Салю т ДОС 1 Довготривала орбітальна станція перша в історії орбітальна станція у документах значилась як Виріб 17К або

Салю́т (ДОС-1 - Довготривала орбітальна станція) — перша в історії орбітальна станція (у документах значилась як «Виріб 17К» або № 121). Відправлена на Байконур у лютому 1971 року. Виведена на орбіту ракетою-носієм Протон-К 19 квітня 1971 року, припинила існування 11 жовтня 1971 року, пробула на орбіті 175 діб. Перигей орбіти 180 км, апогей — 214 км, нахил — 51,4°.

Салют-1

дата запуску	19 квітня 1971 року 01:40:00 UTC
космодром	Байконур
маса	18 425 кг
апогей	222 км
перигей	200 км
нахил орбіти	51,6 градусів
орбітальний період	88,5 хв
діб на орбіті	175 днів
діб з екіпажем	22 дні

Історія проекту

Створення довгострокової орбітальної станції (ДОС) було ініційовано групою провідних фахівців ЦКБЕМ наприкінці 1969 р. Пропозиція про розробку ДЗГ було викликано двома обставинами. По-перше, в ЦКБМ (генеральний конструктор — В. М. Челомей), яке вже кілька років розробляло орбітальну станцію «Алмаз» військового призначення, виникли труднощі при створенні службових систем і цільової апаратури комплексу. Створення «Алмаза» затримувалося. По-друге, американці вже не тільки висадилися на Місяць, але й перейшли від «паперового» етапу до реальних робіт з орбітальної станції «Скайлеб». Був вже визначений термін запуску — середина 1972, оскільки СРСР міг втратити пріоритет і по запуску першої орбітальної станції. Станція отримала конструкторське позначення 17К.

Засоби доставки

Для доставки екіпажів на станцію було вирішено створити транспортний корабель 7К-Т, як варіант Союз-7К-ОК. Станція ДГЗ з пристикованим до неї кораблем 7К-Т отримала назву «комплекс ДЗГ-7К» та конструкторське позначення 27К. Провідним конструктором комплексу ДЗГ-7К в січні 1970 р. був призначений Юрій Павлович Семенов. 9 лютого 1970 Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 105-41 з розробки комплексу ДЗГ-7К, і в розгорнулися повномасштабні роботи. Станція ДЗГ призначалася для орбітальних польотів 2-3 екіпажів з трьох космонавтів і проведення науково-технічних експериментів, медичних та астрофізичних досліджень. Польотний ресурс станції в пілотованому режимі становив 3 місяці і обмежувався непоправним ресурсом системи життєзабезпечення (СЖО), розрахованим на 270 людино-діб, та бортовим запасом палива.

Експлуатація

Схематичне зображення станції і корабля Союз

До станції було відправлено дві експедиції: на КК Союз-10 (командир — полковник В. А. Шаталов, бортінженер А. С. Єлісеєв й інженер-випробувач М. М. Рукавішніков) і Союз-11 (командир Г. Т. Добровольский, бортінженер В. Н. Волков й інженер-випробувач В. І. Пацаев).

КК Союз-10 запущено 22 квітня 1971 року. Стикування відбулось, але через пошкодження стикувального агрегату не утворилось герметичне з'єднання, не здійснено перехід на станцію, і після 5 годин 30 хвилин польоту разом Салют і Союз-10 (масою 26 т) здійснено відстикування і посадка Союз-10 25 квітня 1971 року.

КК Союз-11 запущено 6 червня 1971 року в 04:55:09 за універсальним часом, а 7 червня в 07:00 здійснено успішне стикування із Салютом. 22 доби екіпаж успішно працював, 30 червня здійснено відстикування, при посадці спусковий апарат розгерметизувався у верхніх шарах атмосфери, і космонавти загинули.

11 жовтня Центр управління польотами видав ДОС команду на входження в щільні шари атмосфери, де станція згоріла, і її уламки впали в Тихий океан.

Перша орбітальна станція «Салют-1» відкрила новий етап у дослідженні космічного простору. У наступні роки створення та експлуатація орбітальних станцій стали головним напрямком робіт для радянської, а потім російської пілотованої космонавтики.

Посилання

Zarya - Salyut 1 chronology [ 9 липня 2011 у Wayback Machine.]