Петро Теофілович Соколовський (рос. Петр Теофилович Соколовский, 29 червня 1896, Севастополь, Російська імперія — ?) — колабораціоніст, голова Дніпропетровської міської управи під час німецької окупації міста у 1941—1943 рр.
Петро Теофілович Соколовський | |
---|---|
Голова міської управи Дніпропетровська | |
2 вересня 1941 — жовтень 1943 | |
Народився | 29 червня 1896 Севастополь, Російська Імперія |
Помер | Невідомо. |
Громадянство | Російська імперія → СРСР |
Національність | українець |
Освіта | Харківський інститут електрифікації та механізації сільского господарства |
Нагороди | |
Життєпис
Петро Соколовський народився у бідній родині, де був другим сином. Його батько-коваль подорожував містами України та Півдня Росії у пошуках заробітку. У 1901 році, коли Соколовський мав лише 3 роки, його батько помер під час роботи у Новоросійську. Його мати була вимушена почати працювати служницею, а Соколовського відправляють до семінарії на навчання разом із братом. У 1916 році він мобілізований до Царської армії в Севастополі, а у 1917 прикріпений до Київської школи льотчиків-спостерігачів, де служив при фотомеханічній лабораторії. У 1928 році Соколовський закінчив Харківський сільськогосподарський інститут, напередодні початку Другої світової війни обіймав різні технічні керівні посади у Дніпропетровському відділенні «Гіпроград». Зокрема він був головним інженером Облдніпропроекту.
Перед самою війною преса повідомляла: "Облдніпропроекту доручено провести всі розвідувальні роботи для намічуваної в Дніпропетровську будови теплоелектроцентралі. Цю роботу доручено головному інженерові тов. Соколовському". ("Зоря", 23 жовтня 1940).
Міський голова
З початком нацистської окупації Дніпропетровська добровільно зголосився на співробітництво з німецькою владою та був призначений на посаду голови новоутвореної міської управи.
У травні 1942 керував роботами по боротьбі з весняною повіддю, коли рівень води перевищив норму на понад п"ять метрів.
Заграючи з населенням, під час свого правління запам'ятався політикою українізації — у липні 1942 року він запровадив обов'язкові курси української мови та культури для усіх чиновників управи тривалістю від 40 до 60 академічних годин. На сторінках «Дніпропетровської газети» пропагував використання української мови та відмову від російської у публічному просторі.
У своїй автобіографії Соколовський назвав себе українцем за походженням. Попри те, що був успішний та русифікований радянський інженер, став демонстративно сповідувати ідеї українського націоналізму. Проте чільний діяч ОУН Василь Регей після зустрічі з Соколовським небезпідставно сумнівався у щирості його замірів.
У другій половині 1942 р. здійснив поїздку до Німеччини. 10 і 12 вересня того року виголосив доповіді в малому залі Українського театру для персоналу Української допоміжної управи та для робітників і службовців установ міста про свою подорож.
12 серпня 1943 року Соколовський нагороджений Відзнакою для східних народів керівником відділу політики і пропаганди Рейхсокомісаріату Україна полковником Шлехтом.
Відступав разом з німецькими військами під час звільнення Дніпропетровщини у жовтні 1943 року. Подальша доля Соколовського залишається невідомою.
Мав дружину Тетяну Миколаївну і дочку Марину, померлу в грудні 1941 і поховану 19 грудня на Севастопольському кладовищі ("Дніпропетровська газета", 19 грудня 1941).
