Син ханга яп 新版画 нова гравюра мистецька течія в Японії що існувала з перервою до 1989 року Кавасе Хасуі дереворит 1920 р

Син-ханга (яп. 新版画, «нова гравюра») — мистецька течія в Японії, що існувала з перервою до 1989 року.

Періодизація

у період Тайсьо (1908–1925 р.р.)
у період Сьова (1926–1989 р.р.)

Історія

Розбурхане мистецьке життя Японії на початку XX століття характеризувалось палкими дискусіями та не менш напруженими пошуками. Одні митці наполягали на швидкому засвоєнні мистецького досвіду Західної Європи і США, як це робилося в промисловому виробництві зі засвоєння нових технологій (італійська перспектива, техніка олійного живопису, малювання на полотні, а не на папері чи шовку, японська «Йога», живопис європейського зразка), інші декларували збереження традиційних жанрів і технологій, які мали національне забарвлення і національні технології. Хоча було зрозуміло, що всі проблеми сучасності Японії традиційними технологіями не вирішити.

Саме так, на початку 20 століття виникають та син-ханга - дві нові течії в мистецтві японської графіки. Син-ханга продовжила традиції укійо-е 19 століття і навіть технології її друку з небагатьма модернізаціями. Метою було як продовження традицій ксилографії укійо-е, так і заміна дешевих відбитків на якісні та дорогі за ціною нових. Син-ханга була популярною і мала попит більше в Сполучених Штатах, де прошарок багатого суспільства зацікавився у мистецтві Японії. Саме вони забезпечили фінансовий успіх новій гравюрі, бо штосами вивозили в США графічну продукцію і кілограмами японські нецке, інро та окімоно (мініатюрні стакові скульптури, більші за нецке).

Хоча ця графіка розвивалась із перервами, розвиток мистецької течії підтримувався. Тематично в син-ханга переважали пейзажі та Bijin-ga (зображення привабливих жінок).

Серед найобдарованіших пейзажистів цього періоду були (Хіросі Йосіда), (Шінсуй Іто), Кавасе Хасуі тощо. (Хасіґуті Ґойо) створював як пейзажі, так і зображення привабливих жінок ( Bijin-ga ). Наторі Шунсен був прихильником зображень популярних акторів японського театру кабукі. Багато хто вважає, що саме він є останнім майстром мистецтва кабукі якуша-е «картинки акторів».

Син-ханга активно підтримувалася японськими друкарями. Такі видавництва як Доі, Кавагуті, Унсодо (Unsodo) також сприяли її розвитку. В Унсодо довгий час працював (Watanabe Shozaburo 1885—1962 р.р.), підтримка якого сприяла підживленню мистецької течії. Зі смертю Ватанабе Шоцабуро підтримка художників, що творили в стилі син-ханги, почала сходити нанівець.

Головні представники

Охара Косон, «Птах і лотос», Бруклінський музей, США.

(Охара Косон) (小原古邨, Ohara Koson 1877—1945)
(Іто Шінсуй) (Itō Shinsui 1898—1972)
(Хіросі Йосіда) (Hiroshi Yoshida 1876—1950)
Кавасе Хасуі (Kawase Hasui 1883—1957)
(Цучія Коіцу) (Tsuchiya Koitsu 1870—1949)
(Хасіґуті Ґойо) (橋口五葉 Hashiguchi Goyō 1880—1921)
(Ishiwata Koitsu 1897—1987)
(Noël Nouet 1885—1969)
(名取春仙? Natori Shunsen 1886—1960)
(Kasamatsu Shiro 1898—1991)
(Такахаші Хіроакі) (高橋弘明 Takahashi Hiroaki 1871—1945)
(Торії Котондо) (Torii Kotondo 1900—1976)
(Asano Takeji)
(Kobayakawa Kiyoshi 1896—1948) та інші.

Галерея

Кавасе Хасуі, 1925, із серії «12 краєвидів Токіо»
(Хасіґуті Ґойо), «Дощ в Ябакеі», 1918 р.
Кавасе Хасуі, дереворит 1919 року,
Кавасе Хасуі, «Візок біля майдану із сушеним бамбуком», дереворит 1919 року
(Хасіґуті Ґойо), «Гейша Хісае», 1920 р.
(Хасіґуті Ґойо), «Сосни і річка в снігу», 1920 р.
(Хасіґуті Ґойо), «Пані в літньому кімоно», 1920 р.
(Хасіґуті Ґойо), «Пейзаж», 1921 р.
(Хасіґуті Ґойо), «Купання»
Такахасі Шотеї, «Пейзаж»

Див. також

Джерела

Kendall H. Brown: Impressions of Japan: Print Interactions East and West. In: Christine Javid (Hrsg.): Color Woodcut International. Japan, Britain, and America in the Early Twentieth Century. Chazen Museum of Art, Madison WI 2006, , S. 13–29 .
Kendall H. Brown, Hollis Goodall-Cristante: Shin-Hanga. New Prints in Modern Japan. Los Angeles County Museum of Art, Los Angeles CA 1996, .
Helen Merritt: Modern Japanese Woodblock Prints. The early years. University of Hawaii Press, Honolulu HI 1990, .
Helen Merritt, Nanako Yamada: Guide to Modern Japanese Woodblock Prints. 1900—1975. University of Hawaii Press, Honolulu HI 1995, .
Alain Korkos, " Yan Nascimbene, ou la leçon de modestie [archive] ", Arrêt sur images, le 4 février 2013

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Син-ханга

Side gallery of Hanga Gallery [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)

Natori Shunsen. Wikipedia (англ.). 25 червня 2023. Процитовано 19 березня 2024.

[1] Natori Shunsen. Wikipedia (англ.). 25 червня 2023. Процитовано 19 березня 2024.