Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Розломи (англ. fractures, faults; нім. Brüche m pl, Störungen f pl) — багатозначне поняття.
Тлумачення
Найпоширеніше тлумачення — це велика диз'юнктивна дислокація земної кори, яка супроводжується розривом та переміщенням розірваних частин геологічних тіл одна відносно одної. Така дислокація поширюється на велику глибину і має значну протяжність та ширину. Розлом звичайно розділяє різнорідні тектонічні структури і має довготривалу історію розвитку. Термін найчастіше використовується при регіональних геологічних дослідженнях.
Геологі́чний розло́м (диз'юнктивна дислокація) — це порушення суцільності гірських порід, без зсуву (тріщина) або із зсувом порід по поверхні розлому. Розломи виникають через відносний рух земної кори і є результатом зрушення тектонічних плит на їх стиках. У зонах активних розломів часто відбуваються землетруси як результат викиду енергії під час швидкого ковзання уздовж лінії розлому. Оскільки найчастіше розломи складаються не з єдиної тріщини або розриву, а із структурної зони однотипних тектонічних деформацій, які асоціюються з площиною розлому, то такі зони називають зонами розлому. Дві сторони не вертикального розлому називаються висячий бік і підошва (або лежачий бік) — за визначенням, перше відбувається вище, а друге нижче за лінію розлому.
Синоніми — розрив, розривне порушення, розривна дислокація та інше.
Історія
Виділення великих розломів, часто з числа так званих лінеаментів (У. Гоббс, 1909), які відзначалися значною протяжністю, почалося з 30-х рр. XX ст. Прикладами можуть служити так звана , що проходить на північ від Українського щита і сягає Закаспію. У 40-х рр. XX ст. систему великих розломів світу Р. Зондер назвав регматичною сіткою.
Класифікація
У структурній геології розломи класифікують за різними ознаками. Так, за відносною величиною головних напружень та напрямками відносних переміщень крил серед розломів крихкої верхньої кори виділяють скиди, підкиди (насуви) та зсуви.
- Скиди мають зміщувачі, які нахилені в бік опущених крил розлому. Утворення їх пов'язано з горизонтальною деформацією розтягу, тобто з таким напруженим станом, при якому вертикальна складова напруження є літостатичним тиском, а горизонтальне девіаторне напруження є розтягуючим.
- Підкиди визначаються нахилом зміщувача в бік піднятого крила або переміщенням висячого крила вгору. Подібно до того, як скид утворюється в результаті горизонтальної деформації розтягу, утворення підкидів пов'язано з горизонтальним стисненням.
- Зсув. У випадку зсуву зміщення відбуваються за його простяганням, тобто строго горизонтально, тому вертикальна деформація відсутня.
Чимало розломів глибоко проникають у літосферу і навіть у верхню мантію, де суттєву роль відіграють процеси твердопластичної течії. Крім того, у зв'язку з розвитком термофлюїдних потоків у розломах з таким глибоким закладенням фронт пластичності послідовно піднімається до верхніх горизонтів кори, що обумовлює появу на одних і тих же глибинах розломів з проявом різних деформаційних механізмів, тобто розломів різних реологічних типів.
Загальним визнанням користується класифікація розломів різних реологічних типів Дж. Рамсея, котрий виділяє крихкі, крихко-пластичні та пластичні розломи.
В останні роки Є. І. Паталаха та О. І. Лукієнко виділяють п'ять реологічних типів розломів: крихкі, крихко-в'язкі, субв'язкі, в'язкі кліважні, в'язкі кристалізаційно-сланцюваті та ґнейсуваті.
Опис розломів
Масштабність розломних структур, і в першу чергу глибина закладення, яка значною мірою визначає реологічну поведінку геологічних середовищ, слугують основою для розподілу розломів на корові й глибинні. Такий розподіл досить умовний, оскільки головна ознака, за якою він здійснюється, — глибинність, — діагностується в більшості випадків дуже ненадійно.
Великі розломи підкорового закладення розглядаються геотектонікою в числі найважливіших геоструктурних елементів континентів і океанів.
Вперше поняття та головні ознаки глибинного розлому визначив в 1945 р. А. В. Пейве. До таких ознак належать: велика протяжність, значна глибина закладення, велика тривалість розвитку та різна історія розвитку крил. Усі ці ознаки відносні, кількісні характеристики можуть змінюватись у широких межах. Ті чи інші характеристики глибинних розломів установлюються як за допомогою дистанційних, передусім геофізичних методів, так і шляхом безпосереднього вивчення історії геологічного розвитку їх крил та шовної зони — зони концентрованих деформацій, проявів вулканізму, інтрузивного магматизму, зонального метаморфізму, метасоматозу та ін. Ширина шовної зони може змінюватися від сотень метрів до декількох десятків кілометрів.