Критика
Один з учасників Південної похідної групи ОУН, референт зв'язку Василь Регей, так описував своє враження про Соколовського:
Мусів себе розконспірувати в розмові з головою Міської управи Соколовим (Соколовським, — ред.), розповісти йому про своє завдання як представника Державного Правління. Однак я йому не вірив. Крім того, його російська мова мене пригнічувала і викликала до нього недовіру. Я був переконаний, що він зайняв цю посаду з доручення большевицького підпілля, і тому так ревно виявляє прихильність до німецької адміністрації. В цьому я переконався, коли мене через кілька тижнів в моєму кабінеті в будинку Державного Правління арештувало «Айнзац командо-6». Виходить, що воно одержало від когось точну інформацію, де я вдень працюю. Без сумніву, що цим інформатором був голова міста Соколов, що так зацікавлено розмовляв зі мною у своєму кабінеті, коли я заходив з пропозицією взяти активну участь у святковому зібранні, на якому мав повідомити визначніших людей міста про відновлення Української Державности у Львові 30 червня 1941 р. | ||
— Василь Регей, «Від Сяну до Дніпра», Визвольний Шлях, No. 9 (570), September, 1995, Vol. XLVIII, с. 1148 |
Серед іншого, Соколовського вважають одним з організаторів масового знищення євреїв у балці Транспортного інституту в Дніпропетровську 13-14 жовтня 1941 року:
…Знаходячись на чергуванні у міській пожежній команді №2, яка знаходилась за адресою вул. Виконкомівська 1, до нас в заклад 12-го жовтня 1941 року о шостій годині вечора прибув голова допоміжної управи — СОКОЛОВСЬКИЙ, разом із ним був начальник міської поліції СОЛНЦЕВ… професор СТАНКЕВИЧ, три німецьких офіцера гестаповця… СОКОЛОВСЬКИЙ відкрив інструктивну нараду, на якій заявив, що у ніч з 12-го на 13-те жовтня 1941 року по всьому місту Дніпропетровську буде проводитись збір усього єврейського населення, що залишилось, до визначеного місця, звідки їх в організованому порядку відведуть до визначеного місця для постійного проживання та роботи, тому усі зібрані повинні надати допомогу німецькій владі у проведенні даної роботи, поряд з тим СОКОЛОВСЬКИЙ, на цьому ж зібранні надав інструктаж з порядку виконання порученої роботи… …14 жовтня 1941 року я разом із іншими пожежниками у кількості восьми осіб були викликані до міськуправи СОКОЛОВСЬКИМ, який на автомашині критого типу відправив одного німця-гестаповця до ярів транспортного інституту, де по приїзду я бачив вражаюче видовище, а саме в яру знаходились гори безладно впавших трупів єврейського населення… …Головним винуватцем масового розстрілу єврейського населення були: СОКОЛОВСЬКИЙ, при німцях працював головою допоміжної управи, м. Дніпропетровська, СТАНКЕВИЧ – працював начальник облздравідділу, начальник міськполіції СОЛНЦЕВ, начальник другого району поліції та німці-гестаповці, які розміщувались у будівлі держуніверситету м. Дніпропетровська... | ||
— З протоколу допиту члена пожежної команди Івана Шкляра від 5 листопада 1943 р., ДАРФ, ф. 7021, оп. 57, д. 13, л. 22–24. Машинопис. Копія. |
Див. також
Джерела
- Bellezza, Simone A. (2008). The Discourse over the Nationality Question in Nazi-Occupied Ukraine: The Generalbezirk Dnjepropetrowsk, 1941-3. Journal of Contemporary History. Т. 43, № 4. с. 573—596. ISSN 0022-0094. Процитовано 27 червня 2023.
- Фаныгин, Юрий (2011). Проблема периодизации деятельности музеев регионов, вошедших в состав Рейхскомиссариата «Украина», на примере города Днепропетровска (русский) . Днепропетровск: Издательство ДНУ. с. 226. ISBN .
- Регей, Василь (вересень 1995). Від Сяну до Дніпра. Причинки до історії Південної похідної групи ОУН 1941-1942 рр (PDF). Визвольний шлях. № №9(570). с. 1139—1152.
