Середньодунайський біогеографічний регіон

Середньодунайський, або Паннонський біогеографічний регіон — біогеографічна область, що охоплює території Тисо-Дунайської низовини. Межі регіону визначені Європейською агенцією довкілля.

Середньодунайський біогеографічний регіон

Середньодунайський біогеографічний регіон позначено оранжевим кольором
Екозона	Палеарктика
Річки	Дунай, Тиса
Країни	Угорщина, Словаччина, Чехія, Україна, Сербія, Хорватія, Румунія

Характеристика

Середньодунайський біогеографічний регіон — це великий алювіальний басейн. З півночі та сходу він оточений Карпатськими, із заходу — Альпійськими горами, з півдня — Динарським нагір'ям. Основна частина регіону — це Тисо-Дунайська, або Середньодунайська, низовина. Основними річками є Дунай та його притока — Тиса. Регіон охоплює всю Угорщину, південь Словаччини та Чехії, південь Закарпатської області України, північ Сербії, а також невеликі території на сході Хорватії та заході Румунії.

Регіон має складну погоду, спричинену взаємодією вологих вітрів із заходу, більш сухих вітрів з півдня та прохолодніших вітрів з Карпат та Альп, що іноді призводить до сильних штормів. Він містить внутрішні піщані дюни, піщані степи, лесові луки та лесові ліси з кленового дуба. Значна частина регіону була частиною Паннонського моря, що припинило своє існування близько 600 тис. років тому.

Види

У Паннонському регіоні проживає 118 видів тварин і 46 видів рослин, зазначених у Оселищній директиві, а також ≈ 70 птахів, перерахованих у Додатку I Директиви про птахів. Велика кількість є не лише відбитком високого рівня біорізноманіття в цьому невеликому регіоні, а й крихкості та обмеженого поширення деяких видів, особливо тих, які є ендемічними для регіону.

Ендемічні рослини: пізньоцвіт піщаний (Colchicum arenarium), Dianthus diutinus, Pulsatilla pratensis hungarica, Onosma tornensis. Ендемічні тварини: Vipera ursinii rakosiensis, Sadleriana pannonica, .

Регіон особливо багатий на безхребетних (67 видів включено до Директиви). Багато з них населяють ліси, які все ще покривають значну частину низинних пагорбів і гір. Серед них деякі з найрідкісніших і найбарвистіших жуків Європи, як-от жук-олень (Lucanus cervus) і нічний морімус блакитний (Morimus funereus) чи плоскотілка червона (Cucujus cinnaberinus).

Риба також добре представлена (24 види в Директиві), а також кажани (10 видів у Директиві). Останні відшукують великі підземні печери та природні ліси.

Регіон має велике значення для птахів. Багато видів, які перебувають під загрозою зникнення в інших частинах ЄС, все ще розмножуються тут у значній кількості, як-от дрохва (Otis tarda), чернь білоока (Aythya nyroca), могильник східний (Aquila heliaca) і балабан (Falco cherrug). Хижаки часто харчуються дрібними гризунами, які населяють піщані степові рівнини, луки та хащі, як-от ховрах європейський (Spermophilus citellus) і мишівка степова (Sicista subtilis), обидва види зараз дуже рідкісні в результаті втрати середовища проживання. Численні мілководні й лужні озера дуже важливі для водоплавних і перелітних птахів. Щовесни та щоосені сотні тисяч птахів прилітають до регіону, щоб відпочити та погодуватися під час щорічної міграції. Тільки в Хортобаджі в ці періоди може бути до 80 000 журавлів (Grus grus). Їх супроводжують великі зграї диких гусей, качок та інших куликів.

Примітки

1. . www.eea.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
2. . Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
3. . www.sulinet.hu. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
4. Sundseth, Kerstin (2009). (PDF). European Commission Environment Directorate General. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
5. CONDÉ, Sophie; RICHARD, Dominique. The Pannonian region [online]. European Environment Agency [cit. 2017-04-07].
6. CULEK, Martin; GRULICH, Vít; LAŠTŮVKA, Zdeněk, et al. Biogeografické regiony České republiky [online]. 1. vyd. Brno: Masarykova univerzita, 2013 [cit. 2017-04-12]. S. 447. ISBN 978-80-210-6693-9.