Руслан Якович Пиріг нар 30 червня 1941 с Супротивна Балка Новосанжарський район Полтавська область дослідник проблем нов

Руслан Якович Пиріг (нар. 30 червня 1941, с. Супротивна Балка Новосанжарський район Полтавська область) — дослідник проблем новітньої історії України, джерелознавець та архівіст, доктор історичних наук (1994), професор (1997), академік Української академії історичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України (2001).

Пиріг Руслан Якович

Народився

30 червня 1941 (83 роки)
Супротивна Балка

Країна

Україна

Діяльність

історик

Alma mater

ХНУ імені В. Н. Каразіна

Галузь

політична історія

Заклад

ХНУ ім. В. Н. Каразіна

Нагороди

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Почесний краєзнавець України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пиріг.

Життєпис

Народився 30 червня 1941 року на Полтавщині в родині вчителів історії. Закінчив школу і Полтавське медичне училище. Працював фельдшером у селах Новосанжарського та Решетилівського районів.

Після служби в лавах Радянської армії (1961—1964) вступив на історичний факультет ХДУ ім. О. М. Горького. Його було обрано секретарем комітету комсомолу університету, згодом заступником секретаря парткому. Після закінчення навчання (1970), працював у alma mater асистентом, незабаром був рекомендований до аспірантури, де навчався у 1973—1976 роках.

Захистивши кандидатську дисертацію, присвячену питанням партійного будівництва в Україні (1918—1919 рр.), продовжив працю в університеті старшим викладачем, доцентом, деканом по роботі з іноземними студентами.

1976 року переїхав з родиною до Києва, де отримав посаду інструктора відділу науки і навчальних закладів ЦК КП України, з 1983 року працював консультантом сектору суспільних наук.

1989 року його було призначено заступником директора Інституту політичних досліджень при ЦК КП України — завідувачем Архіву ЦК КП України.

Після 1991

Після відновлення державної незалежності України займався передаванням архівів Компартії України на державне зберігання, проводив активну роботу з інтеграції партійних архівів України до системи державної архівної служби. У жовтні 1991 р. був призначений директором Центрального держархіву громадських об'єднань України.

З 1992 року — член колегії Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України, співзасновник і член першого складу Правління галузевої професійної організації — Спілки архівістів України. Як один із найавторитетніших українських істориків-архівістів упродовж 1991—1997 років очолював Раду директорів Центральних державних архівів України.

1994 року захистив докторську дисертацію, ґрунтовно дослідивши останнє десятиліття життя видатного історика М. С. Грушевського (тема «Життя і діяльність М.С.Грушевського у контексті ідеологічної боротьби в Україні (1920—1930-ті рр.)».

1997 р. перейшов на роботу до Української академії державного управління при Президентові України, отримав вчене звання професора. Був обраний членом багатьох наукових товариств: Українського історичного товариства, Історичного товариства Нестора-Літописця, Асоціації дослідників голодоморів 1932—1933 років в Україні та інших.

Є одним з фундаторів вітчизняного грушевськознавства, автором понад 200 наукових публікацій. Проводив активну науково-педагогічну роботу: керівництво підготовкою докторантів і аспірантів, тривалий час очолював Наукову раду Держкомархіву України, брав участь у роботі Експертної комісії з історичних дисциплін при Вищій атестаційній комісії України (1998—2000).

У березні 1998 року Указом Президента України призначено начальником Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України, від січня 2000 по серпень 2002 року — Голова Державного комітету архівів України.

Головний редактор журналу «Архіви України» (1998—2002), «Вісника Державного комітету архівів України» (2000—2002), міжвідомчого наукового збірника «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство» (1999—2002); член редколегії видань історичного профілю: «Український історичний журнал», «Студії з архівної справи та документознавства», «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», «Пам'ятки: археографічний щорічник», «Архівіст: Вісник САУ» та ін.

Організатор і учасник наукових міжнародних і всеукраїнських конференцій з питань архівної справи і джерелознавства. Очолював делегацію українських архівістів на XIV конгресі архівів у Севільї (2000).

Від 2002 року — працює в Інституті історії України НАН України, у відділі історії Української революції 1917–1921 років, на посаді головного наукового співробітника. Наприкінці 2010 року очолив Громадську раду при Державному комітеті архівів України, того ж року йому присвоєно звання «Почесний архівіст України».

Нагороди та відзнаки

Лауреат премії імені Василя Веретенникова (2000);
Заслужений діяч науки і техніки України (2001);
Почесна грамота Кабінету міністрів України (2001);
Подяка Президента України (2002);
Подяка Кабінету міністрів України (2002);
Почесна грамота Президії НАН України (2006);
Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2007);
Почесний архівіст України (2010);
Почесна грамота Верховної Ради України (2011);
Почесний краєзнавець України (2016);
Лауреат Премії НАН України імені М. С. Грушевського (2020);
Державна стипендія видатним діячам науки (2021);
Почесна грамота Президії НАН України (2021).

