Ця стаття про місто Про общину див місто Севлієво болг Севлиево d Кат Країна БолгаріяОбласть Габровська область Община К

Ця стаття про місто. Про общину див. .

місто

Севлієво
болг. Севлиево

Країна

Болгарія

Область

Габровська область

Община

Код ЕКАТТЕ

65927

Поштовий індекс

5400

Телефонний код

0675

^{H G O}

202

41,244 км²

22 676 (2011)

sevlievo.bg

Відстань

До обласного центру

фізична

24 км

До Софії

фізична

149 км

Розташування

Севлієво

Севлієво (Болгарія)

Мапа

Севлієво у Вікісховищі

Севлі́єво (болг. Севлиево) — місто в Габровській області Болгарії. Адміністративний центр общини .

Населення

За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 22 676 осіб.

Національний склад населення міста:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
болгари	18157	86,4 %
турки	2226	10,6 %
цигани	274	1,3 %
інша	48	0,2 %
не визначились	318	1,5 %
Всього відповіли	21023

Розподіл населення за віком у 2011 році:

Динаміка населення:

Географія

Місто Севлієво розташоване в центральній частині Північної Болгарії, недалеко від географічного центру країни з географічним положенням 43° 1 '32 «півн. ш. і 25° 6 '48» сх. д. Висота міста становить 201 м, але вона є найнижчою точкою муніципалітету. На хребтах Балканськіх гір деякі вершини сягають 1900 м над рівнем моря, а напівгориста місцевість має середню висоту 400—700 м. Клімат помірно континентальний, з великою амплітудою між найнижчими і високими річними температурами плюс 30-35 градусів Цельсія влітку до мінус 20 — 25 градусів взимку.

Історія

Ринкова площа в Севлієво з готелем «Центра» та магазином «Троянда» до 1932 року

Результати дослідження середньовічного міста Готалич поблизу Севлієво показують, що це найбільше середньовічний місто в Болгарії, поза столицями Пліска, Преслав і Тирново. Артефактів Готалича вкрай недостатньо, щоб зв'язати їх з певним археологічним пам'ятником. Розкопок фортеці поблизу Севлієво також немає, як і досліджень сучасних дослідників болгарської старовини. Відомий невеликий кам'яний напис, відкритий Данаїлом Кацевим-Бурським біля монастиря Батошево, і перевезений до Софії. Під час бомбардувань Другої світової війни табличка випадково вижила. Родичі винахідника передали її Ніколі Ковачеву, а 1959 року він публікує текст. У ньому ми читаємо:

«Будуйте цей храм Гено із Готела і Петра Турнова влітку 67…» Це єдине середньовічне письмове джерело про Готел. Пізніше в турецьких адміністративних документах він увійшов як Готалич. З середини XVI століття це була «нахія», а в документі з 1618 року — «кааза Готалич». У документах, що перекладався і цитувався Руси Стойковим 1638 і 1643—1644 років згадується тільки «кааза Готалич», а в деяких місцях додаються «Нам і дигер Серві», що означає «з іншою назвою Серві».

У документі 1550 року, де перераховані леннітські володіння, є відповідь на питання, який зв'язок між населеними пунктами Готалич і Севлієво. У ньому написано: «У нахії Готаліч з іншою назваю Гісар Беглі і ЗІР». «Гісар» означає фортецю або фортифікацію, а останній «зір» перекладається «нижче» або «підпорядковане верхньому». Це можна трактувати як «фортецю Готалич і Нижню Готалич», або «село під Готаличем». У документі 1618 вже згадуються каза Готалич, село Селві. З цих небагатьох джерел можна зробити висновок, що коли турки завойовували північну Болгарію, вони захопили і зруйнували фортецю Готаліч, а населення було вигнано. Самі турки оселилися на рівнині в Нижньому Готаличі, на лівому березі річки Росиця. Селище поступово розширюється, залучаючи населення фортеці Готалич і навколишніх поселень. Воно охоплює функції середньовічного адміністративного центру, яким був Готалич, а пізніше і культурним центром району.

Назва міста було Серби, від візантійського серви, араб. серфі і могло бути від сербських поселенців або болгар зі Сербії, що оселилися в районі Готалича. І так, нарешті, змінили турки на Селві, а звідти — на Селвіово, а потім на Севліево.

У перші роки XX століття місто відоме своєю багаторічною підтримкою від Радославістської партії.

Релігії

Переважають православні християни. У місті є дві православні церкви: храм "Св. пророк Ілля і храм «Св. Трійця»; Божа Церква, методистська церква, церква Шалом і церква адвентистів сьомого дня. У 2018 році храм «Св. Пророк Ілля» був оголошений пам'ятником культури національного значення.

Політика

Нинішній міський голова — Іван Іванов, 1972 року народження. У міській раді Севлієво за мандатами 2015—2019 рр. налічується 11 представників «ГЕРБ», 7 — «Вибираємо Севлієво» — Болгарська соціалістична партія, болгарські соціал-демократи, «Рух за соціальний гуманізм», «Партія зелених», «Сільськогосподарська спілка Ал. Стамболійський», 4 — «Руху за права і свободи», 2 — Народного Союзу, 2 — Блоку Реформації, 2 — «Патріотичного фронту», 1 — "Разом за « Севлиєвську общину».

Визначні пам'ятки міста

Міська художня галерея Асен і Ілля Пейкові (офіційний сайт: http://ghgsevlievo.comli.com)
Готаліч — місто-фортеця біля Севлієво (офіційний сайт: )
Башта годинника (зведена в 1779 році)
Дандольські будинки (музей з етнографічною експозицією)
Будинок-музей Дана Колова — 7 км на південний захід від міста, в селі Сенник
Табахана (відновлена шкіряна майстерня)
Міст через річку Росиця — побудований в 1857 році відомого майстра Колю Фічето
Статуя Свободи (1894), чий стовп — це оригінальна кам'яна колона з римського міста Нікополіс ад Іструм. Проект — Отто Хорейші та італійського скульптора Арнольдо Цокі. Бронзова фігура була зроблена у Відні. Зведена на місці шибениці, з якої йшли у безсмертя севлієвські борці за свободу Болгарії
Церква «Св. Трійця» (з 1870 р.)
Церква «Св. Пророк Ілля» (1834) з цінним різьбленим іконостасом)
Хаджистоянська школа — нині Міський історичний музей
Монастир «Введення Богородичного» (с. Батошево, заснована в 19 столітті)
Монастир «Успіння Пресвятої Богородиці» (20 км на південь від міста, по дорозі до Априлців, заснована в XIV столітті, під час Другого Болгарського царства, про що свідчить кам'яний напис з часів царя Михайла Асена (1246—1256). Спалений і зруйнований під час османського вторгнення, монастир був відновлений в 1836 році. Різьблення по дереву в його церкві були зроблені місцевими майстрами, а ікони — великим ренесансним живописцем Станіславом Доспевським. За роки панування монастир був важливим освітнім центром. Сьогодні він відновлений і є діючим чоловічим монастирем)
Гребля «Олександра Стамболійський» (33 км від Севлієво біля села Младен, довжина 18 км). Забезпечує можливості для плавання, веслування та водних видів спорту, риболовлі, є пляж.
Будинок культури «Мара Белчева» (фотогалерея )

Церква "Св. Пророк Ілля"
Башта з годинником
Громадський центр "Розвиток"
Статуя Свободи

Святкування міста відбувається в середині жовтня, мешканці містечка та сіл беруть участь із задоволенням.

Спортивні клуби

Клуб плавання «Спортивний клуб Вікінг 2008 — Севлієво» http://www.viking2008.alle.bg
СК «АЛФА»
Клуб бадмінтону — Готалич 2005
СК по акробатиці
СК по баскетболу «Раковський»
СК по боротьбі «Дан Колов» — Севлієво
Волейбольний спортивний клуб
СК Дзюдо і Самбо «Раковський»
СК по карате «Кіокушинкай»
Бодібілдінг і фітнес-зал «Кондор-90»
СК Фат Клуб Севлієво
СК з шахів
Модельний клуб
Клуб екстремальних видів спорту «Вертикальний світ»
СК «Ластівка»
Клуб спортивного орієнтування
Туристичний клуб
Спортивний рибальський клуб «Абанос-карп»
Клуб Айкідо «Буджин»
Мото-клуб «Вовки»
Автомобільний спортивний клуб «Севлієво»
ФК «Севлієво — Лейдіс»

Економіка

Провідними компаніями є:

