Сапір Абрам Володимирович

Абрам Володимирович Сапір (1900 — 1957) — український радянський розвідник. Начальник Розвідувального Управління НКВС Української РСР (1930-1931, 1935-1936)

Абрам Володимирович Сапір
Капітан
Загальна інформація
Народження	1900(1900) Пружанський повіт Гродненська губернія
Смерть	1957(1957) Павлодарська область, Казахстан
Військова служба
Роки служби	1931-1936
Приналежність	СРСР
Рід військ	НКВС
Формування	Іноземний відділ Управління державної безпеки НКВС Української СРР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапір.

Життєпис

Народився у листопаді 1900 року у м. Пружанського повіту Гродненської губернії у родині працівника залізниці. У домашніх умовах пройшов програму навчання за 1 клас середнього навчального закладу. З жовтня 1915 року розпочав трудову діяльність різноробом на залізничній станції Блудень.

З березня 1919 року він працював слідчим прикордонної транспортної надзвичайної комісії станції Барановичі,

З 1919 по 1920 рр. — слідчий Головної транспортної надзвичайної комісії Бердичівського напряму.

У 1920 році його призначено секретарем Воднотранспортної надзвичайноїкомісії «Одеса-порт», У 1921 році — начальником агентури Особливого відділу Чорного і Азовського морів (Одеса).

У 1921 році — стає уповноваженим Особливого відділу при Одеській губернській надзвичайній комісії, згодом — заступником начальника відділу надзвичайної комісії «Одеса-порт».

У 1922 році — помічник уповноваженого дільниці 3 Особливого відділу,

У 1923—1926 рр. — помічник уповноваженого Контррозвідувального відділу ДПУ Української СРР.

З лютого 1926 по травень 1927 рр. — начальник Контррозвідувального відділу Одеського окружного відділу ДПУ,

З травня 1927 по грудень 1929 рр. — очолює Контррозвідувальний відділ Київського окружного відділу ДПУ.

У грудні 1929 року — очолив Перше відділення Контррозвідувального відділу ДПУ Української СРР.

З липня 1930 по травень 1931 рр. — начальник 2-го відділення (зовнішня розвідка) Контррозвідувального відділу ДПУ Української СРР.

З травня 1931 по листопад 1932 рр. — начальник Особливого відділу Одеського оперативного сектора ДПУ.

З листопада 1932 року — заступник начальника Одеського обласного відділу ДПУ.

З березня 1933 року — начальника Особливого відділу — заступника начальника Управління НКВС у Дніпропетровській області.

З червня 1935 по грудень 1936 рр. — начальник Іноземний відділ Управління державної безпеки НКВС Української СРР.

З грудня 1936 по лютий 1937 рр. — начальник Управління НКВС по Молдавській Автономній СРР,

З лютого 1937 року — помічник начальника 3-го Контррозвідувального відділу УДБ НКВС Української СРР.

У лютому 1938 року — заарештований за звинуваченням у антирадянській, троцькістській терористичній змові, активній підривній діяльності в органах НКВС, а також у співробітництві з німецькою розвідкою. У квітні того ж року його звільнено з органів державної безпеки.

У вересні 1939 року — Військовий Трибунал Військ НКВС Київського округу його виправдав.

У 1941 році заарештований знову, за поновленою кримінальною справою, у 1943 році його засуджено на 5 років позбавлення волі, а в 1945 році звільнено з Актюбінського табору.

У 1955 році — Кримським обласним судом знову засуджений на 15 років позбавлення волі за статтею «Розкрадання державного і громадського майна».

У 1957 році він помер в одному з таборів у Казахстані (Павлодарська область).

Примітки

1. . Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.

Посилання

• Українська зовнішня розвідка: від А до Я [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414.
• Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк
• Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К. : Абрис, 1997. — С. 504.
• Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Яуза: Эксмо, 2009. — С. 486.