Розпад Великої Колумбії (ісп. Dissolució de la Gran Colombia) – події першої половини XIX століття, в результаті яких на місці держави Велика Колумбія опинилися країни Еквадор, Венесуела і Республіка Нова Гранада.
Головним ідеологічним лідером створення Великої Колумбії був визволитель Симон Болівар, який мав намір створити націю, достатньо сильну, щоб економічно конкурувати з європейськими державами та зберегти свою незалежність. Це була найамбітніша мрія про єдність у Латинській Америці.
Передісторія
Сімон Болівар, який звільнив Південну Америку від іспанського панування, намагався створити на континенті єдину державу, але їй протистояли місцеві устремління різних груп, які хотіли мати всю повноту влади на своїй території і не бажали мати владу над собою. В єдину державу йому вдалося об'єднати тільки північ і північний захід континенту, де була утворена держава Колумбія (щоб відрізняти від однойменної сучасної держави, в історичних роботах її називають «Великою Колумбією»).
У 1821 році Конгрес у Кукуті прийняв Конституцію 1821 року, в якій закріплювався поділ Великої Колумбії на три департаменти: Кіто, Кундінамарка і Венесуела. Кожен департамент країни керувався інтендантом, який призначає президент, і губернатором. Болівар залишив замість себе на чолі країни віце-президента Сантандера, а сам на чолі військ вирушив на південь, продовжувати звільнення континенту від іспанців.
Повстання Паеса
Дії Сантандера призвели 1824 року до конфлікту з , який стоїть на чолі департаменту Венесуела. Паес написав Болівару, благаючи його повернутися і врятувати країну від розвалу. Болівар зажадав від Сантандера погодитися на перегляд Конституції та встановлення більш жорсткого правління в країні, погрожуючи інакше відвернутися від нього. Сантандер поступився, бо без підтримки Болівара не міг протистояти Паесу.
Тим часом конфлікт поглиблювався, і 30 квітня 1826 року Паес оголосив про непокору наказам, що виходять із Богати. Болівар був змушений вирушити на північ, і 31 грудня 1826 року прибув до Пуерто-Кабельо, де оголосив амністію людям Паеса, а його самого визнав верховним цивільним і військовим правителем Венесуели. В обмін на це Паес погодився підкоритися верховній владі Болівара. Таким чином, фактично було визнано незалежність Венесуели: Паес не підкорявся віце-президентові країни Сантандеру. В результаті став розростатися і поглиблюватись конфлікт між Боліваром і Сантандером, хоча зовні вони продовжували дотримуватися пристойності.
У 1828 році на Конституційному конгресі в Оканні стався відкритий розкол між прихильниками Болівара і Сантандера з питання про майбутній устрій країни. Після цього Болівар 27 серпня 1828 року оголосив себе диктатором і скасував посаду віце-президента. У відповідь на це «федералісти» зробили 25 вересня спробу вбивства Болівара. Замах не вдалося, і Сантандер був змушений вирушити у вигнання до Франції.
і смерть Визволителя
У 1828 році почалася війна між Перу і Колумбією, і Болівар був змушений вирушити на південь. Тим часом у Колумбії почали поширюватися чутки, ніби у зв'язку з погіршенням здоров'я Болівар підшукує собі наступники одного з європейських принців. Дізнавшись про це, Болівар рішуче виступив проти такої ідеї. Сам Болівар хотів бачити своїм наступником Сукре, але на його подив Сукре відхилив його пропозицію стати віце-президентом Колумбії, заявивши, що спочатку потрібно повернути із заслання Сантандера.
Влітку 1829 року війна з Перу закінчилася, і Болівар повернувся до Боготи. Дорогою він дізнався, що Паес претендує на відновлювану посаду віце-президента, вважаючи, що колись раніше його обіймав представник Нової Гранади Сантандер, то тепер настала черга представника Венесуели (тобто Паеса). У зв'язку з поганим станом здоров'я Болівар 1 квітня 1830 пішов з Боготи для лікування, а потім оголосив про відставку. 4 травня Конгрес вирішив, що новим президентом країни стане Хоакін Москера, а поки він не прибуде до Боготи, його обов'язки виконуватиме обраний віце-президентом Домінго Кайседо.
