Собор святого Володимира Великого (Париж)

Собор святого Володимира Великого в Парижі — катедральний собор Єпархії Святого Володимира Великого УГКЦ у Парижі. Розміщений в каплиці колишнього госпіталю «Шаріте» на бульварі Сен-Жермен. Настоятелем собору є священик Ігор Ранця.

Собор святого Володимира Великого
48°51′16″ пн. ш. 2°19′51″ сх. д. / 48.85444444447177403° пн. ш. 2.33083333336107756° сх. д. / 48.85444444447177403; 2.33083333336107756Координати: 48°51′16″ пн. ш. 2°19′51″ сх. д. / 48.85444444447177403° пн. ш. 2.33083333336107756° сх. д. / 48.85444444447177403; 2.33083333336107756
Тип	собор
Статус спадщини	^d^[1]
Країна	Франція : ISO3166-1 alpha-3:FRA; ISO3166-1 цифровий:250;
Розташування	Париж
Конфесія	УГКЦ
Єпархія	Єпархія Святого Володимира Великого у Парижі
Архітектурний стиль	^d
Засновник	Ordre des Hospitaliers de la Charité
Будівництво	1732 —
Настоятель	священик Ігор Ранця
Адреса	Вулиця Сен-Перес, 51
Сайт	cathedrale-saint-volodymyr.fr/uk
Собор святого Володимира Великого (Париж) (Франція) Показати на мапі Франція Собор святого Володимира Великого (Париж) (Париж) Показати на мапі Париж
Собор святого Володимира Великого у Вікісховищі

Історія

На місці сучасного собору святого Володимира в ХІІІ столітті було зведено церкву святого Петра, яку було зруйновано у XVII столітті. У 1613 році королева Франції Марія Медичі заклала перший камінь нової церкви, яка по закінченню будівництва була передана Братам святого Івана Божого, чернечому ордену, що опікується хворими. З часом, поряд з церквою ченці збудували госпіталь для бідних, який впродовж століть збільшувався і розвивався. Революція вигнала монахів, але госпіталь став осередком медичної освіти. Каплиця була пристосована до потреб лікарні.

У 1799 році в каплиці відкрилася клінічна школа, а у 1850 році в її приміщенні розмістилася Медична Академія.

У 30-ті роки XX століття госпіталь знесли і збудували сучасний Медичний факультет. Приміщення церкви уникло руйнації, бо її фасад увійшов до списку історичних пам'яток. На фасаді можна побачити фігуру античного бога медицини Ескулапа в оточені лікторів, рідкісний залишок декору епохи Французької революції.

1937 року було засновано греко-католицьку місію, якій у 1943 році було надано церкву на бульварі Сен-Жермен. 9 травня 1943 року церква була освячена римо-католицьким архієпископом Парижа на честь святого Володимира Великого.

З 1954 році у Франції існує ординаріат для католиків східних обрядів, який включав і українських греко-католиків. У 1960 році Папа Римський Іван XXIII, за сприянням апостольського візитатора для українців Західної Європи архієпископа Івана Бучка, створив Апостольський екзархат для українців у Франції і призначив першого екзарха в особі єпископа Володимира Маланчука з осідком у Парижі. Тодіж церкву святого Володимира Великого в Парижі проголошено катедральним собором екзархату. Пізніше, у 1983 році, екзархом став єпископ Михайло Гринчишин.

Теперішній іконостас собору написаний у 1971 році художником Омеляном Мазуриком.

У 1969 році біля церкви облаштували сквер імені Тараса Шевченка, а у 1978 році тут було встановлено його бюст роботи Михайла Лисенка.

Історія церкви пов'язана також з іменем Симона Петлюри, який помер 25 травня 1926 року, після смертельного поранення, в лікарні «Шаріте», де тепер розташований український собор. В церкві є дві таблиці українською і французькою мовами, які сповіщають про цей факт.

• Фасад собору Святого Володимира Великого
• Інтер'єр собору Святого Володимира Великого, 2009 р.
• Меморіальна дошка Симонові Петлюрі

Сучасний стан

Щонеділі участь у богослужіннях в соборі святого Володимира Великого в Парижі беруть участь близько 500 осіб, по великих святах — більше тисячі.

При соборі діє катедральний хор, школа катехизму, молитовна група «Матері в молитві».

Також при соборі діє українська суботня школа, яку нині відвідують близько двіста дітей. Українська школа при соборі була зорганізована Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії у 1947 році під назвою «Українська Четвергова Школа», оскільки четвер був вільний від занять днем у Франції. Першими учнями школи були діти українських емігрантів у Франції. Навчання у школі провадили самі сестри служебниці. У 1947-1948 році в школі навчався 41 учень, а у 1948-1949 — 50 учнів. Нині заняття проводять вчителі з України.

При соборі організовуються святкування спільні святкування релігійних та українських національних свят й пам'ятних дат.

При парафії працюють Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, які навчають дітей катехизму, відвідують хворих і старших людей, допомагають священикам у їхній душпастирській діяльності.

• Катедральний хор собору Святого
• Володимира Великого. 11 травня 2019 року

Примітки

1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
   d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
2. . Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
3. Наталя Шмат. Збереження культурної ідентичності української меншини у Франції. Наукові записки. Серія «Культурологія». 2011
4. . Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2019.

Посилання

• Сайт собору святого Володимира Великого в Парижі [ 16 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Eglise Ukrainienne Saint-Vladimir-le-Grand [ 22 червня 2020 у Wayback Machine.](фр.)