Граф Рудольф Меран намісник і ландпрезидент Буковини 20 січня 1912 24 квітня 1917 рр Під час керівництва краєм проявив с

Граф Рудольф Меран намісник і ландпрезидент Буковини (20 січня 1912 – 24 квітня 1917 рр). Під час керівництва краєм проявив себе як великий бюрократ. Був ініціатором призупинення діяльності сойму. У вирішенні питань управління опирався на свої соратників. Його заступник – Факети де Бельфальва. Противник національнго питання. Намагався дереформувати вільну виборчу систему.

Рудольф фон Меран
Rudolf Johann Franz von Meran
Граф Рудольф Меран
Народився	9 грудня 1872(1872-12-09) Грац, Австро-Угорщина
Помер	17 вересня 1959(1959-09-17) (86 років) Зальцбург, Австрія
Країна	Австрія Австро-Угорщина
Національність	австрієць
Діяльність	Юрист Міністерства внутрішніх справ Секретар губернатора Граца Капітан округу Юденбург Капітан округу Брегенц Урядовий радник Радник Імператорського двору (Гофрет) і губернатор герцогства Буковина Губернатор Верхньої Австрії Губернатор Тірольської землі
Відомий завдяки	намісник і ландпрезидент Буковини
Alma mater	Грацький університет, іннсбрукський університет
Знання мов	німецька
Батько	^d
Мати	^d^[1]
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d^[1], ^d^[1] і ^d^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Походження та сім'я

Рудольф був племінником ерцгерцога Іоанна Австрійського (1782-1859) й Анни Плогл (народилася 6 січня 1804, Аусзее - 4 серпня 1885, Аусзее, баронеса фон Брандхофена 1834, графиня фон Меран 1850), від яких мав лише одну сестру, Франц Людвіг. Від шлюбу Франца Людвіга Іогана Баптиста фон Мерана (11 березня 1839 — 27 березня 1891) з графинею Терезією фон Ламберг (народилася 16 серпня 1836 — померла 11 вересня 1913) народилося вісім дітей, Рудольф — шоста дитина в сім'ї.

18 січня 1917 року Рудольф одружився з принцесою Йоганною фон Ауерперг ( народилася 14 липня 1890, Голдегг, Нижня Австрія — померла 13 січня 1967, Зальцбург). У подружжя було троє дітей: Рудольф (народився 20 грудня 1917, Інсбрук — 13 травня 1982, Зальцбург), Адольф (21 травня 1919, Голдегг) та Елеонора (народилася 2 серпня 1914 у Відні — 2 лютого 2001, Мюнзінг, Баварія).

Життєпис

Після того як військова кар'єра стала неможливою через серйозну травму, молодий граф Меран вирішив вивчати юриспруденцію. Потім він навчався у вищих навчальних закладах Граца та Інсбруку, після закінчення навчання вступив на державну службу, розпочавши свою кар'єру в Міністерстві внутрішніх справ (1894), А потім працював секретарем губернатора Граца.

Палац Шена, місце проживання графа фон Мерана після виходу на пенсію.

З 1907 року займав посаду капітана округу Юденбург (на цій посаді він знаходився протягом нетривалого періоду часу), а в 1908 році перейшов на аналогічну посаду в окрузі Брегенц. У 1910 році отримав підвищення й був переведений на посаду державного радника.

15 січня 1912 року юрист був призначений судовим радником імператора Франца Йосифа I радником з судових питань (Гофрат) та новим губернатором Герцогства Буковини, на якій пропрацював до 15 грудня 1916 року. Завдяки родинним зв'язкам з імператорською родиною (двоюрідний брат імператора), був запрошений на посаду губернатора в Чернівцях. Протягом цих п'яти років, проведених на Буковині, Меран активніше був задіяний, ніж його попередники, у політичному житті краю, його діяльність у політичних подіях князівства того часу отримала схвальні відгуки серед німецьких дослідників. Фон Меран був удостоєнний звання «phil honoris causa» Чернівецького університету.

31 січня 1917 року графа було призначено губернатором Верхньої Австрії (до 30 жовтня того ж року), а з 20 листопада 1917 року до 15 листопада 1918 року був останнім губернатором Тирольської землі.

Після закінчення війни та розпаду Австро-Угорської імперії Рудольф фон Меран відійшов від політичного життя й проживав зі своєю сім'єю у своєму палаці в Шені, поблизу Мерано.

Попередник:	Президент Герцогства Буковина 1912 — 1916	Наступник:
Октавіан фон Бляйлебен	Президент Герцогства Буковина 1912 — 1916	Йозеф фон Ездорф

Примітки

Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
Der Tiroler, nr. 6, miercuri, 10 ianuarie 1917, p. 2.
Geni.com
Czernowitzer Allgemeine Zeitung, nr. 2388, marți, 9 ianuarie 1912, p. 5.
Grazer Volksblatt, nr. 47, joi, 3 ianuarie 1907, p. 7.
Sport und Salon, nr. 3, sâmbătă, 13 ianuarie 1912, p. 7.
Thomas Hensellek: Die letzten Jahre der kaiserlichen Bukowina - Studien zur Landespolitik im Herzogtum Bukowina von 1909 bis 1914, Editura Bachelor + Master Publishing, Hamburg, 2011, pp. 74-75.
Wiener Salonblatt, nr. 3, sâmbătă, 7 februarie 1920, p. 4.
Österreichische Illustrierte Zeitung, nr. 18, de duminică, 28 ianuarie 1917, p. 366.
Theodor von Zeynek, Peter Broucek (ed.): Theodor Ritter von Zeynek - Ein Offizier im Generalstabskorps erinnert sich, Editura Böhlau, Viena, 2009, p. 212.

Література

Constantin von Wurzbach: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich, vol. 17, Editura K. K. Hof- und Staatsdruckerei, Viena, 1867, pp. 379-380.

Посилання

Родовід Рудольфа фон Мерана

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q33270056_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q21401824"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q67129259|Lundy&nbsp;D.&nbsp;R.]]</i>_The_Peerage<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q67129259]][[d:Track:Q21401824]]</div>-1] Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

[2] Der Tiroler, nr. 6, miercuri, 10 ianuarie 1917, p. 2.

[3] Geni.com

[Czernowitzer_Allgemeine_Zeitung-4] Czernowitzer Allgemeine Zeitung, nr. 2388, marți, 9 ianuarie 1912, p. 5.

[5] Grazer Volksblatt, nr. 47, joi, 3 ianuarie 1907, p. 7.

[6] Sport und Salon, nr. 3, sâmbătă, 13 ianuarie 1912, p. 7.

[7] Thomas Hensellek: Die letzten Jahre der kaiserlichen Bukowina - Studien zur Landespolitik im Herzogtum Bukowina von 1909 bis 1914, Editura Bachelor + Master Publishing, Hamburg, 2011, pp. 74-75.

[8] Wiener Salonblatt, nr. 3, sâmbătă, 7 februarie 1920, p. 4.

[9] Österreichische Illustrierte Zeitung, nr. 18, de duminică, 28 ianuarie 1917, p. 366.

[10] Theodor von Zeynek, Peter Broucek (ed.): Theodor Ritter von Zeynek - Ein Offizier im Generalstabskorps erinnert sich, Editura Böhlau, Viena, 2009, p. 212.

[1]