Розписка

Розписка — це документ, який підтверджує певну дію, яка відбулась — передачу й отримання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від підприємства, установи чи приватної особи.

За характером розписки поділяють на:

• приватні — між приватними особами;
• службові — за якими представник установи отримує цінності від цієї або іншої установи.

Реквізити розписки:

1. Назва документа.
2. Текст.
3. Дата.
4. Підпис особи, яка отримала цінності.
5. Засвідчення за необхідності.

Текст приватної розписки має містити відомості про отримувача цінностей і того, кому надається розписка, включаючи прізвище, ім'я, по батькові повністю. За необхідності вказують відомості про паспорт, посвідчення чи інший документ, що підтверджує особу. Визначають підстави для передачі й отримання цінностей. У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано матеріальні чи грошові цінності. Про матеріальні цінності, які передають, зазначають найменування, кількість, стан, термін тощо. Кількість і вартість вказують цифрами та словами.

За необхідності підпис особи, яка дає розписку, засвідчує посадова особа установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріус. У разі залучення свідків, у розписці вказуються їх прізвища поруч з їх підписами.

Посилання

• Розписка [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .