Ця стаття містить текст, що не відповідає . |
У цій статті відсутній , що має містити найважливіших аспектів статті. |
Розвиток металургії під час промислової революції
Прогрес вугільного палива, — заміна деревного вугілля на кам'яне, — здійснювався одночасно з удосконаленням конструкцій металургійних печей — домна. Внутрішня конструкція домни перетворилась на вертикальну видовжену порожнину, висота якої була значно більшою за діаметр поперечного перерізу. Верхню частину печі вивершував колошник, через який засипали шари руди й палива (деревного вугілля або коксу), а в нижню частину домни вдувалося необхідне для горіння повітря. Газоподібні продукти горіння (оксиди вуглецю) піднімалися назустріч стовпу плавильних матеріалів, віддавали їм своє тепло і вступали в хімічні реакції відновлення заліза. Чавун і шлак — рідкі продукти доменного плавлення — збиралися нижче фурм і розподілялися за питомою вагою. Більш легкий шлак накопичувався над розтопленим чавуном і випускався з печі через особливі пристрої. Щоб запобігти втратам тепла домну оточували товстим шаром кам'яного муру (так званим «кожухом»). Із збільшенням розмірів печей поступово зазнавала зменшення товщина зовнішнього муру. У Шотландії в першій половині XIX ст. перейшли на металевий кожух, який у подальшому застосовувався майже повсюдно.
- Доменна піч XVIII століття. Піч ще відносно невеликого розміру. Для завантаження такої печі було достатньо лише миски.
- Доменна піч другої половини XIX століття. Розміри печі значно збільшилися. Для завантаження печі потрібні вже великі ємкості.
Збільшення об'ємів домен і прискорення часу плавлення були зумовлені ефективністю нових способів подавання повітря в піч, що вможливлювалась застосуванням парових машин. Уперше впровадив машину Ватта для доменного виробництва англійський інженер Дж. Вілкінсон 1775 р. Подальше зростання продуктивності домен пов'язане з підігріванням повітря, яке подається в піч. Перший доменний повітронагрівач було застосовано на шотландському металургійному заводі Клайд (патент Дж. Нілсона, 1828 р.). Експлуатація апарата показала, що підігрівання повітря до 150 — 3000С дозволяє значно (до 40 %) знизити витрати палива й разюче підвищити продуктивність печі. У подальшому почали практикувати повітронагрівачі, що використовували високотемпературні відхідні гази доменної печі (Е. Каупер, 1857 р.).
Прогрес у доменному виробництві привів до різкого збільшення виплавлення чавуну, який почав застосовуватись як новий конструктивний матеріал для будівельних конструкцій, труб, художнього литва, деталей машин, гармат. Але для задоволення інших потреб виробництва, які з розвитком промислової революції безперервно збільшувались, були необхідні якісне залізо та сталь. Для отримання заліза була розроблена технологія пудлінгування чавуну, а для виробництва сталі — процеси цементації зварного заліза й тигельного плавлення.
Для збільшення продуктивності виробництва металу та підвищення його якості в другій половині XVIII ст. в Англії було розроблено метод пудлінгування (патенти братів Кранеджі, 1766 р. й Г. Корта, 1784 р.). Метод передбачав перемішування рідкого чавуну зі шлаками в полуменевій печі й забезпечував поєднання вуглецю чавуну з киснем (тобто зменшував вміст вуглецю в металі, наближаючи його до рівня якісного заліза) . Однак продуктивність пудлінгових печей, яка сягала близько 600 т на рік, не відповідала потужності домен (у першій половині XIX ст. продуктивність доменних печей часто перевищувала 30 тис. т чавуну на рік), тобто обсяги чавуну значно переважували металургійні можливості його вторинної переробки. Це призвело до ситуації, коли навколо домни розташовувались довгі ряди з десятків (іноді з сотень) пудлінгових печей, що гальмувало технологічність процесу отримання заліза. Слід зазначити, що на виході з пудлінгової печі як і раніше отримували не розплавлений метал, а тістоподібну залізну крицю. Удосконалення її ковальської обробки й навіть технологія вальцювання за методом Г. Корта уже не могли забезпечувати потреб бурхливого поступу промисловості: необхідні були нові технологічні прориви.
Галузь застосування пудлінгованого заліза була обмежена його відносною м'якістю. Для виробів з високою міцністю й пружністю потрібна сталь. Її отримували методом цементації, який передбачав витримування штаб металу разом з деревним вугіллям у спеціальних скринях (що розміщували в печах) протягом 7 — 12 днів за температури 800—11000 С. Одночасно в печі могли гартувати до 10 т металу. На жаль, якість такої сталі була неоднакова: поверхневі шари штиби містили значно більшу кількість вуглецю, ніж внутрішні; негативно впливали також шкідливі домішки. Задля забезпечення однаково високої якості сталі використовували тигельне плавлення (винахід Б. Хантсмена 1740 р.). Штаби цементованої сталі рубали на дрібні кавалки й розтоплювали в замкнених глиняних тиглях (місткістю 35 — 50 кг), розміщених у горні. Розливанням у чавунні форми різних розмірів отримували губчастий метал, який потребував проковування важким молотом. Тигельна сталь була більш чиста й однорідна за складом, ніж цементована, але тигельний процес не міг бути придатним для створення великих сталеплавильних виробництв, які б відповідали досягнутим масштабам виробництва чавуну.
Цікаво, що протягом тривалого часу ніхто не знав внутрішньої природи, що відрізняла властивості заліза, чавуну та сталі (були відомі лише практичні способи їх виробництва). Перше наукове пояснення технологій перетворення заліза дав французький дослідник Р. Реомюр у 1722 р. «За допомогою ретельно організованих дослідів Реомюру вдалося розкрити професійну таємницю сталеплавильників, яку з давніх часів пильно охороняли, а саме те, що сталь є чавун, у якому міститься не дуже багато й не надто мало вуглецю. Йому поталанило з'ясувати, що сталь можна отримати шляхом одночасного переплавлення чавуну й ковкого заліза. Він опублікував результати своїх досліджень, але … ніхто ними не скористався. Чи то власники металургійних заводів не вміли читати, чи вважали рекомендації Реомюра нездійсненними» (Дж. Бернал).
Проблема масового виробництва сталі була розв'язана лише в 50-х роках XIX ст. англійським «винахідником широкого профілю» Генрі Бессемером. Розроблений ним артилерійський снаряд потребував більш якісного металу гарматного ствола, і Бессемер на 41-у році життя занурився в проблеми виробництва заліза. Сам винахідник так описував свій творчий метод: «Мої знання в металургії заліза були на той час дуже обмежені й полягали в тому, що за потреби спостерігає інженер у ливарні чи кузні. Але для мене це давало переваги… Я міг цілком безсторонньо вдивлятися в сутність кожного питання, міг за всіма пунктами зважити „за“ і „проти“ без упередженості й без тиску панівних думок, а в разі необхідності не боявся йти зовсім іншим шляхом».
Вихідним пунктом пошуків Г. Бессемера були досліди Р. Реомюра. Але замість вагранки, де перетоплювались чавун і шматки заліза, було взято пудлінгову піч. Її модернізація, що дозволила більш інтенсивно подавати струмені повітря на поверхню ванни з рідким металом, підвищила якість заліза, виробленого з чавуну та металевого брухту. Проблема технології була в недостатньо високій температурі в печі, збільшити яку Бессемеру не вдавалося (пізніше це вдасться німецькому інженерові В. Сіменсу, що відкриє шлях сіменс-мартенівській технології). Тому Г. Бессемер пішов принципово іншим шляхом: для більш повного видалення вуглецю з металу, розплав чавуну почали продувати стисненим повітрям не з поверхні, а зсередини, крізь метал . Процес перетворення чавуну на сталь здійснювався завдяки окисненню вуглецю та домішок (кремнію, марганцю) киснем повітря. Продували спершу в тиглі, а пізніше в розробленому винахідником грушоподібному резервуарі (конверторі), що започаткувало конверторний або бесемерівський спосіб виробництва сталі (патент 1856 р.).
Результати дослідів нової технології відкривали величезні можливості й перспективи, які вбачали в наявності на виході виливної сталі та у змозі регулювати вміст вуглецю в металі, цим задаючи його механічні властивості. Це сприяло разючому підвищенню продуктивності виробництва заліза та сталі. Недарма винахідник парового молота Дж. Несміт, тримаючи в руках шмат першого бесемерівського металу, пророче вигукнув: «Панове, це справжній британський самородок»!
