Серви

Серви (Сервуря) — циганська етногрупа, що входить до західної групи циган (ромів).

Серви
Ареал	Україна, Росія
Мова	циганська мова, українська мова
Релігія	православ'я

Історія

Серви сформувалася в Україні з румунських та/або сербських циган, що іммігрували в країну на початку XVII століттія. Крім України, поширені в європейській частині Росії. Обрядовість частково запозичена у слов'янського населення.

Традиційно займалися торгівлею та обміном кіньми, ковальством, ворожінням. Певний час молоді серви служили в козацьких військах.

Нині серви — одна з найбільш освічених циганських етногруп з широким спектром професій. Помітно відзначилися в музичній сфері. Сервів часто плутають з халадітка рома; в артистичному середовищі йде зближення цих двох етногруп. У публікаціях Ілони Махотіної та Януша Панченко виділено шість підгруп сервів, котрі мають деякі відмінності у мові та культурі: тавричани, задніпряни, полтавці, воронізьскі (ханджарі) та поволзькі серви й килмиші. Дані дослідження також відмічають так званих городських сервів, предки яких вели осілий спосіб життя, як мінімум з кінця XIX ст. і на даний момент є найбільш інтегрованою ромською групою.

Мова

Лінгвісти визначають їхній діалект як «провлашський» романі. Велика частина сервів не говорить циганською мовою.

Віросповідання

За віросповідання серви переважно православні. Ховають небіжчиків у саркофагах. Головні свята — Різдво, Трійця, Великдень. Дітей хрестять в обов'язковому порядку.

Пігрупи

Таврійські серви (самоназва тавричани) — одна з 6 відомих підгруп, яка має деякі відмінності у культурі та мові у порівнянні з іншими сервами. До даного підрозділу відносяться патрироди: панченки, щербати, їкгале, дашки/дашківські, косьтівськи, грицьки и т.д. Тавричани сформувались як окрема підгурпа на території Таврійської губернії, від чого й походить їхня самоназва. Один з найбільш консервативних територіальних підрозділів, вели навіпосілий спосіб життя до 1956 року. Переважно погано володіють ромською мовою і користуються у побуті українською. В даний час проживають на Півдні Росії й України. Традиційно займались лимарством, , чоботарством й ковальством.

Відомі серви

• , скрипаль, композитор
• , співак, актор театру і кіно
• Микола Сліченко, актор театру і кіно, керівник театру «Ромен»
• , співак, музичний керівник театру «Ромен», творець ансамблю «Джанг»
• , гітарист-віртуоз
• Януш Панченко, історик, етнограф, громадський діяч
• , скрипаль, один із засновників групи
• , гітарист-віртуоз
• , і , співачки
• Ігор Крикунов, український режисер, актор театру і кіно, педагог, громадський діяч та народний артист України
• Євген Гудзь, музикант, актор, ді-джей, засновник американського гурту Gogol Bordello

Див. також

• Сервіка рома
• Ловарі
• Халадітка рома

Джерела

• Yanush Panchenko, Mykola Homanyuk. (2023). Servur'a and Krym'a (Crimean Roma) as indigenous peoples of Ukraine // Etnografia Polska, 67(1–2). p. 155-173.
• Махотина И., Панченко Я. Традиционный костюм цыган-сэрвов и влахов // Scriptorium nostrum. — 2019. — No 1 (12). p. 254—267.
• Баранніков, О.П. Українські цигани / Етнографічна комісія Всеукраїнської Академії наук; Ред. серії Андрей Митрофанович Лобода. Київ: Видавництво Всеукраїнської АН, 1931. – 60 с.
• До проблеми вивчення циганського етносу (історіографічний огляд) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т.4. Київ:Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 1999.
• Традиційне житло циган України // Пам'ять століть. 2000. № 3. С.93-102.
• Історіографія циганського етносу в Україні: проблеми і перспективи // Вісник Київського інституту «Слов'янський університет». Вип. 7, історія. К., 2000.
• Цигани в Україні: формування етносу і сучасний стан // «Український історичний журнал». 2001. № 1.
• До питання історії українських циган (серви і влахи) // Література і культура Лівобережної України. 2001. С. 46–49.
• Родильна обрядовість циган України // Буковинський історико–етнографічний вісник. Вип. 3. Чернівці: , 2001. С. 30-32.
• Дещо про життя циган в Галичині / Рукопис М. Зубрицького; Фонд рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН України.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
2. Зіневич Н. О. «Циганський етнос в Україні (історіографія та джерела)». HAH України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. К., 2005.
3. Панченко Я. Основные статистические показатели цыган Херсонской области 2016—2017 гг. (опыт этносоциологического исследования) / Научный редактор к.ф.н. Махотина И. — Днепр: Середняк Т.K. — 54 с.
4. Релігійні вірування циган [ 28 червня 2018 у Wayback Machine.] «Релігійно-інформаційна служба України»
5. Данілкин О. Релігійний чинник в житті циган // Етнос і релігія. — К., 1998.
6. Беліков О. Релігійні вірування українських циган // Історія релігії України. — Львів, 1996.
7. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2020. Процитовано 16 грудня 2020.
8. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.

Посилання

• Циганські етногрупи на пострадянському просторі [ 4 липня 2010 у Wayback Machine.]
• Циганські мотиви у творчості Тараса Шевченка [ 9 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Що ми знаємо про циган?
• Цыган — это не профессия [ 30 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Весілля сервів. Фото