2 серпня Кайседо був змушений знову почати виконувати обов'язки президента через хворобу Москери. У цей час у Боготі розміщувалося два батальйони військ: з венесуельців, лояльних Болівару, та з колумбійців, лояльних Сантандеру. Кайседо наказав передислокувати венесуельський батальйон до міста Тунха, що викликало хвилювання серед венесуельців, що проживають у Боготі. У сутичці батальйон венесуельців розгромив батальйон колумбійців, і президент Москера з віце-президентом Кайседо покинули столицю. Щоб урятувати країну від розвалу (і сподіваючись повернути Болівара на пост президента) міністр оборони Рафаель Урданета 5 вересня 1830 року проголосив себе главою держави. Проте 17 грудня 1830 року Симон Болівар помер.
Незалежність Венесуели
У зв'язку з тим, що конгрес, який збирався навесні 1830 року в Боготі, не зміг примирити різні фракції між собою, 6 травня 1830 року в Валенсії була проголошена незалежність Венесуели. Паес був оголошений президентом Венесуели, а 22 вересня 1830 року у Валенсії було прийнято Конституцію, яка остаточно закріпила відділення Венесуели від Великої Колумбії.
Незалежність Еквадору
Дізнавшись про сепаратизм Венесуели, 13 травня 1830 Південний округ проголосив свою незалежність під назвою «республіка Еквадор»; її головою став Хуан Флорес. 19 та 20 травня про відокремлення від Колумбії та приєднання до Еквадору заявили департаменти Гуаякіль та Асуай. 14 серпня в Ріобамбі зібралася Конституційна Асамблея, і 22 вересня була прийнята Конституція Еквадору.
Утворення республіки Нова Гранада
Ще 10 листопада 1830 року генерал-комендант департаменту Каука Хосе Обандо зібрав у Бузі Асамблею, яка закликала до боротьби з диктатурою Урданети. У лютому 1831 року об'єднані сили Обандо і Хосе Лопеса перейшли в наступ, і Урданета погодився на мирні переговори, повернувши 28 квітня владу законному президентові Москері.
У зв'язку з фактичним розпадом країни 15 листопада 1831 року було зібрано Конституційну Асамблею, яка з 23 листопада 1831 року встановила владу тимчасового уряду та обрала віце-президентом генерала Хосе Марія Обандо (у зв'язку з відсутністю президента він став фактично і. о.президента ). 29 лютого 1832 року Національний конвент, що складався з представників провінцій Антьокія, Барбакоас, Картахена, Момпос, Нейва, Памплона, Панама, Пасто, Попайян, Сокорро, Тунха, Велес і Верагуас затвердив нову Конституцію, відповідно до якої держава отримала назву Гранада».
Примітки
- El regreso de Simón Bolívar y la caída de Santander. El Régimen de Santander en la Gran Colombia. Academia Colombiana de Historia. 31 січня 2020. с. 355—376.