Існують різні класифікації глибинних розломів. Так, за глибиною проникнення В. Ю. Хаїн поділяє глибинні розломи на загальнокорові, літосферні та мантійні. Загальнокорові досягають поверхні Мохоровичича, літосферні затухають в астеносфері, а мантійні (надглибинні) розломи глибоко проникають у мантію.
За розміщенням глибинних розломів у загальній структурі земної кори виділяють три їхні групи (В. Ю. Хаїн, 1985): розломи першого порядку визначають межі головних літосферних плит — дивергентні (розсуви океанічних рифтів), конвергентні (зони Вадаті-Заварицького-Беньофа) і трансформні (головні трансформні розломи); розломи другого порядку розмежовують малі плити, континентальні та океанічні мегаблоки літосферних плит, платформи і геосинклінальні складчасті системи, ев- і міогеосинклінальні зони геосинкліналей, великі мегаблоки континентів; розломи третього порядку обмежують менш значні рифти та авлакогени у фундаменті давніх платформ, структурно-формаційні зони геосинкліналей, сюди ж відносять більшість трансформних розломів океанів.
За динамо-кінематичними ознаками серед глибинних розломів виділяють: глибинні скиди, розсуви, співзсуви, насуви та зсуви.
Глибинні скиди виникають унаслідок розтягуючих напружень у гравітаційно нестійких ділянках земної кори, де ізостатична рівновага порушується різноманітними тектонічними процесами, їхні шовні зони (змішувачі) нахилені відповідно до дії максимальних дотичних напружень, зміщення по них компенсують розтяг. Глибинні скиди часто виникають в осьових частинах склепінних піднять, де з ними пов'язано формування великих западин, авлакогенів, рифтогенних структур (Верхньорейнський грабен, , рифт Червоного моря).
Глибинні розсуви відзначаються не лише потоншенням кори, а й повним її розривом та розсуванням. Переміщення крил у них перпендикулярно до поверхні відриву. Явища розсуву літосфери особливо поширені в рифтових зонах серединно-океанічних хребтів.
Глибинні співзсуви (у російськомовній літературі — «содвиги») асоціюють із так званими сутурами, або швами і відображають умови зіштовхування і колізії літосферних плит під час зустрічних переміщень, їхньою найважливішою ознакою є поширення офіолітів, часто з проявами високобаричного метаморфізму. Сутури є важливим компонентом будови складчастих поясів. На тлі загального стиснення високопорядкові переміщення в їх межах дуже різноманітні, часто субвертикальні та зсувні. До давніх швів відносять Криворізький розлом Українського щита, який розділяє Кіровоградський та Середньопридніпровський блоки. Прикладами молодих сутур можуть служити лінія Ніколаєва в Тянь-Шані, зона Інд-Цангло в Гімалаях та ін.
Глибинні насуви виникають в умовах латерального стиснення літосфери. Зони глибинних насувів відзначаються високим рівнем деформованості, розвитком динамометаморфізму, кліважу, прирозломних складок. Вони, як правило, обмежують різнорідні блоки земної кори (терейни), які відзначаються як у фанерозойських рухливих поясах, так і у фундаменті давніх платформ. Прикладом таких структур може бути Північно-Байкальський крайовий шов, по якому Північно-Байкальське нагір'я було насунуто на південну крайову частину Сибірської платформи. Тектонічні покриви або шар'яжі — це гігантські насуви, як правило, зі зміщувачем хвилястої будови, з переміщеннями величезної маси гірських порід за десятки і сотні кілометрів. Уперше вони були встановлені в Альпах наприкінці XIX ст. французьким геологом М. Бертраном, а потім виявлені в складі практично всіх рухливих поясів нашої планети.
Глибинні зсуви найпоширеніші серед глибинних розломів складчастих областей, де вони часто виступають межами найважливіших структурно-формаційних зон (терейнів). Чимало зсувів були активними структурами протягом сотень мільйонів років. Сучасні переміщення за деякими з них становлять від 1 до 2 см/рік, а сумарна амплітуда латеральних переміщень може досягати декількох сотень кілометрів. Глибинні зсуви діагностуються за зміщенням геологічних меж, структурно-формаційних зон, інтрузивних масивів та їхніх контурів, супроводжуються характерними вигинами складчастих структур і геофізичних аномалій. Прикладами глибинних зсувів можуть бути розлом Сан-Андреас на заході США, Грейт-Глен у Північній Шотландії, Таласо-Ферганський на Тянь-Шані.
У цілому, глибинні розломи є важливим проявом «ендогенної» діяльності планети. Ці структури планети виступають регуляторами флюїдно-теплових потоків і пов'язаних з ними процесів метаморфізму, метасоматозу та магматизму в різних формах і проявах.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
Посилання
- An aerial view of the San Andreas fault in the Carrizo Plain, Central California [ 1 вересня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rozlomi angl fractures faults nim Bruche m pl Storungen f pl bagatoznachne ponyattya Tipi rozlomiv San Andreas Fault Rozlom San Andreas prohodit uzdovzh uzberezhzhya po liniyi pivnichnij zahid pivdennij shid Cifri na liniyi rozlomu vkazuyut na te naskilki daleko u futah zsunulasya poverhnya zemli v comu misci v rezultati zemletrusu 1906 roku San Andreas rozlom Kaliforniya SShA TlumachennyaNajposhirenishe tlumachennya ce velika diz yunktivna dislokaciya zemnoyi kori yaka suprovodzhuyetsya rozrivom ta peremishennyam rozirvanih chastin geologichnih til odna vidnosno odnoyi Taka dislokaciya poshiryuyetsya na veliku glibinu i maye znachnu protyazhnist ta shirinu Rozlom zvichajno rozdilyaye riznoridni tektonichni strukturi i maye dovgotrivalu istoriyu rozvitku Termin najchastishe vikoristovuyetsya pri regionalnih geologichnih doslidzhennyah Geologi chnij rozlo m diz yunktivna dislokaciya ce porushennya sucilnosti girskih porid bez zsuvu trishina abo iz zsuvom porid po poverhni rozlomu Rozlomi vinikayut cherez vidnosnij ruh zemnoyi kori i ye rezultatom zrushennya tektonichnih plit na yih stikah U zonah aktivnih rozlomiv chasto vidbuvayutsya zemletrusi yak rezultat vikidu energiyi pid chas shvidkogo kovzannya uzdovzh liniyi rozlomu Oskilki najchastishe rozlomi skladayutsya ne z yedinoyi trishini abo rozrivu a iz strukturnoyi zoni odnotipnih tektonichnih deformacij yaki asociyuyutsya z ploshinoyu rozlomu to taki zoni nazivayut zonami rozlomu Dvi storoni ne vertikalnogo rozlomu nazivayutsya visyachij bik i pidoshva abo lezhachij bik za viznachennyam pershe vidbuvayetsya vishe a druge nizhche za liniyu rozlomu Sinonimi rozriv rozrivne porushennya rozrivna dislokaciya ta inshe IstoriyaVidilennya velikih rozlomiv chasto z chisla tak zvanih lineamentiv U Gobbs 1909 yaki vidznachalisya znachnoyu protyazhnistyu pochalosya z 30 h rr XX st Prikladami mozhut sluzhiti tak zvana sho prohodit na pivnich vid Ukrayinskogo shita i syagaye Zakaspiyu U 40 h rr XX st sistemu velikih rozlomiv svitu R Zonder nazvav regmatichnoyu sitkoyu KlasifikaciyaU strukturnij geologiyi rozlomi klasifikuyut za riznimi oznakami Tak za vidnosnoyu velichinoyu golovnih napruzhen ta napryamkami vidnosnih peremishen kril sered rozlomiv krihkoyi verhnoyi kori vidilyayut skidi pidkidi nasuvi ta zsuvi Skidi mayut zmishuvachi yaki nahileni v bik opushenih kril rozlomu Utvorennya yih pov yazano z gorizontalnoyu deformaciyeyu roztyagu tobto z takim napruzhenim stanom pri yakomu vertikalna skladova napruzhennya ye litostatichnim tiskom a gorizontalne deviatorne napruzhennya ye roztyaguyuchim Pidkidi viznachayutsya nahilom zmishuvacha v bik pidnyatogo krila abo peremishennyam visyachogo krila vgoru Podibno do togo yak skid utvoryuyetsya v rezultati gorizontalnoyi deformaciyi roztyagu utvorennya pidkidiv pov yazano z gorizontalnim stisnennyam Zsuv U vipadku zsuvu zmishennya vidbuvayutsya za jogo prostyagannyam tobto strogo gorizontalno tomu vertikalna deformaciya vidsutnya Chimalo rozlomiv