Саган Олександр Назарович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Саган.

Олександр Назарович Сагáн (нар. 18 грудня 1966, с. Плоске Кременецького району Тернопільської області) — український релігієзнавець, філософ, публіцист, журналіст. Доктор філософських наук (2005), професор (2007), державний службовець другого рангу (2008).

Олександр Саган
Народився	18 грудня 1966(1966-12-18) (57 років) с. Плоске, Кременецький район, Тернопільська область
Країна	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	релігієзнавець, філософ
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінь	Доктор філософських наук
Членство	Національна спілка журналістів України
Відомий завдяки:	релігієзнавець, філософ, публіцист, журналіст
Саган Олександр Назарович у Вікісховищі

Член Української Асоціації релігієзнавців (від 1993), Центрального правління Українського Біблійного Товариства (від 2001), НСЖУ (від 2005).

Член редколегії журналу «Українське релігієзнавство».

Експертна сфера: інституційний розвиток православ'я в Україні та світі, свобода совісті (законодавче забезпечення, практична реалізація), державно-церковні відносини, політологія релігії, міжнаціональні відносини.

2018 року брав участь у Об'єднавчому соборі українських православних церков.

Погляди

Виступає за українську церковну незалежність від Росії. Назвав Вадима Новинського головним агентом впливу на духовному фронті в Україні. За його словами священникам Новінський доплачує гроші, аби ті не переходили в ПЦУ.

«Громади, які переходять з МП, часто роблять це без священиків. Адже тим платять за відмову від переходу. Наприклад, олігарх Вадим Новинський ніколи не приховував своє фінансування РПЦ в Україні. Це не заборонено, проте у такій формі, як це відбувається, така діяльність спотворює реальне волевиявленя людей»

Життєпис

• 1983 року закінчив Кременецьку школу № 3 та історичний факультет Київського педагогічного університету ім. Горького (1990).
• 1985—1987 — служба в радянській армії (ГСВГ).
• 1990 — працював учителем історії Кременецької школи-інтернату № 2.
• 1990—1993 — навчання в аспірантурі Інституту філософії НАН України (Київ).
• 1994 — в Інституті філософії НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему: «Православ'я в контексті розвитку української культури».
• 1994—1997 — викладач Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
• 1995—1999 — науковий секретар Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Сковороди НАН України.
• 1999—2002— навчання в докторантурі Інституту філософії імені Сковороди НАН України.
• 2005 — в Інституті філософії НАН України захистив докторську дисертацію: «Інституційний розвиток православ'я: історіософський аналіз».
• 2005—2006 — науковий консультант Президента України з гуманітарних питань, у 2006—2007 — радник Секретаріату Президента України з гуманітарних питань.
• 2007—2010 — голова Державного комітету України у справах національностей та релігій.
• Від 2010 — провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Сковороди НАН України.
• 2014 — дотепер — викладач в Київській православній богословській академії.

Нагороди

• Подяка прем'єр-міністра України (2009);
• медаль «Вірність та честь» І ступеня (СЗР, 2008).

Церковні нагороди

• медаль «Арсен Річинський» (УАПЦ, 2002);
• орден святого Архистратига Михаїла (УПЦ КП, 2005);
• орден святих Кирила і Мефодія (УПЦ КП, 2006);
• Подяка Українського Біблійного товариства (2006)
• орден «1020-річчя хрещення Русі» (УПЦ, 2008).

Бібліографія

У 1991—2014 роках опублікував 210 наукових праць, у тому числі дві персональні наукові монографії:

• Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. — К.: Світ Знань, 2004. — 910 с.
• Національні прояви православ'я: український аспект. — К.: Світ Знань, 2001. — 255 с.

Примітки

1. Указ Президента України від 18 лютого 2008 року № 136/2008 «Про присвоєння рангу державного службовця»
2. Священники РПЦвУ мали б питати дозволу, щоб служити на нашій землі, - релігієзнавець. Духовний фронт (укр.). 15 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
3. Gazeta.ua (14 грудня 2020). Розповіли, хто є головними агентами російського духовного впливу. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 15 грудня 2020.
4. Розпорядження Президента України від 15 березня 2005 року № 785/2005-рп «Про призначення О. Сагана науковим консультантом Президента України»
5. Розпорядження Президента України від 15 лютого 2006 року № 30/2006-рп «Про звільнення О. Сагана з посади наукового консультанта Президента України»
6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року № 1299-р «Про призначення Сагана О.Н. Головою Державного комітету України у справах національностей та релігій».
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року № 500-р «Про звільнення Сагана О.Н. з посади Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій».
8. . Київська православна богословська академія (uk-ua) . 3 липня 2014. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 15 грудня 2020.

Джерела

• Саган Олександр Назарович

Посилання

• Саган Олександр // Українська Релігієзнавча Енциклопедія