- Blanco Blanco, Jacqueline (22 листопада 2007). De la Gran Colombia a la Nueva Granada, contexto histórico - político de la transición constitucional. Prolegómenos. Т. 10, № 20. с. 71—87. doi:10.18359/prole.2535. ISSN 1909-7727. Процитовано 14 січня 2023.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rozpad Velikoyi Kolumbiyi isp Dissolucio de la Gran Colombia podiyi pershoyi polovini XIX stolittya v rezultati yakih na misci derzhavi Velika Kolumbiya opinilisya krayini Ekvador Venesuela i Respublika Nova Granada Golovnim ideologichnim liderom stvorennya Velikoyi Kolumbiyi buv vizvolitel Simon Bolivar yakij mav namir stvoriti naciyu dostatno silnu shob ekonomichno konkuruvati z yevropejskimi derzhavami ta zberegti svoyu nezalezhnist Ce bula najambitnisha mriya pro yednist u Latinskij Americi PeredistoriyaSimon Bolivar yakij zvilniv Pivdennu Ameriku vid ispanskogo panuvannya namagavsya stvoriti na kontinenti yedinu derzhavu ale yij protistoyali miscevi ustremlinnya riznih grup yaki hotili mati vsyu povnotu vladi na svoyij teritoriyi i ne bazhali mati vladu nad soboyu V yedinu derzhavu jomu vdalosya ob yednati tilki pivnich i pivnichnij zahid kontinentu de bula utvorena derzhava Kolumbiya shob vidriznyati vid odnojmennoyi suchasnoyi derzhavi v istorichnih robotah yiyi nazivayut Velikoyu Kolumbiyeyu U 1821 roci Kongres u Kukuti prijnyav Konstituciyu 1821 roku v yakij zakriplyuvavsya podil Velikoyi Kolumbiyi na tri departamenti Kito Kundinamarka i Venesuela Kozhen departament krayini keruvavsya intendantom yakij priznachaye prezident i gubernatorom Bolivar zalishiv zamist sebe na choli krayini vice prezidenta Santandera a sam na choli vijsk virushiv na pivden prodovzhuvati zvilnennya kontinentu vid ispanciv Povstannya PaesaDiyi Santandera prizveli 1824 roku do konfliktu z yakij stoyit na choli departamentu Venesuela Paes napisav Bolivaru blagayuchi jogo povernutisya i vryatuvati krayinu vid rozvalu Bolivar zazhadav vid Santandera pogoditisya na pereglyad Konstituciyi ta vstanovlennya bilsh zhorstkogo pravlinnya v krayini pogrozhuyuchi inakshe vidvernutisya vid nogo Santander postupivsya bo bez pidtrimki Bolivara ne mig protistoyati Paesu Tim chasom konflikt pogliblyuvavsya i 30 kvitnya 1826 roku Paes ogolosiv pro nepokoru nakazam sho vihodyat iz Bogati Bolivar buv zmushenij virushiti na pivnich i 31 grudnya 1826 roku pribuv do Puerto Kabelo de ogolosiv amnistiyu lyudyam Paesa a jogo samogo viznav verhovnim civilnim i vijskovim pravitelem Venesueli V obmin na ce Paes pogodivsya pidkoritisya verhovnij vladi Bolivara Takim chinom faktichno bulo viznano nezalezhnist Venesueli Paes ne pidkoryavsya vice prezidentovi krayini Santanderu V rezultati stav rozrostatisya i pogliblyuvatis konflikt mizh Bolivarom i Santanderom hocha zovni voni prodovzhuvali dotrimuvatisya pristojnosti Veresneva zmovaU 1828 roci na Konstitucijnomu kongresi v Okanni stavsya vidkritij rozkol mizh prihilnikami Bolivara i Santandera z pitannya pro majbutnij ustrij krayini Pislya cogo Bolivar 27 serpnya 1828 roku ogolosiv sebe diktatorom i skasuvav posadu vice prezidenta U vidpovid na ce federalisti zrobili 25 veresnya sprobu vbivstva Bolivara Zamah ne vdalosya i Santander buv zmushenij virushiti u vignannya do Franciyi i smert VizvolitelyaU 1828 roci pochalasya vijna mizh Peru i Kolumbiyeyu i Bolivar buv zmushenij virushiti na pivden Tim chasom u Kolumbiyi pochali poshiryuvatisya chutki nibi u zv yazku z pogirshennyam zdorov ya Bolivar pidshukuye sobi nastupniki odnogo z yevropejskih princiv Diznavshis pro ce Bolivar rishuche vistupiv proti takoyi ideyi Sam Bolivar hotiv bachiti svoyim nastupnikom Sukre ale na jogo podiv Sukre vidhiliv jogo propoziciyu stati vice prezidentom Kolumbiyi zayavivshi sho spochatku potribno povernuti iz zaslannya Santandera Vlitku 1829 roku vijna z Peru zakinchilasya i Bolivar povernuvsya do Bogoti Dorogoyu vin diznavsya sho Paes pretenduye na vidnovlyuvanu posadu vice prezidenta vvazhayuchi sho kolis ranishe jogo obijmav predstavnik Novoyi Granadi Santander to teper nastala cherga predstavnika Venesueli tobto Paesa U zv yazku z poganim stanom zdorov ya Bolivar 1 kvitnya 1830 pishov z Bogoti dlya likuvannya a potim ogolosiv pro vidstavku 4 travnya Kongres virishiv sho novim prezidentom krayini stane Hoakin Moskera a poki vin ne pribude do Bogoti jogo obov yazki vikonuvatime obranij vice prezidentom Domingo Kajsedo 2 serpnya Kajsedo buv zmushenij znovu pochati vikonuvati obov yazki prezidenta cherez hvorobu Moskeri U cej chas u Bogoti rozmishuvalosya dva bataljoni vijsk z venesuelciv loyalnih Bolivaru ta z kolumbijciv loyalnih Santanderu Kajsedo nakazav peredislokuvati venesuelskij bataljon do mista Tunha sho viklikalo hvilyuvannya sered venesuelciv sho prozhivayut u Bogoti U sutichci bataljon venesuelciv rozgromiv bataljon kolumbijciv i prezident Moskera z vice prezidentom Kajsedo pokinuli stolicyu Shob uryatuvati krayinu vid rozvalu i spodivayuchis povernuti Bolivara na post prezidenta ministr oboroni Rafael Urdaneta 5 veresnya 1830 roku progolosiv sebe glavoyu derzhavi Prote 17 grudnya 1830 roku Simon Bolivar pomer Nezalezhnist VenesueliU zv yazku z tim sho kongres yakij zbiravsya navesni 1830 roku v Bogoti ne zmig primiriti rizni frakciyi mizh soboyu 6 travnya 1830 roku v Valensiyi bula progoloshena nezalezhnist Venesueli Paes buv ogoloshenij prezidentom Venesueli a 22 veresnya 1830 roku u Valensiyi bulo prijnyato Konstituciyu yaka ostatochno zakripila viddilennya Venesueli vid Velikoyi Kolumbiyi Nezalezhnist EkvadoruDiznavshis pro separatizm Venesueli 13 travnya 1830 Pivdennij okrug progolosiv svoyu nezalezhnist pid nazvoyu respublika Ekvador yiyi golovoyu stav Huan Flores 19 ta 20 travnya pro vidokremlennya vid Kolumbiyi ta priyednannya do Ekvadoru zayavili departamenti Guayakil ta Asuaj 14 serpnya v Riobambi zibralasya Konstitucijna Asambleya i 22 veresnya bula prijnyata Konstituciya Ekvadoru Utvorennya respubliki Nova GranadaShe 10 listopada 1830 roku general komendant departamentu Kauka Hose Obando zibrav u Buzi Asambleyu yaka zaklikala do borotbi z diktaturoyu Urdaneti U lyutomu 1831 roku ob yednani sili Obando i Hose Lopesa perejshli v nastup i Urdaneta pogodivsya na mirni peregovori povernuvshi 28 kvitnya vladu zakonnomu prezidentovi Moskeri U zv yazku z faktichnim rozpadom krayini 15 listopada 1831 roku bulo zibrano Konstitucijnu Asambleyu yaka z 23 listopada 1831 roku vstanovila vladu timchasovogo uryadu ta obrala vice prezidentom generala Hose Mariya Obando u zv yazku z vidsutnistyu prezidenta vin stav faktichno i o prezidenta 29 lyutogo 1832 roku Nacionalnij konvent sho skladavsya z predstavnikiv provincij Antokiya Barbakoas Kartahena Mompos Nejva Pamplona Panama Pasto Popajyan Sokorro Tunha Veles i Veraguas zatverdiv novu Konstituciyu vidpovidno do yakoyi derzhava otrimala nazvu Granada PrimitkiEl regreso de Simon Bolivar y la caida de Santander El Regimen de Santander en la Gran Colombia Academia Colombiana de Historia 31 sichnya 2020 s 355 376 Blanco Blanco Jacqueline 22 listopada 2007 De la Gran Colombia a la Nueva Granada contexto historico politico de la transicion constitucional Prolegomenos T 10 20 s 71 87 doi 10 18359 prole 2535 ISSN 1909 7727 Procitovano 14 sichnya 2023