Соколенко Андрій Аполінарійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколенко.

Андрі́й Аполліна́рійович Соколе́нко (31 серпня 1973 — 17 травня 2015) — полковник Міністерства внутрішніх справ України. Герой України.

Соколенко Андрій Аполлінарійович
Полковник
Загальна інформація
Народження	31 серпня 1973(1973-08-31) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Смерть	17 травня 2015(2015-05-17) (41 рік) Амвросіївський район, Донецька область, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Alma Mater	Національна академія Національної гвардії України
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	2-га окрема Галицька бригада
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
2 ОБр НГУ, заступник командира з тилу — начальник тилу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»
Соколенко Андрій Аполлінарійович у Вікісховищі

Життєпис

Пам'ятник загиблим українським воякам у селищі Новотошківське.

Народився 1973 року у місті Запоріжжя. 1994 року закінчив Харківське вище військове училище Національної гвардії України. З 2002 року — в 2-й окремій Галицькій бригаді, згодом — заступник командира військової частини з тилу — начальник тилу.

У військовій частині в зоні бойових дій відповідав за логістику. 17 травня 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі автомобіля УАЗ, що рухався ґрунтовою дорогою до села Троїцьке Попаснянського району. У автомобілі військовики та волонтери розвозили гуманітарну допомогу на передову лінію. Тоді ж загинули молодший сержант Іван Попіль, волонтери Володимир Богданович Боднар (організація «Варта-1») та Геннадій Євдокименко, вижив тільки волонтер Андрій Романчак (з опіками 70 % поверхні тіла). Це була четверта ротація полковника Соколенка.

Залишилися батьки — мама Валентина Олексіївна, батько — полковник у відставці Аполлінарій Григорович Соколенко, старший брат Сергій, служив полковником у кримському територіальному командуванні ВВ МВСУ, дружина Ірина та 15-річна донька Аліна.

20 травня 2015-го похований з військовими почестями у місті Львів, на Личаківському цвинтарі.

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (9 травня 2019, посмертно) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
• Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
• Медаль «За військову службу Україні» (25 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (4 вересня 2009) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян та з нагоди 70-річчя створення військової частини 3002

Примітки

1. Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 39. — 416 с.
   d:Track:Q36036d:Track:Q64523177d:Track:Q20067115
2. Указ Президента України від 9 травня 2019 року № 206/2019 «Про присвоєння А. Соколенку звання Герой України»
3. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
4. Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»
5. Указ Президента України від 4 вересня 2009 року № 710/2009 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців військової частини 3002 управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України»

Джерела

• Соколенко Андрій Аполінарійович
• Три чверті віку полковника Аполлінарія Соколенка
• Соколенко Андрій Аполлінарійович // Сайт «Герої України»

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 187 9 травня 2019	Наступник:
Момот Ігор Федорович		Гончаренко Дмитро Валерійович