Скворцов Костянтин Іванович

Костянти́н Іва́нович Скворцо́в (18 (30) травня 1821(18210530) — 30 вересня (12 жовтня) 1876, Київ) — письменник та церковний мислитель і діяч часів Російської імперії.

Скворцов Костянтин Іванович
Народився	18 (30) травня 1821 Київ, Російська імперія
Помер	30 вересня (12 жовтня) 1876 (55 років) Київ, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	письменник, церковний діяч
Сфера роботи	православне богослов’я^[1] і Патристика^[1]
Alma mater	Київська духовна семінарія
Нагороди	Орден Святого Володимира 3 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скворцов.

З життєпису

Його батько, Іван Скворцов, був протоієреєм Києво-Софійського кафедрального собору.

Закінчив навчання в Київській духовній академії, залишився там викладачем патрології.

Заслужений ординарний професор Київської духовної академії, дійсний статський радник.

1875 року нагороджений орденом св. Володимира 3 ступеня.

Серед його праць:

• 1862 — «Про книги Сивілл»,
• 1863 — «Філософія святих отців та учителів церкви»,
• 1863 — «Святий апостол Варнава»,
• 1865 — «Вчення Григорія Нісського про достоїнство природи людської» («Праці Київської Духовної Академії»),
• 1866 — «Святий Іустин»,
• 1870 — «Блаженний Августин як психолог»,
• 1871 — «Дослідження питання щодо автора творів, відомих під іменем Діонісія Ареопагіта»,
• 1876 — «Життя Ісуса Христа по Євангеліях та народних переказах»,

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863

Джерела

• Скворцов Костянтин Іванович (рос.)
• Біографія.ру (рос.)