Яків Наумович Янкель Нахманович Ройтенберг 28 травня 1910 6 березня 1988 радянський математик і механік фахівець з теорі

Яків Наумович (Янкель Нахманович) Ройтенберг (28 травня 1910 — 6 березня 1988) — радянський математик і механік, фахівець з теорії управління, доктор фізико-математичних наук (1947).

Ройтенберг Яків Наумович
Янкель Нахманович Ройтенберг
Народився	28 травня 1910(1910-05-28) с. Троянів Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії (нині Житомирського району Житомирської області)
Помер	6 березня 1988(1988-03-06) (77 років) Москва, СРСР
Країна	СРСР
Національність	єврей
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський механіко-машинобудівний інститут імені М. Е. Баумана
Галузь	механіка
Заклад	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Вчене звання	доктор фізико-математичних наук
Науковий ступінь	професор
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ройтенберг.

Біографія

Народився 28 травня 1910 року в селі Троянів Житомирської області.

В 1938 році закінчив Московський механіко-машинобудівний інститут імені М. Е. Баумана. Кандидат фізико-математичних наук (1941), тема кандидатської дисертації «До теорії багатогіроскопної вертикалі».

В 1947 р. став доктором фізико-математичних наук (тема докторської дисертації «Силові гіроскопічні стабілізатори»), а в 1948 р. — професором кафедри прикладної механіки механіко-математичного факультету МДУ імені М. В. Ломоносова.

З 1952 по 1956 рр. завідував кафедрою прикладної механіки.

З 1971 року був членом редколегії журналу «Вісті Академії наук СРСР. Механіка твердого тіла», в період 1960—1978 рр. — заступником відповідального редактора журналу «Вісник Московського університету. Математика. Механіка». А з 1978 року — членом редколегії журналу.

Науковий внесок

В область наукових інтересів входили

прикладна теорія гіроскопів
загальна механіка
теорія коливань
теорія управління рухом
синтез систем автоматичного управління

Розроблена теорія гіроскопічних пристроїв, що забезпечують функціонування систем стабілізації, систем автоматичного управління літальними об'єктами, інерціальними навігаційними системами та ін.
Розроблена теорія багатьох гіроскопічних приладів: гіроскопічних компасів, вертикалей.
Вперше отримано повні рівняння прецесійного руху гіроскопічного компаса з урахуванням руху гіросфери як тіла з трьома степенями свободи, з додатковою свободою руху гіроскопів всередині неї.
Розроблені методи компенсації балістичних девіацій гіроскопічних приладів, що виникають внаслідок маневрування корабля, літака або іншого об'єкта, на якому ці прилади встановлені.
Вирішено ряд найважливіших завдань оптимізації динамічних систем і, зокрема, гіроскопічних систем, які перебувають під впливом випадкових сил.
Розроблена теорія силових гіроскопічних стабілізаторів, які отримали широке поширення на флоті та в авіації.
Закладені основи нового напряму механіка гіроскопічних систем — керованих гіроскопічних систем.
Розвинені методи дослідження лінійних нестаціонарних систем, що описуються диференціальними і різницевими рівняннями зі змінними коефіцієнтами.
Вирішені завдання реалізації вибраної стратегії управління рухом, а також завдання визначення стану керованої системи у фазовому просторі в відсутність про це безпосередній інформації і відсутність інформації про стан системи відліку.
Великий цикл робіт присвячений застосуванню імовірнісних методів до задач механіки.

Педагогічна робота

Підготував і прочитав спеціальні курси прикладної теорії гіроскопів, теорії коливань, автоматичного регулювання, операційного числення. Створив новий університетський курс механіки керованих рухів.

Бібліографія

Гироскопы. М. 1966.; 2-е доп. изд. М., 1975 г.
Автоматическое управление. М. 1971; 2-е доп. изд. 1978 г. переведена на французский и польский языки
Некоторые задачи управления движением. М. 1963 г.

Посилання

Літопис Московського університету