- Таємниці Дніпра: Забутий «бургомістр» часів німецької окупації. Gorod.dp.ua. Процитовано 26 січня 2024.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Teofilovich Sokolovskij ros Petr Teofilovich Sokolovskij 29 chervnya 1896 18960629 Sevastopol Rosijska imperiya kolaboracionist golova Dnipropetrovskoyi miskoyi upravi pid chas nimeckoyi okupaciyi mista u 1941 1943 rr Petro Teofilovich SokolovskijPetro Teofilovich SokolovskijGolova miskoyi upravi Dnipropetrovska2 veresnya 1941 zhovten 1943Narodivsya29 chervnya 1896 1896 06 29 Sevastopol Rosijska ImperiyaPomerNevidomo GromadyanstvoRosijska imperiya SRSRNacionalnistukrayinecOsvitaHarkivskij institut elektrifikaciyi ta mehanizaciyi silskogo gospodarstvaNagorodiVidznaka dlya shidnih narodiv 2 go klasu v bronzi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sokolovskij ZhittyepisPetro Sokolovskij narodivsya u bidnij rodini de buv drugim sinom Jogo batko koval podorozhuvav mistami Ukrayini ta Pivdnya Rosiyi u poshukah zarobitku U 1901 roci koli Sokolovskij mav lishe 3 roki jogo batko pomer pid chas roboti u Novorosijsku Jogo mati bula vimushena pochati pracyuvati sluzhniceyu a Sokolovskogo vidpravlyayut do seminariyi na navchannya razom iz bratom U 1916 roci vin mobilizovanij do Carskoyi armiyi v Sevastopoli a u 1917 prikripenij do Kiyivskoyi shkoli lotchikiv sposterigachiv de sluzhiv pri fotomehanichnij laboratoriyi U 1928 roci Sokolovskij zakinchiv Harkivskij silskogospodarskij institut naperedodni pochatku Drugoyi svitovoyi vijni obijmav rizni tehnichni kerivni posadi u Dnipropetrovskomu viddilenni Giprograd Zokrema vin buv golovnim inzhenerom Obldniproproektu Pered samoyu vijnoyu presa povidomlyala Obldniproproektu dorucheno provesti vsi rozviduvalni roboti dlya namichuvanoyi v Dnipropetrovsku budovi teploelektrocentrali Cyu robotu dorucheno golovnomu inzhenerovi tov Sokolovskomu Zorya 23 zhovtnya 1940 Miskij golova Z pochatkom nacistskoyi okupaciyi Dnipropetrovska dobrovilno zgolosivsya na spivrobitnictvo z nimeckoyu vladoyu ta buv priznachenij na posadu golovi novoutvorenoyi miskoyi upravi U travni 1942 keruvav robotami po borotbi z vesnyanoyu poviddyu koli riven vodi perevishiv normu na ponad p yat metriv Zagrayuchi z naselennyam pid chas svogo pravlinnya zapam yatavsya politikoyu ukrayinizaciyi u lipni 1942 roku vin zaprovadiv obov yazkovi kursi ukrayinskoyi movi ta kulturi dlya usih chinovnikiv upravi trivalistyu vid 40 do 60 akademichnih godin Na storinkah Dnipropetrovskoyi gazeti propaguvav vikoristannya ukrayinskoyi movi ta vidmovu vid rosijskoyi u publichnomu prostori U svoyij avtobiografiyi Sokolovskij nazvav sebe ukrayincem za pohodzhennyam Popri te sho buv uspishnij ta rusifikovanij radyanskij inzhener stav demonstrativno spoviduvati ideyi ukrayinskogo nacionalizmu Prote chilnij diyach OUN Vasil Regej pislya zustrichi z Sokolovskim nebezpidstavno sumnivavsya u shirosti jogo zamiriv U drugij polovini 1942 r zdijsniv poyizdku do Nimechchini 10 i 12 veresnya togo roku vigolosiv dopovidi v malomu zali Ukrayinskogo teatru dlya personalu Ukrayinskoyi dopomizhnoyi upravi ta dlya robitnikiv i sluzhbovciv ustanov mista pro svoyu podorozh 12 serpnya 1943 roku Sokolovskij nagorodzhenij Vidznakoyu dlya shidnih narodiv kerivnikom viddilu politiki i propagandi Rejhsokomisariatu Ukrayina polkovnikom Shlehtom Vidstupav razom z nimeckimi vijskami pid chas zvilnennya Dnipropetrovshini u zhovtni 1943 roku Podalsha dolya Sokolovskogo zalishayetsya nevidomoyu Mav druzhinu Tetyanu Mikolayivnu i dochku Marinu pomerlu v grudni 1941 i pohovanu 19 grudnya na Sevastopolskomu kladovishi Dnipropetrovska gazeta 19 grudnya 1941 KritikaOdin z uchasnikiv Pivdennoyi pohidnoyi grupi OUN referent