gliboko pronikayut u litosferu i navit u verhnyu mantiyu de suttyevu rol vidigrayut procesi tverdoplastichnoyi techiyi Krim togo u zv yazku z rozvitkom termoflyuyidnih potokiv u rozlomah z takim glibokim zakladennyam front plastichnosti poslidovno pidnimayetsya do verhnih gorizontiv kori sho obumovlyuye poyavu na odnih i tih zhe glibinah rozlomiv z proyavom riznih deformacijnih mehanizmiv tobto rozlomiv riznih reologichnih tipiv Zagalnim viznannyam koristuyetsya klasifikaciya rozlomiv riznih reologichnih tipiv Dzh Ramseya kotrij vidilyaye krihki krihko plastichni ta plastichni rozlomi V ostanni roki Ye I Patalaha ta O I Lukiyenko vidilyayut p yat reologichnih tipiv rozlomiv krihki krihko v yazki subv yazki v yazki klivazhni v yazki kristalizacijno slancyuvati ta gnejsuvati Opis rozlomivMasshtabnist rozlomnih struktur i v pershu chergu glibina zakladennya yaka znachnoyu miroyu viznachaye reologichnu povedinku geologichnih seredovish sluguyut osnovoyu dlya rozpodilu rozlomiv na korovi j glibinni Takij rozpodil dosit umovnij oskilki golovna oznaka za yakoyu vin zdijsnyuyetsya glibinnist diagnostuyetsya v bilshosti vipadkiv duzhe nenadijno Veliki rozlomi pidkorovogo zakladennya rozglyadayutsya geotektonikoyu v chisli najvazhlivishih geostrukturnih elementiv kontinentiv i okeaniv Vpershe ponyattya ta golovni oznaki glibinnogo rozlomu viznachiv v 1945 r A V Pejve Do takih oznak nalezhat velika protyazhnist znachna glibina zakladennya velika trivalist rozvitku ta rizna istoriya rozvitku kril Usi ci oznaki vidnosni kilkisni harakteristiki mozhut zminyuvatis u shirokih mezhah Ti chi inshi harakteristiki glibinnih rozlomiv ustanovlyuyutsya yak za dopomogoyu distancijnih peredusim geofizichnih metodiv tak i shlyahom bezposerednogo vivchennya istoriyi geologichnogo rozvitku yih kril ta shovnoyi zoni zoni koncentrovanih deformacij proyaviv vulkanizmu intruzivnogo magmatizmu zonalnogo metamorfizmu metasomatozu ta in Shirina shovnoyi zoni mozhe zminyuvatisya vid soten metriv do dekilkoh desyatkiv kilometriv Isnuyut rizni klasifikaciyi glibinnih rozlomiv Tak za glibinoyu proniknennya V Yu Hayin podilyaye glibinni rozlomi na zagalnokorovi litosferni ta mantijni Zagalnokorovi dosyagayut poverhni Mohorovichicha litosferni zatuhayut v astenosferi a mantijni nadglibinni rozlomi gliboko pronikayut u mantiyu Za rozmishennyam glibinnih rozlomiv u zagalnij strukturi zemnoyi kori vidilyayut tri yihni grupi V Yu Hayin 1985 rozlomi pershogo poryadku viznachayut mezhi golovnih litosfernih plit divergentni rozsuvi okeanichnih riftiv konvergentni zoni Vadati Zavarickogo Benofa i transformni golovni transformni rozlomi rozlomi drugogo poryadku rozmezhovuyut mali pliti kontinentalni ta okeanichni megabloki litosfernih plit platformi i geosinklinalni skladchasti sistemi ev i miogeosinklinalni zoni geosinklinalej veliki megabloki kontinentiv rozlomi tretogo poryadku obmezhuyut mensh znachni rifti ta avlakogeni u fundamenti davnih platform strukturno formacijni zoni geosinklinalej syudi zh vidnosyat bilshist transformnih rozlomiv okeaniv Za dinamo kinematichnimi oznakami sered glibinnih rozlomiv vidilyayut glibinni skidi rozsuvi spivzsuvi nasuvi ta zsuvi Glibinni skidi vinikayut unaslidok roztyaguyuchih napruzhen u gravitacijno nestijkih dilyankah zemnoyi kori de izostatichna rivnovaga porushuyetsya riznomanitnimi tektonichnimi procesami yihni shovni zoni zmishuvachi nahileni vidpovidno do diyi maksimalnih dotichnih napruzhen zmishennya po nih kompensuyut roztyag Glibinni skidi chasto vinikayut v osovih chastinah sklepinnih pidnyat de z nimi pov yazano formuvannya velikih zapadin avlakogeniv riftogennih struktur Verhnorejnskij graben rift Chervonogo morya Glibinni rozsuvi vidznachayutsya ne lishe potonshennyam kori a j povnim yiyi rozrivom ta rozsuvannyam Peremishennya kril u nih perpendikulyarno do poverhni vidrivu Yavisha rozsuvu litosferi osoblivo poshireni v riftovih zonah seredinno okeanichnih hrebtiv Glibinni spivzsuvi u rosijskomovnij literaturi sodvigi asociyuyut iz tak zvanimi suturami abo shvami i vidobrazhayut umovi zishtovhuvannya i koliziyi litosfernih plit pid chas zustrichnih peremishen yihnoyu najvazhlivishoyu oznakoyu ye poshirennya ofiolitiv chasto z proyavami visokobarichnogo metamorfizmu Suturi ye vazhlivim komponentom budovi skladchastih poyasiv Na tli zagalnogo stisnennya visokoporyadkovi peremishennya v yih mezhah duzhe riznomanitni chasto subvertikalni ta zsuvni Do davnih shviv vidnosyat Krivorizkij rozlom Ukrayinskogo shita yakij rozdilyaye Kirovogradskij ta Serednopridniprovskij bloki Prikladami molodih sutur mozhut sluzhiti liniya Nikolayeva v Tyan Shani zona Ind Canglo v Gimalayah ta in Glibinni nasuvi vinikayut v umovah lateralnogo stisnennya litosferi Zoni glibinnih nasuviv vidznachayutsya visokim rivnem deformovanosti rozvitkom dinamometamorfizmu klivazhu prirozlomnih skladok Voni yak pravilo obmezhuyut riznoridni bloki zemnoyi kori terejni yaki vidznachayutsya yak u fanerozojskih ruhlivih poyasah tak i u fundamenti davnih platform Prikladom takih struktur mozhe buti Pivnichno Bajkalskij krajovij shov po yakomu Pivnichno Bajkalske nagir ya bulo nasunuto na pivdennu krajovu chastinu Sibirskoyi platformi Tektonichni pokrivi abo shar yazhi ce gigantski nasuvi yak pravilo zi zmishuvachem hvilyastoyi budovi z peremishennyami velicheznoyi masi girskih porid za desyatki i sotni kilometriv Upershe voni buli vstanovleni v Alpah naprikinci XIX st francuzkim geologom M Bertranom a potim viyavleni v skladi praktichno vsih ruhlivih poyasiv nashoyi planeti Glibinni zsuvi najposhirenishi sered glibinnih rozlomiv skladchastih oblastej de voni chasto vistupayut mezhami najvazhlivishih strukturno formacijnih zon terejniv Chimalo zsuviv buli aktivnimi strukturami protyagom soten miljoniv rokiv Suchasni peremishennya za deyakimi z nih stanovlyat vid 1 do 2 sm rik a sumarna amplituda lateralnih peremishen mozhe dosyagati dekilkoh soten kilometriv Glibinni zsuvi diagnostuyutsya za zmishennyam geologichnih mezh strukturno formacijnih zon intruzivnih masiviv ta yihnih konturiv suprovodzhuyutsya harakternimi viginami skladchastih struktur i geofizichnih anomalij Prikladami glibinnih zsuviv mozhut buti rozlom San Andreas na zahodi SShA Grejt Glen u Pivnichnij Shotlandiyi Talaso Ferganskij na Tyan Shani U cilomu glibinni rozlomi ye vazhlivim proyavom endogennoyi diyalnosti planeti Ci strukturi planeti vistupayut regulyatorami flyuyidno teplovih potokiv i pov yazanih z nimi procesiv metamorfizmu metasomatozu ta magmatizmu v riznih formah i proyavah Div takozhTektonika plit Pidvodni rozlomi Geopatogenni zoni Glibinnij rozlom Transformacijnij rozlom Val tektonika Zona rozkolivLiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2007 T 2 L R 670 s ISBN 57740 0828 2 PosilannyaAn aerial view of the San Andreas fault in the Carrizo Plain Central California 1 veresnya 2009 u Wayback Machine