodini svyashenika Teodora j Oleni z Lyubovichiv narodivsya sin Volodimir Navchavsya spershu v narodnij shkoli v Ostrovi a potim u gimnaziyi v Berezhanah Pislya zakinchennya vstupiv do Lvivskogo universitetu a pislya dvoh kursiv pravnichogo fakultetu perevivsya na teologichni studiyi yaki zakinchiv 1889 roku Pered visvyachennyam vin odruzhivsya z Malvinoyu donkoyu otcya I Levickogo Svoyu svyashenicku pracyu rozpochav u yeparhialnomu dekanati v misti Berezhani potim u seli Sasovi Zolochivskogo povitu Z kincya 1899 r buv priznachenij postijnim parohom nastoyatelem cerkvi sela Sokolivki Zolochivskogo povitu U cej chas bilshist naselennya Zolochivskogo ta Brodivskogo povitiv bula pid vplivom moskvofilskih poglyadiv Buduchi lyudinoyu viddanoyu dusheyu i tilom svoyemu narodovi o Volodimir Kalba yak i inshi vklyuchivsya v borotbu za poshirennya duhovnogo ta nacionalno prosvitnogo ruhu ukrayinskogo vidrodzhennya Otec Volodimir Kalba vpershe sered svyashenikiv poyednav svoyu duhovnu diyalnist iz gromadsko politichnoyu pereboryuyuchi opir iz boku vladi ta promoskovski nalashtovanih svyashenikiv Vin zasnovuvav chitalni Prosviti v seli Sokolivci ta v susidnih selah Shozhu diyalnist viv u Zolochevi ta Brodah Stav odnim iz pershih osnovopolozhnikiv i fundatoriv Rogatinskoyi Yavorivskoyi ta Buskoyi gimnazij Same vin na zasidanni golovnogo viddilu Tovaristva Prosvita u Lvovi 1910 r stav iniciatorom pidnyattya ta zvelichennya pam yati velikogo diyacha ukrayinskoyi kulturi ta movi o Markiyana Shashkevicha Vin zvertavsya do vsiyeyi gromadskosti Galichini pitannya sporudzhennya pam yatnika M Shashkevichu na Bilij Pidliseckij gori Jogo obrali golovoyu budivelnogo fondu i vin provadiv cyu robotu Pam yatnik bulo sporudzheno ta zaversheno 1911 go I vidtodi shoroku pershoyi nedili serpnya na Pidliseckij gori zbirayutsya vsi ti hto shanuye pam yat slavnogo sina Ukrayini Markiyana Shashkevicha Otec Volodimir Kalba zavzhdi namagavsya buti v gushi narodu Zhodna religijna chi nacionalna manifestaciya inshi molodizhni zahodi ne vidbuvalisya bez jogo uchasti Osoblivo potribno zgadati jogo titanichnu pracyu v seli Sokolivka Zolochivskogo povitu Pribuvshi do Sokolivki vin zastav velikij nelad u gromadi ta veliku negramotnist selyan Na cej chas Sokolivka bula mistechkom Tut poryad z ukrayincyami zhili polyaki ta yevreyi vidbuvalisya veliki yarmarki bulo bagato kramnic shinkiv chimalo remisnikiv tosho Vidtak buli j negarazdi v zhitti samogo sela Osoblivo zrostalo piyactvo Bagato simej rozoryalosya vnaslidok togo sho inodi za borgi ta gorilku musili prodavati klaptiki svoyeyi zemli Otec Volodimir Kalba poviv borotbu iz cim zlom Vin zasnuvav u seli tovaristvo Tverezosti j na chest cogo za jogo poradoyu vstanovili pam yatnik do yakogo jshli osoblivo molodyata koli odruzhuvalisya i davali prisyagu ne vzhivati alkogolnih napoyiv vesti sebe po hristiyanski Krim togo v seli organizuvali robotu parafiyalnoyi kramnici stvorili kreditove tovaristvo Vira Duzhe veliku uvagu otec Kalba pridilyav vihovannyu molodi v religijnomu ta nacionalnomu dusi Za jogo pochinom pochalo isnuvati tovaristvo Sokil bulo organizovano hor pochali diyati amatorskij ta inshi gurtki Pri budinkah Prosviti organizovuvali biblioteki stavili vistavi provodili rizni vechori j inshe Narod pidnosiv golovu pochav viriti u svoye krashe majbutnye u svogo duhovnogo nastavnika Zrostala gramotnist selyan bo krim shkoli sam otec Kalba chasto provodiv zanyattya zi starshimi lyudmi navchayuchi yih gramoti Kerivnictvo chasto bulo nezadovolene jogo diyami oskilki vse ce probudzhuvalo nacionalnu svidomist ukrayinciv Voni pochali zadumuvatisya nad tim chiyi mi sini i yakih batkiv diti Otec Kalba borovsya za te shob na viborah do avstrijskogo parlamentu davali zmogu j ukrayincyam mati svoyih predstavnikiv a ne zavzhdi vibirali polyakiv abo yevreyiv hocha osnovna chastina naselennya buli ukrayinci Otec Kalba proviv robotu tak sho v majbutnomu na viborah prohodili j ukrayinci Polsko avstrijska administraciya vdalasya do falshivih dij i fabrikacij proti otcya Kalbi Jogo zaareshtuvali za te sho pid chas viboriv ubili komisara draguniv Sloneckogo yakogo prislali stezhiti za perebigom viboriv u Sokolivci Ale cya provokaciya ne vdalasya Zgodom sud vipravdav otcya Kalbu i koli vin pribuv pislya zvilnennya na stanciyu Ozhidiv jogo ochikuvav uves narod i z radistyu v ochah suprovodzhuvav svogo duhovnogo nastavnika nesuchi jogo na rukah azh do Sokolivki Na pochatku Sokolivskoyi teritoriyi na nogo chekali yevreyi zi svoyim rabinom viddayuchi daninu shani za jogo viddanist narodovi Ce she raz vkazuye na te sho o Kalba svoyeyu diyalnistyu spriyav yednannyu ta druzhnim vidnosinam ukrayinciv z yevreyami ta polyakami Bagato dobrih sprav zdijsniv otec Kalba Tomu gromadskist Sokolivki shanuye pam yat svogo duhovnogo providnika She v ti daleki roki na jogo mogili sporudili velichavij pam yatnik Sokolivska serednya shkola nosit jogo im ya Bilya shkoli bude vstanovleno pam yatnik byust Volodimir Kalba pomer 4 listopada 1912 r prozhivshi lishe 47 lit Internet posilannyaPogoda v seli Sokolivka