Синхрофазотрон ОІЯД слабкофокусувальний протонний прискорювач типу синхрофазотрон на енергію до 10 ГеВ розташований в Об

Синхрофазотрон ОІЯД — слабкофокусувальний протонний прискорювач типу синхрофазотрон на енергію до 10 ГеВ, розташований в Об'єднаному інституті ядерних досліджень.

Синхрофазотрон, споруджений у Дубні під керівництвом академіка АН СРСР В. Й. Векслера в кінці 1950-х років, дозволив прискорювати пучки протонів до енергії 10 ГеВ із квітня 1957 року, що було рекордною енергією, досягнутою на прискорювачах у той час. Він розташований в окремій будівлі, більшу частину якої займає гігантське кільце магніту. Діаметр магніту досягає майже 60 м, маса — 36 000 т, і загальна потужність генераторів в імпульсі — 140 МВт. Максимальна напруженість магнітного поля — 13 000 ерстед, час циклу прискорення — 3,3 с. 1970 року в синхрофазотроні також отримано перші пучки релятивістських дейтронів з енергією 10 ГеВ, згодом прискорювалися також ядра різних хімічних елементів аж до сірки.

У 1959 році колектив фізиків і інженерів під керівництвом В. І. Векслера отримав Ленінську премію за створення синхрофазотрона на 10 ГеВ.

2002 року припинив роботу і демонтується . Ярмо магніту планується залишити, всередині нього буде розташовано бустерне кільце для проєктованого колайдера ^[ru].

Див. також

Нуклотрон

Примітки

. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2021.
A. M. Baldin, I. N. Semenyushkin. Twenty years of the synchrophasotron of the JINR High-Energy Physics Laboratory // Atomic Energy : journal. — Springer New York, 1977. — Vol. 43, no. 6 (2 June). — P. 1146—1147. — DOI:10.1007/BF01117960.
Faces and Places / JINR celebrates 50 years of high-energy physics (англ.). CERN Courier. 4 вересня 2003. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 14 грудня 2009.
I. B. Issinsky, A. D. Kirillov, Beams of the Dubna Syhchrophasotron and nuclotron, Acta Physica Polonica, B25 (1994) No. 3-4, 673^{[недоступне посилання з листопада 2018]}.
A. M. Baldin et al. Acceleration And Ejection of Deuterons of the Dubna Synchrophasotron // IEEE Transactions on Nuclear Science : journal. — 1971. — Vol. NS—18, no. 3 (2 June). — P. 1024—1026.
Синхрофазотрон і нуклотрон (рос.)
Nuclotron-based Ion Collider fAcility — Офіційний сайт (рос.)(англ.)

Література

В. А. Бирюков, М. М. Лебеденко, А. М. Рыжов, Объединённый институт ядерных исследований, М.: Изд-во главного управления по использованию атомной энергии при Совете министров СССР, 1960.
В. А. Никитин, Исследования на Синхрофазотроне, «Успехи физических наук», 177 (2007) 905.
А. Д. Коваленко, От синхрофазотрона к Нуклотрону, «Успехи физических наук», 177 (2007) 914. DOI 10.3367/UFNr.0177.200708j.0914.
Что такое синхрофазотрон? Кто его придумал и построил?, интернет-журнал «ШколаЖизни.ру», 04.03.2008.
В. И. Векслер, Современное состояние проблемы ускорения атомных частиц, «Успехи физических наук», LXVI (1958) 99.
История создания дубненского синхрофазотрона, сайт Лариси Леонідівни Зинов'євої.

[1] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2021.

[BaldinAE1977-2] A. M. Baldin, I. N. Semenyushkin. Twenty years of the synchrophasotron of the JINR High-Energy Physics Laboratory // Atomic Energy : journal. — Springer New York, 1977. — Vol. 43, no. 6 (2 June). — P. 1146—1147. — DOI:10.1007/BF01117960.

[3] Faces and Places / JINR celebrates 50 years of high-energy physics (англ.). CERN Courier. 4 вересня 2003. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 14 грудня 2009.

[4] I. B. Issinsky, A. D. Kirillov, Beams of the Dubna Syhchrophasotron and nuclotron, Acta Physica Polonica, B25 (1994) No. 3-4, 673^{[недоступне посилання з листопада 2018]}.

[Baldin1971-5] A. M. Baldin et al. Acceleration And Ejection of Deuterons of the Dubna Synchrophasotron // IEEE Transactions on Nuclear Science : journal. — 1971. — Vol. NS—18, no. 3 (2 June). — P. 1024—1026.

[6] Синхрофазотрон і нуклотрон (рос.)

[7] Nuclotron-based Ion Collider fAcility — Офіційний сайт (рос.)(англ.)