Салов Георгій Павлович

Салов Георгій Павлович (1922—2010) — український звукооператор і звукорежисер. Нагороджений медалями.

Георгій Салов

Георгій Салов зі своєю дружиною, Людмилою Любенською

Георгій Салов зі своєю дружиною, Людмилою ЛюбенськоюДата народження31 серпня 1922(1922-08-31)Місце народженняКиїв, Українська СРРДата смерті9 липня 2010(2010-07-09) (87 років)Громадянство СРСР
 УкраїнаAlma materНаціональна музична академія України імені П. І. ЧайковськогоПрофесіяаудіорежисер, звукооператорЧленствоНСКУIMDbID 0758988

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Салов.

Життєпис

Народився 31 серпня 1922 р. в Києві, в родині службовця.

Учасник Німецько-радянської війни.

Закінчив історико-теоретичний факультет Київської державної консерваторії (1952). По закінченні консерваторії, працював у головним звукорежисером.

З 1957 р. — звукооператор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Фільмографія

• "" (1958);
• "Сватання на Гончарівці" (1958);
• "Солдатка" (1959);
• "Наталія Ужвій" (1960);
• "Безцінний скарб" (1960);
• "Золоті руки" (1960);
• "Михайло Романов" (1961);
• "Їхали ми, їхали..." (1963);
• "Над нами Південний Хрест" (1965);
• "Театр і поклонники" (1967);
• "Ми з України" (1969);
• "Назад дороги немає" (3 серії, 1970);
• "Осяяння" (1972);
• "Схованка біля Червоних каменів" (4 серії, 1972);
• "Абітурієнтка" (1973);
• "Народжена революцією" (10 серій, 1974-1977);
• "Співає Микола Кондратюк" (1977);
• "Алтунін приймає рішення" (3 серії, 1978);
• "Розколоте небо" (3 серії, 1979);
• "Два дні на початку грудня" (1981);
• "Зоряне відрядження" (1982);
• "Раптовий викид" (1983);
• "Контрудар" (1985);
• "" (1985);
• "Наближення до майбутнього" (1986);
• "Суд в Єршовці" (3 серії, 1987);
• "Ордань" (1988);
• "Небилиці про Івана" (1989);
• "Тарас Шевченко. Заповіт" (9 серій, 1991—1997).

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.137.

Посилання

• Фільмографія на dic.academic.ru(рос.) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]