Свято Миколаївський собор або Миколаївський собор у Бердичеві православний храм побудований в 1910 році в стилі пізнього

Свято-Миколаївський собор або Миколаївський собор у Бердичеві — православний храм, побудований в 1910 році в стилі пізнього необароко.

Свято-Миколаївський собор

49°53′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 28.600° сх. д. / 49.883; 28.600Координати: 49°53′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 28.600° сх. д. / 49.883; 28.600
Тип споруди	храм
Сучасний статус	працює
Розташування	Україна, Бердичів
Перша згадка	1748
Початок будівництва	1906
Кінець будівництва	1908
Стиль	рококо
Належність	Православ'я (УПЦ МП)
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса	вулиця Європейська, 7
Вебсайт	soborberdichev.com.ua
Свято-Миколаївський собор (Бердичів) (Україна)

Свято-Миколаївський собор у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Миколая.

Православний храм розташований в центрі Бердичева. Відноситься до Житомирської єпархії УПЦ МП.

Історія

Собор побудований в 1908 році, при цьому його історія бере початок з середини XVII століття.

Собор споруджено на місці дерев'яної церкви Св. Миколая, яка була збудована у 1748 р. зусиллями власниці міста Барбари-Франциски Завіші-Кезгайло, дружини Миколая Фаустина Радзивілла.

6 грудня 1751 року дерев'яний храм, зведений з дубового зрубу, був освячений.

Довгий час Миколаївський храм був уніатським (греко-католицьким) і усипальницею княжого роду Радзивілів.

У 1794 році Миколаївська церква стала православною.

1814 або до 1814 року князь Радзивілл подарував землю Миколаївській церкві.

У неділю 21 травня 1906 року в церкві відправили останню літургію і за деякий час дерев’яну споруду розібрали. Будівельники приступили до спорудження нового кам’яного храму.

29 і 30 листопада 1908 року у Бердичеві відбулись святкові заходи з нагоди освячення новозбудованого храму за участі Преосвященнійшого Павла, єпископа Чагиринського: вранці 30 листопада благочинний і настоятель собору священик В’ячеслав Бичковський освятив престол у південній частині вівтаря нового храму в ім’я святої великомучениці Варвари, а вже перед пізньою літургією єпископ Павло освятив і головний престол Миколаївської церкви.

З 1921 по 1937 р. у церкві служили обновленці, а в 1938 році храм був закритий радянською владою, і потім використовувався як зерносховище.

Богослужіння в церкві було відновлено під час Другої світової війни в лютому 1942 року.

У 1996 році Миколаївська церква отримала статус собору.

У 2013 році було прийнято рішення про золочення соборних бань майстрами з Києво-Печерської Лаври.

На території собору знаходиться могила архімандрита Григорія Боднарчука. Поряд – пам’ятний знак на честь 2000-ліття Різдва Христового, встановлений 19 грудня 1999 року.

Архітектура

Виконана з лицьової цегли. Хрестовокупольна, чотиристовпна, одноглава, з гранованою апсидою, з домінантним у композиції великим, посадженим на масивний круглий барабан, куполом параболічних контурів з декоративними люкарнами і цибулинною главкою і високою стрункою двох’ярусною дзвіницею над притвором, перекритою гранованим шатром, увінчаним ребристою главкою. Композиція побудована на ефекті пірамідально наростаючих об’ємів, що досягається поступовим наростанням висот об’ємів обходу, ризниць, апсиди і основного ясно прочитуваного просторового хреста. Хрестоподібності зовнішньої композиції всередині не відчувається унаслідок відкриття дияконника і ризниці в прибудови. В інтер’єрі домінує підкупольний простір, добре освітлений вісьма вікнами круглого барабана великого діаметра. Простори рукавів і притворів злиті в єдиний. Гілки хреста перекриті склепіннями параболічних контурів. У притворі – циліндричне склепіння, у вівтарній частині – конха з розпалубками.

Церква вирішена в стилі пізнього бароко (рококо) з усіма властивими цьому стильовому напряму архітектурно-художніми прийомами і деталями, а саме: застосування в рішенні стін пілястрового коринфського ордера на п’єдесталах, що розкреповує розвинутий карниз, завершений парапетною балюстрадою, застосування сегментних фронтонів з картушем в тимпані, застосування великих за розміром напівциркульних вікон зі складними сандриками в поєднанні з характерними круглими люкарнами в рокайлевому обрамленні, домінуванні в композиції великого барабана, обробленого спареними пілястрами з оригінальним рішенням карниза у формі увінчуючої гірлянди, пом’якшувального переходу між основним об’ємом і другим ярусом дзвіниці за допомогою волютних спливів, витонченість форм, витонченість декоративних деталей. Характерною для церкви є наявність обходу навкруги апсиди, контрастне фактурне і колірне поєднання лицьової цегли і відлитих бетонних деталей – популярний мотив в архітектурі міста кінця XIX – початку XX ст.

Цікавий факт

25 липня 1831 року в храмі прийняли православ'я 35 членів єврейської сім'ї Рубінштейн з Житомира, у тому числі дід — купець Рувен (Роман) Рубінштейн і батько — Григорій Романович Рубінштейн майбутнього відомого російського композитора Антона Григоровича Рубінштейна.

Примітки

http://berdychiv.in.ua/вул-європейська-712-свято-миколаївськи/ [ 23 квітня 2019 у Wayback Machine.] Вул. Європейська, 7/12. Свято-Миколаївський собор УПЦ МП
http://soborberdichev.com.ua/ Свято-Миколаївська церква
F122-02.PDF. Google Docs (Російська) . с. 5, запис №86. Процитовано 2 вересня 2019.
Галина Жиліна — Бердичеві майстри з Лаври позолотят куполи Свято-Миколаївському собору [ 20 квітня 2019 у Wayback Machine.], Berdichev.NET, 23.04.2013

[berdychiv-1] ttp://berdychiv.in.ua/вул-європейська-712-свято-миколаївськи/ [ 23 квітня 2019 у Wayback Machine.] Вул. Європейська, 7/12. Свято-Миколаївський собор УПЦ МП

[2] ttp://soborberdichev.com.ua/ Свято-Миколаївська церква

[3] F122-02.PDF. Google Docs (Російська) . с. 5, запис №86. Процитовано 2 вересня 2019.

[4] Галина Жиліна — Бердичеві майстри з Лаври позолотят куполи Свято-Миколаївському собору [ 20 квітня 2019 у Wayback Machine.], Berdichev.NET, 23.04.2013