У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Салерно значення Сале рнська меди чна шко ла лат Schola Medica Sale

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Салерно (значення).

Сале́рнська меди́чна шко́ла (лат. Schola Medica Salernitana; італ. Scuola Medica Salernitana) — центр підготовки лікарів у середньовічній Європі. Розташовувалась в італійському місті Салерно. Виникла бл. ІХ ст. як вища медична школа. При ній було складено перший європейський з рецептами, способами дії ліків та їхнього застосування. Деякими дослідниками вважається найдавнішим університетом Європи, хоча офіційного статусу університету не отримала. Також — Сале́рнська шко́ла.

Салернська медична школа
Дата створення / заснування	9 століття

Країна	Італія
Адміністративна одиниця	Салерно
Салернська медична школа у Вікісховищі

Медична школа в Салерно, зображена в Каноні медичних наук Авіценни

Гравюра, на які зображено лікарів і пацієнтів Салернської школи XI–XII століття.

Історія

Монастир Монте Кассіно здавна мав у Салерно шпиталь для хворих ченців. З групи лікарів цього шпиталю виникла одна з перших вищих медичних шкіл Європи.

В історії Салернської школи виділяють два періоди — грецький — від початку існування школи і до XII століття, та греко-арабський — з середини XII століття.

За архієпископа та з допомогою , який добре розбирався в медицині й займався перекладами грецьких та арабських медичних трактатів на латину, школа набула великого розголосу. Період розквіту припадає на X–XIII століття.

Великий корпус медичних знань того часу було представлено в створених у Салерно трактатах Liber Graduum, Antidotarium Nicolai та Circa Instans. Відбулося виокремлення фармації, як окремої галузі медичного знання, що було закріплено Фрідріха II. Особливою славою користувалася гігієнічна поема «Правила салернської школи» (лат. «Regimen scholae Salernitanae»), вперше надрукована в 1480 році в Кельні, що відтоді багато разів перевидавалася.

На початку XIII століття тут була створена праця «Flos medicinae» («Цвіт лікарського мистецтва»), в якому висвітлювались найрізноманітніші питання, в тому числі й погляди на те, яким повинен бути лікар, призначення медицини, теорія зараження й багато іншого.

У Школі Салерно жінки допускалися як до навчання, так і до викладання. Так, в XI столітті тут викладала Абелла, яка написала трактати «De atra bile» («Про чорну жовч») і «De natura seminis humani» («Про природу людського сім'я»). Серед учених жінок, викладачів школи близько 1059 року була Тротула — «nobilis matrona». З її праць до нашого часу дійшли «De passionibus mulierum» («Про жіночі хвороби») і «De compositione medicamentorum» («Про складання ліків»). Її праці неодноразово цитувалися багатьма авторами в XI–XII століттях.

Збереглося багато інших медичних трактатів, написаних жінками Салернської школи. Так, Ребекка де Гуарна написала трактати «Про лихоманки», «Про сечу», «Про зародки» та інші.

У 1480 році з'явилася знаменита праця «Салернський кодекс здоров'я», що належав .

Анатомічні студії на свинях примножили медичне знання завдяки плідному припущенню, що між анатомією свині та людини існують принципові відповідності. Рецептом успіху школи в Салерно було гармонійне поєднання медичного знання з різних культур: грецької, арабської, західно-латинськох та єврейської.

Навчання

1240 року Фрідріх II видав указ, що визначав правила організації медичного навчання erlässt Friedrich II. Заснований в 1224 році Неапольський університет став конкурувати з Школою в Салерно.
Навчальний план виглядав таким чином:

3 роки — Логіка,
5 років — Медицина (потім хірургія і анатомія, після цього автопсія людського тіла),
однорічна практика в лікаря.

Окрім медицини тут вивчали філософію, теологію та право. Деякі дослідники розглядають школу в Салерно як перший університет, хоча офіційно вона не мала такого статусу.

Відомі особистості, пов'язані з школою

Матео Сільватіко з учнями в ботанічному саду

(1017–1087)
Адель Сарацинська (XII століття)
(XII століття)
П'єтро Мусандіно
Мавр Салернський
(XII століття)
(† до 1220)
(* до 1140; † бл. 1195)
(† 1225)
(* бл. 1140; † перша чверть XIII ст.)
(1210–1298)
(* бл. 1280, † 1342)

Примітки

див. посилання A. G. Chevalier: Die Schule von Salerno

Література

Gerhard Baader: Die Schule von Salerno, in: Medizinhistorisches Journal 13/1978, Seite 124–145
George W. Corner: Salernitan surgery in the twelfth century, in: British Journal of Surgery 25/1937, Seite 84-99
Danielle Jacquart: Die scholastische Medizin, in: Mirko D. Grmek (Hg.), Die Geschichte des medizinischen Denkens. Antike und Mittelalter, München 1999, Seite 216–259
Kay Peter Jankrift: Die Schule von Salerno, in: ders., Krankheit und Heilkunde im Mittelalter, Darmstadt 2003, Seite 41-45
La regola sanitaria salernitana, premessa storica di Cecilia Gatto Trocchi, introd. di Roberto Michele Suozzi, Roma, Newton Compton, 1993,
La scuola medica salernitana e i suoi mestieri, Andrea Sinno, a cura di Marcello Napoli, Avellino, Edizioni Ripostes, 2002
Trotula : un compendio medievale di medicina delle donne, a cura di Monica H. Green; traduzione italiana di Valentina Brancone, Firenze, SISMEL — Edizioni del Galluzzo, 2009

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Салернська медична школа

САЛЕРНСЬКА МЕДИЧНА ШКОЛА //Фармацевтична енциклопедія
Hermann Grensemann:
Scuola Medica Salernitana^{[недоступне посилання з вересня 2019]} (італ.)
Dr. A. G. Chevalier. Die Schule von Salerno — SALERNO Ciba-Zeitschrift April 1938 Nr.56

[Chevalier-1] див. посилання A. G. Chevalier: Die Schule von Salerno