Праці

Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924—1934). — К., 1993. — 198 с.
Рідний брат Михайла Грушевського // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 1994. — № 1. — С. 89—93.
М. С. Грушевський: коротка хроніка життя та діяльності / Упоряд.: Р. Я. Пиріг, В. Ф. Верстюк. — К., 1996. — 144 с.
Архівне будівництво в Україні: проблеми наукового забезпечення // Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні: Доп. та повідомл. наук. конф. 15–16 берез. 1995. — К., 1996. — С. 92—96.
Документальна спадщина Компартії України: проблеми інтеграції в систему державної архівної служби // Константи: Альманах соціальних досліджень. — 1996. — № 2. — С. 5—10.
Михайло Грушевський: між історією та політикою (1920–1930-ті роки): Зб. док. і матеріалів / Упоряд.: Р. Я. Пиріг та ін. — К., 1997. — 183 с.
Архівно-слідчі справи репресованих як історичне джерело: Науково-методичні аспекти використання // Архівно-слідчі справи репресованих: наук.-метод. аспекти використання: Зб. наук.праць. — К., 1998. — С. 24–29. (у співавт. з Гранкіною О. В.).
Організація роботи архівів // Архівознавство: Підручник. — К., 1998. — С. 131—140.
Документи «окремої папки» ЦК КП(б)У як історичне джерело // УАЩ. — Вип. 3/4. — 1999. — С. 331—343.
Доробки зарубіжного грушевськознавства // Там само. — Вип. 3/4. — 1999. — С. 636—649.
«Глубоко верю в подъем нашей отрасли» // Отеч. архивы. — 2000. — № 6. — С. 92–99.
Архівіст, педагог, учений // Проблеми архівознавства і джерелознавства: Зб. наук. пр. до 90-річчя від дня народження проф. В. І. Стрельського. — К., 2001. — Вип. 4. — С. 4–5.
Гетьманат Павла Скоропадського: між Німеччиною і Росією / НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2008. — 209 с.
/ НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2011. — 336 с.
Пиріг Р. Я., Тельвак В. В. Михайло Грушевський: біографічний нарис. — К.: Либідь, 2016. — 576 с.
/ НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2016. — 518 с.
Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року / НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2018. — 358 с. — .
Пиріг Р. Я. Життя у лоні двох епох. Спогади. — Київ; Переяслав. — К.: ПП «ПФ „Фолиант“», 2021. — 440 с. — (Українські мемуари). — .

Примітки

Постанова Президії Національної академії наук України № 36 від 3 лютого 2021 року «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2020 р.» (PDF). nas.gov.ua. Національна академія наук України. 3 лютого 2021. Процитовано 7 серпня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Указ Президента України № 201/2021 від 20 травня 2021 року «Про призначення державних стипендій видатним діячам науки». president.gov.ua. 14 березня 2007. Процитовано 21 травня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела та література

Ковальчук О. О. Пиріг Руслан Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 209. — .
Руслан Якович Пиріг: Біобібліографічний довідник. До 70-річчя від дня народження та 40-річчя науково-педагогічної діяльності / Упорядники та автори вступного слова Г. В. Боряк, І. Б. Матяш. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2011. — 86 с.
Верстюк В. Ф. До 70-річчя доктора історичних наук, професора Р. Я. Пирога // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 224-229.
Верстюк В. Ф. Руслан Пиріг — архівіст, історик, педагог (до 75-річчя від дня народження) // Архіви України. — 2016. — № 3—4. — С. 288—294.

Посилання

. ukrposhta.ua. Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 7 серпня 2022.
. president.gov.ua. 14 березня 2007. Архів оригіналу за 19 лютого 2010. Процитовано 7 серпня 2022.
Ігор Сюндюков (8 серпня 2007). Руслан Пиріг: «Ця книга є квінтесенцією того, що нам відомо про Голодомор». day.kyiv.ua. День. оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 7 серпня 2022.

Це незавершена стаття про українського історика.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Постанова Президії Національної академії наук України № 36 від 3 лютого 2021 року «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2020 р.» (PDF). nas.gov.ua. Національна академія наук України. 3 лютого 2021. Процитовано 7 серпня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[2] Указ Президента України № 201/2021 від 20 травня 2021 року «Про призначення державних стипендій видатним діячам науки». president.gov.ua. 14 березня 2007. Процитовано 21 травня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()