Салангана сейшельськаОхоронний статусУразливий МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини

Салангана сейшельська

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:	Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід:	Бура салангана (Aerodramus)
Вид:	Салангана сейшельська

Біноміальна назва

Aerodramus elaphrus
(, 1906)

Синоніми

Collocalia elaphra
Aerodramus elaphra

Посилання

Вікісховище:	Aerodramus elaphrus
Віківиди:	Aerodramus elaphrus
EOL:	1048584
ITIS:	554947
МСОП:	22686507
NCBI:	46476

Саланга́на сейшельська (Aerodramus elaphrus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Ендемік Сейшельських Островів. Сейшельські салангани раніше вважалися конспецифічними з більш дрібними і темними маврикійськими саланганами, однак дослідження показало, що ці два види розділилися приблизно 500 тисяч років тому, а їх загальний предок відділився від решти саланган приблизно мільйон років тому.

Опис

Сейшельські салангани — це салангани середнього розміру, довдина яких становить 10-12 см, розмах крил 28 см, а вага 10 г. Верхня частина тіла темно-сірувато-коричнева, надхвістя дещо світліше. Нижня частина тіла світло-сірувато-коричнева, нижня сторона хвоста більш темна. Хвіст темний, дещо вирізаний. Стернові пера довгі, вузькі, однак менш загострені, ніж у інших саланган. Дзьоб і лапи чорні.

В польоті птахи видають тихий щебет. Також вони використовують низькі металеві клацаючі звуки для ехолокації в печерах.

Поширення і екологія

Сейшельські салангани мешкають на островах Мае, Праслен і Ла-Діг в архіпелазі Сейшельських островів. Раніше вони гніздилися також на острові Фелісіте, бродячі птахи спостерігалися на острові Арід. Цих птахів часто можна побачити над прісноводними водоймами або в гірських долинах, однак вони зустрічаються в більшості природних середовищ. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, особливо літаючими мурахами, формують невеликі зграйки. Є більш активними після заходу сонця.

Сейшельські салангани розмножуються протягом всього року. Вони гніздяться на стелях печерах, їх гнізда мають дугоподібну форму, робиться з лишайників і казуаринових голок, скріплених за допомогою слини. В кладці одне біле яйце, інкубаційний період триває 25-30 днів. За пташенятами доглядають і самиці, і самці, вони покидають гніздо через 42 дні після вилуплення.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий через невелику популяцію і обмежену кількість місць длля гніздування. За оцінками дослідників, популяція сейшельських саланган становить від 2500 до 3000 птахів. Ім загрожує використання інсектицидів і хижацтво з боку інтродукованих сипух і кішок.

Примітки

BirdLife International (2016). Aerodramus elaphrus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.
Kevin P. Johnson, Dale H. Clayton: Swiftlets on islands: genetics and phylogeny of the Seychelles and Mascarene swiftlets. In: Phelsuma. Nr. 7, 1999, S. 9–13 (Архівна копія на сайті Wayback Machine.)

Джерела

Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.
Skerrett, Adrian; Bullock, Ian & Disley, Tony (2001) Birds of Seychelles, Christopher Helm, London.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Aerodramus elaphrus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.

[Johnson1999-4] Kevin P. Johnson, Dale H. Clayton: Swiftlets on islands: genetics and phylogeny of the Seychelles and Mascarene swiftlets. In: Phelsuma. Nr. 7, 1999, S. 9–13 (Архівна копія на сайті Wayback Machine.)