Рікардо Бофіль-і-Леві (ісп. Ricardo Bofill Leví; 5 грудня 1939, Барселона — 14 січня 2022) — іспанський (каталонський) архітектор.
Рікардо Бофіль | |
---|---|
Рікардо Бофіль-і-Леві ісп. Ricardo Bofill Leví ісп. Ricardo Bofill Leví | |
![]() | |
Народження | 5 грудня 1939 |
Смерть | 14 січня 2022 (82 роки) |
Країна | |
Навчання | Женевський університет |
Діяльність | архітектор, містобудівник, кінорежисер, письменник, furniture designer |
Праця в містах | Барселона, Мадрид, Прага, Монпельє, Париж |
Архітектурний стиль | постмодернізм |
Найважливіші споруди | Національний театр Каталонії, Північний кампус Політехнічного університету Каталонії, (будинок-студія Рікардо Бофілла) в Барселоні (ревіталізація покинутого Цементного заводу), готель |
Реставрація пам'яток | ревіталізація покинутого Цементного заводу |
Нереалізовані проєкти | Версальський палац для мас в Парижі |
Нагороди | |
Батько | d |
Брати, сестри | d |
Діти | ·d і d |
Сайт | ricardobofill.com |
|
Життєпис
Народився в місті Барселона в єврейській родині. 1995 року закінчив Французький інститут у Барселоні, а також навчався в архітектурній школі. Був виключений за участь у політичній діяльності. Освіту продовжив у Швейцарії, у Школі архітектури міста Женева. З 1960-х почав архітектурну практику. Разом з двома колегами — архітекторами (Пітер Ходжкінсон, Жан-П'єр Карне) заснував Ricardo Bofill Taller de Arquitectura. З 1978 року відкрив друге ательє в місті Париж. Мав архітектурну практику в містах Марокко, Чехії, Франції, Іспанії, Сполучених Штатах, Швеції, Росії тощо.
Помер 14 січня 2022 від наслідків коронавірусної хвороби.
Вибрані твори
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODFMelV3TDFkZlFtRnlZMlZzYjI1aFgySjVYMUpwWTJGeVpHOWZRbTltYVd4c0xtcHdaeTh5TURCd2VDMVhYMEpoY21ObGJHOXVZVjlpZVY5U2FXTmhjbVJ2WDBKdlptbHNiQzVxY0djPS5qcGc=.jpg)
- «Червоний мур», 1973
- (Власний будинок-студія) (ревіталізація покинутого Цементного заводу), Барселона, 1973–1975.
- The Golden Number Plaza, Монпельє, 1984
- Château Lafite Rothschild, Франція, 1986
- Парк для міста Турія, Валенсія, 1988
- Музична школа, Хьюстон, США, 1988
- Арсенал (ревіталізація старовинної споруди), Мец, Франція, 1989
- квартал Бофілл бейдж, Стокгольм, Швеція, 1992
- Палац Конгресів, Мадрид, 1993
- Національний театр Каталонії, 1997
- Твін центр, Касабланка, Марокко, 1999
- Цитадель центр, Чикаго, 2003
- Конгрес-центр, Стрельна, Росія, 2007
- Готель W Barcelona, Барселона, 2010
Галерея творів
Бібліографія
- Jean-Louis André et Patrick Genard. «Swift, Architecture & Technologie». Publicado por Taller Design, 1991.
- «Ricardo Bofill. Barcelona Airport». Edizioni Tecno, Milán, Italia 1991.
- Ricardo Bofill, Jean-Louis André. «Espacio y Vida». Tusquets, Barcelona, España 1990.
- Annabelle D'Huart. «Ricardo Bofill». Editions du Moniteur, París, Francia 1989.
- Ricardo Bofill, Jean-Louis André. «Espaces d'une vie». Odile Jacob, París, Francia 1989.
- «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura: Edificios y proyectos 1960–1984». Gustavo Gili, Barcelona, España 1988.
- Warren A. James. «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura: Buildings and Projects 1960–1984». Rizzoli International, New York, EEUU 1988.
- «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura». Global Architecture. Architects nº 4. Rizzoli International, New York, EEUU. 1985.
Див. також
- (Список архітекторів Іспанії)
Примітки
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рікардо Бофіль
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет