Секвенс стратиграфія англ sequence stratigraphy нім Sequenzstratigraphie f нова концепція стратиграфічних досліджень згі

Секвенс-стратиграфія (англ. sequence stratigraphy; нім. Sequenzstratigraphie f) — нова концепція стратиграфічних досліджень, згідно з методологією якої ключовими аспектами для розуміння будови осадових нашарувань є врахування ролі хроностратиграфічних одиниць, циклічності і зміни положення базису ерозії залежно від рівня евстазії (повільної зміни рівня моря) і регіональних тектонічних рухів.

Дві реконструкції глобальних ізохронних змін рівнів світового океану за останні 500 млн років.

Опис

Концепція С.-с. зародилася як методологічна основа інтерпретації даних сейсморозвідки в нафтогазоносних басейнах. Методологія С.-с. сформувалася у 80-тих роках XX ст. Принципи С.-с. мають переломне значення для вивчення седиментаційних басейнів, розуміння природи осадових нашарувань. С.-с. названа третьою революцією в геології (перші дві — фаціальний аналіз та тектоніка плит).

Секвенс-стратиграфія, поєднуючи дані сейсмостратиграфії і фаціальний аналіз, відокремлює осадові комплекси і визначає їхнє положення в геологічному розрізі за шкалою циклічних змін рівня Світового океану.

Згідно з концепцією С.-с. седиментаційний процес є функцією трьох змінних: рівня світового океану, швидкості прогинання осадового басейну і постачання теригенного матеріалу з областей зносу. Кількість матеріалу, швидкість його накопичення, глибина басейну, положення берегової лінії і розподіл та зміна фацій — це комбінований ефект регіональної тектоніки та евстазії. Причини евстатичних коливань, можливо, космічні, тому зміни рівня світового океану відбуваються одночасно в масштабах усієї планети. Визначення глобальних ізохронних рівнів змін світового океану є головним здобутком С.-с. Евстатичні коливання відображені у змінах типу нашарувань осадових комплексів з певним набором літологічних і палеонтологічних ознак. Межі секвенсів утворюються внаслідок збільшення швидкості падіння рівня океану чи зменшення швидкості прогинання дна басейну і можуть бути зумовлені як глобальними змінами евстазії, так і регіональними тектонічними рухами. Межі евстатичного походження ізохронні в усіх басейнах, які пов'язані з відкритим океаном. Незгідності тектонічного походження неодночасні і не простежуються за межами того чи іншого геологічного регіону. Виділення ізохронних глобальних незгідностей є ще одним важливим досягненням С.-с.

Поділ осадових відкладів на секвенси, тракти і простежування поверхонь, пов'язаних із процесами глобальної евстазії, формують потужний інструмент для виявлення часових і просторових співвідношень осадових порід. На відміну від класичної стратиграфії, С.-с. не тільки фіксує будову осадових товщ, а й пояснює динаміку їхнього утворення, залежно від евстазії і характеру регіональних тектонічних рухів, а також визнає головним механізмом утворення не безперервне послідовне, горизонтально-паралельне нашарування (знизу догори) осадів, а бокове переривчасте заповнення палеобасейну з утворенням сигмоподібних, клиноформних тіл.

Найважчою частиною застосування концепції С.-с. у практиці геологічних досліджень є вилучення впливу локальної тектоніки, відокремлення евстатичного «сигналу» від регіонального «шуму». Попри це практична придатність цієї концепції підтверджена результативністю пошукових робіт нафтових компаній у світовому масштабі і визнана у 90-х роках ХХ ст. міжнародним стандартом при вивченні геологічної будови осадових товщ.

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Волков К. Р., Шлезингер А. Е. Событийная стратиграфия и колебания уровня моря //Изв. АН России. Сер. Геол.— 1992.- N 9.- С. 133—137.
Сейсмическая стратиграфия. Использование при поисках и разведке нефти и газа//Под ред. Ч. Пейтона.-Москва: Мир, 1982. — 846 с.
Попадюк І. В., Іваніна А. В. Огляд головних положень секвенс-стратиграфії //Мінеральні ресурси України. — № 2. — 2001. — С.26-28.
Porebski S.I. Podstawy stratygrafii sekwencji w sukcesjach klastycznych //Przeglad Geologiczny. 1996. Tom 44, N 10. — Р. 995—1006.