Ске лі МО ДРу один з об єктів природно заповідного фонду Дніпропетровської області геологічна пам ятка природи загальнод

Ске́лі МО́ДРу — один з об'єктів природно-заповідного фонду Дніпропетровської області, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Скелі розташовані у Центрально-Міському районі Кривого Рогу, на житломасиві МОДР. Статус пам'ятки природи присвоєно Розпорядженням Рада міністрів УРСР № 780-р. від 14 жовтня 1975 року.

Геологічна пам'ятка природи
загальнодержавного значення
«Скелі МОДРу»

47°53′20″ пн. ш. 33°18′24″ сх. д. / 47.88888889002777205° пн. ш. 33.30666667002777359° сх. д.Координати: 47°53′20″ пн. ш. 33°18′24″ сх. д. / 47.88888889002777205° пн. ш. 33.30666667002777359° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Центрально-Міський район, Кривий Ріг, Україна
Водні об'єкти	річка Інгулець
Площа	62 га
Засновано	14 жовтня 1975
Оператор	Криворізька міська рада
Скелі МОДРу (Україна)

Скелі МОДРу у Вікісховищі

Загальний опис. Скелі Мопра

Площа пам'ятки — 62 га. Являє собою групу скель на схилі долини р. Інгульця, які є фрагментом розрізу Криворізько-Кременчуцької провінції Українського кристалічного щита. До території пам'ятки відносяться природні відслонення правого і лівого берегів річки Інгулець разом зі штучними оголеннями порід у затоплених дореволюційних залізорудних кар'єрах і в прорізі шосейної дороги (від вул. Свято-Миколаївської до вул. Прорізної), що з'єднує старий центр міста із селищем колишнього рудника імені МОДРу. Загальна площа скельних виходів та природних зон навколо скель цієї групи — близько 500 Га.

На лівому березі Інгульця, починаючи від затопленого кар'єру біля колишнього профілакторію «Каскад» до повороту річки біля селища Весела Дача, ці оголення постають розрізненими великими і дрібними скелями і «гривками» завдовжки від 6 до 200 м і заввишки від 2 до 27 м. На правому березі Інгульця таких скель і «гривок» значно менше. Найбільша з них — скеля «Орлине гніздо» — розташована у селищі (неподалік від автобусної зупинки «Цегельний завод»). Її довжина 25 м, а висота змінюється від 1 до 28 м. На північний захід від «Орлиного гнізда» корінні породи виходять на денну поверхню у вигляді окремих «гривок», найчастіше покритих осипом.

Персональну назву має також ще одна скеля — «Мала Орлинка» (або інакше «Мале Орлине гніздо»). Це пласка, майже вертикальна стінка, що знаходиться в центральній частині лівобережних оголень, неподалік невеличкого гроту.

Вік верхньої вікової межі порід, визнаний як 2050 млн. років. Абсолютна висота — 50 м.

Відомий дослідник Валеріан Домгер (1883) так описує «Орлине гніздо»: «…мы вступаем в полосу железистокварцитовых сланцев, которые тянутся почти беспрерывно вплоть до устья р. Саксагань, образуя в этом пространстве … ряд железистых скал, представляющих великолепные примеры самой прихотливой скадчастости пластов».

Галерея

Вид на р. Інгулець зі Скель МОПРу.jpg Вид на р. Інгулець зі Скель МОДРу
Скелі МОДРу.jpg Скелі МОДРу
Дикий Ірис в кінці МОПР.jpg Дикий ірис
Скелі МоДРу - "Одинока шовковиця".JPG «Одинока шовковиця»
Скалы МОПРа в тумане.jpg Грот у тумані
Скалы МОПРа.jpg Вигляд долини річки
Скелі МОДРу 25.JPG Деталі порід
Скелі МОДРу - квітневий дощ.ogv Скеля «Мала Орлинка», квітневий дощ
Скелi та рiчка.jpg
Камiнцi та дерево.jpg
Навеснi.jpg
Структура скель.jpg
Вздовж скель.jpg

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скелі МОДРу

Бібліографія

Енциклопедія Криворіжжя. — У 2-х т./Упоряд. В. П. Бухтіяров. — Кр. Ріг: «ЯВВА», 2005

Джерела

Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
Криворізький педагогічний інститут
Партнерство «Відродження річки Саксагань»