zv yazku Vasil Regej tak opisuvav svoye vrazhennya pro Sokolovskogo Musiv sebe rozkonspiruvati v rozmovi z golovoyu Miskoyi upravi Sokolovim Sokolovskim red rozpovisti jomu pro svoye zavdannya yak predstavnika Derzhavnogo Pravlinnya Odnak ya jomu ne viriv Krim togo jogo rosijska mova mene prignichuvala i viklikala do nogo nedoviru Ya buv perekonanij sho vin zajnyav cyu posadu z doruchennya bolshevickogo pidpillya i tomu tak revno viyavlyaye prihilnist do nimeckoyi administraciyi V comu ya perekonavsya koli mene cherez kilka tizhniv v moyemu kabineti v budinku Derzhavnogo Pravlinnya areshtuvalo Ajnzac komando 6 Vihodit sho vono oderzhalo vid kogos tochnu informaciyu de ya vden pracyuyu Bez sumnivu sho cim informatorom buv golova mista Sokolov sho tak zacikavleno rozmovlyav zi mnoyu u svoyemu kabineti koli ya zahodiv z propoziciyeyu vzyati aktivnu uchast u svyatkovomu zibranni na yakomu mav povidomiti viznachnishih lyudej mista pro vidnovlennya Ukrayinskoyi Derzhavnosti u Lvovi 30 chervnya 1941 r Vasil Regej Vid Syanu do Dnipra Vizvolnij Shlyah No 9 570 September 1995 Vol XLVIII s 1148 Sered inshogo Sokolovskogo vvazhayut odnim z organizatoriv masovogo znishennya yevreyiv u balci Transportnogo institutu v Dnipropetrovsku 13 14 zhovtnya 1941 roku Znahodyachis na cherguvanni u miskij pozhezhnij komandi 2 yaka znahodilas za adresoyu vul Vikonkomivska 1 do nas v zaklad 12 go zhovtnya 1941 roku o shostij godini vechora pribuv golova dopomizhnoyi upravi SOKOLOVSKIJ razom iz nim buv nachalnik miskoyi policiyi SOLNCEV profesor STANKEVICh tri nimeckih oficera gestapovcya SOKOLOVSKIJ vidkriv instruktivnu naradu na yakij zayaviv sho u nich z 12 go na 13 te zhovtnya 1941 roku po vsomu mistu Dnipropetrovsku bude provoditis zbir usogo yevrejskogo naselennya sho zalishilos do viznachenogo miscya zvidki yih v organizovanomu poryadku vidvedut do viznachenogo miscya dlya postijnogo prozhivannya ta roboti tomu usi zibrani povinni nadati dopomogu nimeckij vladi u provedenni danoyi roboti poryad z tim SOKOLOVSKIJ na comu zh zibranni nadav instruktazh z poryadku vikonannya poruchenoyi roboti 14 zhovtnya 1941 roku ya razom iz inshimi pozhezhnikami u kilkosti vosmi osib buli viklikani do miskupravi SOKOLOVSKIM yakij na avtomashini kritogo tipu vidpraviv odnogo nimcya gestapovcya do yariv transportnogo institutu de po priyizdu ya bachiv vrazhayuche vidovishe a same v yaru znahodilis gori bezladno vpavshih trupiv yevrejskogo naselennya Golovnim vinuvatcem masovogo rozstrilu yevrejskogo naselennya buli SOKOLOVSKIJ pri nimcyah pracyuvav golovoyu dopomizhnoyi upravi m Dnipropetrovska STANKEVICh pracyuvav nachalnik oblzdraviddilu nachalnik miskpoliciyi SOLNCEV nachalnik drugogo rajonu policiyi ta nimci gestapovci yaki rozmishuvalis u budivli derzhuniversitetu m Dnipropetrovska Z protokolu dopitu chlena pozhezhnoyi komandi Ivana Shklyara vid 5 listopada 1943 r DARF f 7021 op 57 d 13 l 22 24 Mashinopis Kopiya Div takozhForostivskij Leontij Ivanovich Panas OlijnichenkoDzherelaBellezza Simone A 2008 The Discourse over the Nationality Question in Nazi Occupied Ukraine The Generalbezirk Dnjepropetrowsk 1941 3 Journal of Contemporary History T 43 4 s 573 596 ISSN 0022 0094 Procitovano 27 chervnya 2023 Fanygin Yurij 2011 Problema periodizacii deyatelnosti muzeev regionov voshedshih v sostav Rejhskomissariata Ukraina na primere goroda Dnepropetrovska russkij Dnepropetrovsk Izdatelstvo DNU s 226 ISBN 978 966 551 322 3 Regej Vasil veresen 1995 Vid Syanu do Dnipra Prichinki do istoriyi Pivdennoyi pohidnoyi grupi OUN 1941 1942 rr PDF Vizvolnij shlyah 9 570 s 1139 1152 Tayemnici Dnipra Zabutij burgomistr chasiv nimeckoyi okupaciyi Gorod dp ua Procitovano 26 sichnya 2024