«Ідеал Стандарт» Болгарія та «Ідеал Стандарт-Відіма» — заводи санітарної арматури;
«Hambberger» — туалетні сидіння, кришки та дубовий ламінат;
«Авангард» — виробництво високовольтного обладнання, роз'єднувачів і вимикачів для побутової енергії;
«Емка» — електричні провідники для промисловості та побуту;
«Росиця» — трикотаж;
«Паралель» — провідний виробник пінопласту та м'яких меблів;
«Абанос» — кухонні меблі;
«Ізгрев 90» — будівельні матеріали;
«Beta Logistic Ltd.» — виробництво молочної продукції;
ТОВ «Алкал» — картини, репродукції, графічний та вебдизайн, дизайн інтер'єру та екстер'єру, мистецтво;
«Heros Stroi» — будівництво;
«Мазалат» — будівництво

Знаменитості

Групова фотографія лібералів із Севлієво до 1915 року

(1903—1995), політик
Борис Машалов (1914—1962), народний співак
Василь Беязов (1901—1980), архітектор, викладач архітекторів першого класу з 1945 по 1951 рр.
Дочо Христов (1895—1945), політик
Іван Пресняков (1852—1876), революціонер, учасник Квітневого повстання
Ільхан Кючюк (1985 р.), політик
Йонко Карагьозов (1851—1876), революціонер, учасник квітневого повстання
Преподобна Калиста (1815—1876) — канонізована у 2011 році
Кристьо Пастухов (1874—1949), політик
Малина Станчева (1967 р.), болгарська поп-фолк співачка
Мара Белчева (1868—1937), поетеса
Нікола Женев (1856—1934), генерал-лейтенант, командувач македоно-одринським корпусом під час Балканських воєн (1912—1912 рр.)
(1858—1931), політик
Сава Попов (1874—1949), географ
Сава Казанджиєв (1877—1901), ботанік
Симеон Спирідонов (1944), художник
Стефан Пешев (1854—1876), революціонер, учасник Квітневого повстання
Христо Чаракчиєв (1870—1943), військовий офіцер, генерал-генерал
(1894—1923), журналіст
Цвятко Димов (отець Пахомій) (1830—1894), громадський діяч, церковник, революціонер
Фані Попова-Мутафова (1902—1977), італійська письменниця і перекладач
Чавдар Мутафов (1889—1954), письменник
Петр Цанков (офіцер) (1896—1944), начальник Школи офіцерів запасу до перевороту 9 вересня
Марко Косев (1987 р.), самбіст, боєць ММА і п'ятикратний чемпіон Самбо, єдиний у світі з таким досягненням
Невена Цонева (1986 р.), болгарська співачка
Івінела Самуїлова (1971 року народження) письменниця
Дочо Касабов (1915—1998) — болгарський актор і режисер.
Гаджі Ангел Іванов — Севлієво (1808—1890), церковний музикант
Марин Калугеров (1837—1883), духовник
Стефан Пешев (1854—1876), революційний діяч
Асен Пейков (1908—1973), скульптор

Міста-побратими

Джерела

Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Sevlievo", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q10070957/uk. Докладніше: ; .
Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Севлиево, общ. Севлиево, обл. Габрово (болгарською) . Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
(2013). Живата истина (Студии за България). София: Изток-Запад. с. 162. ISBN .
. 21 август 2018 г. {{}}: Пропущений або порожній |title= (); Пропущений або порожній |url= ()

Посилання

Гл. Севлієво — фортеця Готалич
Севлієво знову представляє
Хата Мазалат — репрезентативний сайт
Ініціатива мерії
База відпочинку Відіма
Севлієво дарує
Спортивний клуб бадмінтону
Інформація про Севлієво
Севлієво — історичні факти
Радіо Севлієво
Фотографії з Севлієво

Примітки

Це незавершена стаття з географії Болгарії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Sevlievo", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q10070957/uk. Докладніше: ; .

[відстані-2] Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів

[3] Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.

[4] Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.

[5] Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Севлиево, общ. Севлиево, обл. Габрово (болгарською) . Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.

[милюков-6] (2013). Живата истина (Студии за България). София: Изток-Запад. с. 162. ISBN .

[7] . 21 август 2018 г. {{}}: Пропущений або порожній |title= (); Пропущений або порожній |url= ()