Снігуронька рос Снегурочка російський радянський повнометражний кольоровий художній фільм казка поставлений на Кіностуді

«Снігуронька» (рос. «Снегурочка») — російський радянський повнометражний кольоровий художній фільм-казка, поставлений на Кіностудії «Ленфільм» в 1968 році режисером Павлом Кадочниковим за О. М. Островського з циклу «Весняні казки».

Снігуронька
рос. Снегурочка
Жанр	казка
Режисер	Павло Кадочников
Сценарист	Павло Кадочников
На основі	Снігуронька^[d]
У головних ролях	Євген Жариков Ірина Губанова Борис Хімічев Павло Кадочников Сергій Філіппов
Оператор
Композитор	Владислав Кладницький
Кінокомпанія	Кіностудія «Ленфільм» Друге творче об'єднання
Тривалість	90 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1968
IMDb	ID 0195281

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Снігуронька (значення).

Короткий зміст

Фільм є казкою про Снігуроньку й справжнє кохання, яке здатне розтопити будь-яке серце, принести щастя й радість. Снігуронька — донька снігового Діда Мороза й прекрасної Весни. Вона була холодною до зустрічі з милим Лелем, який приніс відсутні барви в її життя.

Сюжет

У селі берендеїв з'являється дівчина, наділена красою, але не почуттями. На Снігуроньку заглядаються всі молоді хлопці, тільки серце її холодне, навіть солодкоголосому Лелю не під силу пробудити в Снігуроньці любов. Снігуронька скупа на ласку.

Купава і Мізгір — наречений з нареченою, вони йдуть на свято, кличуть з собою купавиних подружок. Мизгир, побачивши Снігуроньку, пропонує Купаві йти на свято без нього. Снігуронька стає розлучницею, сама того не бажаючи. Мізгір прилюдно оголошує про згаслу любов до Купави. На закид берендеїв в непостійності Мизгир відповідає: «До чого слова? Для серця немає указки. Купаву я кохав, тепер кохаю іншу. Снігуроньку».

На загальних зборах берендеїв цар визначає термін: хто підкорить снігурчине серце до ранку перед сходом Ярила-сонця, тому й бути її чоловіком. Дівчата-берендейки з хлопцями-берендейцами теж складають пари й приходять до Ярила й на показ людям і царю. Лель вибрав Купаву, зрівняв її, забуту, з усіма.

Снігуронька просить матір-Весну дати їй любові дівочої. І в Снігуроньці прокидається кохання до Мизгиря. Удвох вони прийшли до Ярила, але сонце погубило Снігуроньку — на світанку вона розтанула.

У ролях

— Снігуронька
Євген Жариков — Лель
Ірина Губанова — Купава
Борис Хімічев — Мізгір
Павло Кадочников — цар Берендей
Сергій Філіппов — Берм'ята
— бобир Бакула
Любов Малиновська — Бобилиха
Валентина Пугачова — Радушка
Валерій Малишев — Брусило
Світлана Онучкіна — Малуша
— Курилка
— Заряна
Альберт Дьомін — Малюк
Степан Крилов — Мураш (роль озвучив — Єфим Копелян)
— сусід Мураша
— Весна
— Мороз
Поплічники — ,

В епізодах

К. Охтирський — епізод
Володимир Балашов — епізод
К. Васильєва — епізод
Г. Дегі — епізод
Е. Іванюк — епізод
— друг Мізгіря
— епізод
— епізод
А. Мерецький — епізод
Анатолій Степанов — епізод
Алевтина Дьоміна — епізод
— берендеїха
— епізод
У титрах не вказані:
— епізод
Вадим Малишев — хлопчик з Берендеєвки
— дівчина на човні
Борис Щербаков — отрок

Знімальна група

Автори сценарію — , Павло Кадочников
Постановка — Павла Кадочникова
Головний оператор —
Головний художник —
Режисер — А. Апсолон
Композитор — Владислав Кладницький
Звукооператор — Тигран Силаєв
Оператор — В. Максимович
Художники:
по костюмах — Н. Холмова,
декоратор — Т. Воронкова
гримери — Н. Скворцова, Н. Веселова
Комбіновані зйомки:
Оператор —
Художник — Михайло Кроткін
Монтажер — І. Новожилова
Редактор —
Консультанти — Д. Молдавський, П. Єльчанінов
Асистенти:
режисера — А. Густавсон, Н. Степанов
оператора — Ю. Воронцов, В. Капустін, І. Карданов
Соліст —
Диригент —
Директор картини —

Звукова доріжка

У фільмі Лель — персонаж актора Євгена Жарикова — співає голосом .

Видання на відео

У Росії в 1990-і роки фільм випускався на VHS студією «48 годин», з 2000 року перевипущена компанією «Ленфільм Відео».

Посилання

«Снігуронька» на сайті IMDb (англ.)