Савченко Ігор Васильович

Са́вченко І́гор Васи́льович; (нар. 17 лютого 1966, м. Сміла, Черкаської області) — колишній народний депутат ВРУ (БЮТ), після приходу до влади президента Януковича 2010 року — член пропрезидентської коаліції, у подальшому член парламентської фракції Партії регіонів. Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2007), голова підкомітету з питань парламентського контролю за дотриманням прав людини в діяльності правоохоронних органів та роботи з заявами і зверненнями громадян (з січня 2008).

Савченко Ігор Васильович
Народився	17 лютого 1966(1966-02-17) (58 років) Сміла, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Членство	Верховна Рада України VI скликання
Посада	народний депутат України^[1]
Партія	Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди
2002—2005 — Черкаський технологічний університет, спеціальність: «Фінанси», кваліфікація: «бакалавр з економіки та підприємництва». Робота 1993—1998 — директор ПП «СІВ Автокомерс» у м. Сміла. 1998—2003 — директор ТОВ «Меблі ЛІВС» (м. Сміла). 2003—2005 — заступник керівника Державного управління справами. Отримав III ранг державного службовця. 2006 — директор ТОВ «Центр-інвестбуд», генеральний директор КП «Інститут земельних відносин Київської області». Політика Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку Юлії Тимошенко, № 137 в списку. На час виборів: генеральний директор КП «Інститут земельних відносин Київської області», безпартійний. Діяльність 27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р. 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови. Закон було прийнято із порушеннями регламенту. Розслідування 14 січня 2021 року Савченка було заарештовано у підозрі в отриманні хабаря за повернення арештованого майна. За данимим слідства, Ігор з «антикорупціонером» вимагали у представника торгівельної компанії 100 тис. $ для керівництва Державної фіскальної служби та Державної митної служби для повернення арештованого майна. Справу було передано до Печерського районного суду Києва. Нагороди 2003 — Заслужений працівник промисловості України. Примітки http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6 Розпорядження Президента України від 16 жовтня 2003 року № 333/2003-рп «Про призначення І. Савченка заступником Керівника Державного управління справами» Розпорядження Президента України від 19 січня 2005 року № 15/2005-рп «Про звільнення І. Савченка з посади заступника Керівника Державного управління справами» Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2004 року № 1287 «Про дострокове присвоєння Савченку І.В. чергового рангу державного службовця». 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан» Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012^[недоступне посилання з квітня 2019] Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка — 1+1. ТСН ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ — Українська Правда Хабар за повернення арештованого майна: у Києві судитимуть екс-нардепа. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 січня 2021. Указ Президента України від 20 серпня 2003 року № 865/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій» Посилання Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»