Незважаючи на переваги бесемерівського способу, його широке застосування розпочалося лише через 20 років після винаходу. Це було зумовлено як широким розповсюдженням пудлінгових печей, відмовитись від яких не могли інвестори, що вклали в них великі гроші, так і деякими недоліками нової технології. Найпосутніші з них — неспроможність видалення шкідливих домішок, зокрема фосфору й сірки (що негативно впливало на якість металу), а також низька стійкість футеровки (захисного внутрішнього облицювання), яка витримувала не більше трьох продувань. Для того, щоб переконати виробників металу в перспективності свого способу, Бессемер разом з однодумцями будують металургійний завод у Шеффілді. За кілька років значно вдосконалюється конструкція конвертера, а додаванням марганцю вирішується проблема підвищення якості сталі.
Не розуміючи хімізму конвертерних процесів, винахідники пояснювали недоліки сталі шкідливим впливом сірки, насправді ж, частина кисню повітряного дуття розчинялася в металі, роблячи його неякісним. Парадоксально те, що якби було справжнє розуміння проблеми, бесемерівський спосіб не мав би жодної перспективи: виробництво сталі не «вибухнуло» б збільшенням у десятки разів, процеси індустріалізації помітно б пригальмувалися. Додаючи марганець, аби нейтралізувати сірку, блокували розчинення кисню, до кінця не усвідомлюючи важливості цієї реакції. Таким чином Бессемер мимоволі вирішив найбільшу проблему своєї технології. У подальшому негаразди з домішками фосфору та з футеруванням були усунені винаходами С. Томаса, який використав як флюс обпалене вапно, а для внутрішнього облицювання конвертора застосував вогнестійкий доломіт. Тривалість бесемерівського процесу становила не більше 15 хвилин, за які 10 — 15 т чавуну в конверторі перетворювались на залізо або сталь. Раніше для отримання такої кількості заліза необхідно було кілька діб роботи пудлінгової печі або два тижні експлуатації старого кричного горну. Завдяки технологіям британських інженерів (в першу чергу — винаходам Г. Бессемера) у 70–80-х роках XIX ст. Англія виробляла сталі більше, ніж усі інші країни світу разом узяті.
Бесемерівська сталь, завдяки ефективності виробництва й високій якості, швидко отримала універсальне застосування. Одночасно в металургійній промисловості залишались численні заводи, що продукували пудлінговане залізо, нереалізовані запаси якого швидко зростали. Виникла гостра потреба переробки великої кількості заліза в сталь. Ідея отримання сталі розплавленням залізного брухту разом із чавуном на черені відбивальної печі вперше була запропонована французькими металургами братами Мартенами. Але здійснити її не вдавалося, оскільки не було можливості отримати температури, необхідні для підтримання значних мас металу в рідкому стані. Після винаходу німецькими інженерами В. і Ф. Сіменсами регенеративної газової печі (спочатку для потреб скляної промисловості) вдалося підвищити температуру пічного простору майже на 10000С. Це дозволило П. Мартену розробити технологію окиснювального плавлення залізовмісних матеріалів у полуменевій печі (1864 р.). Мартенівський спосіб дозволяв утилізувати різний залізний брухт і забезпечував високу якість отриманої виливної сталі завдяки контролю й регулюванню металургійного процесу.
Таким чином, прогрес у металургійному виробництві відповідав різкому зростанню потреб якісного заліза й забезпечував бурхливий розвиток залізничного й водного парового транспорту, машинобудування, військової техніки, будівельних конструкцій, що формувало підвалини індустріальної епохи. Разом із тим це потребувало різкого зростання й структурної перебудови гірничих галузей. Наприкінці XIX ст. спостерігається 30-кратна перевага заліза над загальною кількістю всіх інших металів, які видобувалися у світі. Це спричинило принципово нову ситуацію всеохопного панування заліза у світі техніки — розпочиналася «нова залізна доба». Пов'язаний з нею видобуток вугілля, який до другої половини XVIII ст. у загальній структурі добування корисних копалин посідав одне з останніх місць, характеризується найвищими темпами зростання. У середині XIX ст. формується вугільна промисловість, яка поступово стає основною видобувною галуззю (за Е. Сінклером, вугілля стає «королем» серед інших копалин).
Див. також
Література
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin U cij statti vidsutnij vstupnij rozdil sho maye mistiti viznachennya predmeta i stislij oglyad najvazhlivishih aspektiv statti Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi preambulu Rozvitok metalurgiyi pid chas promislovoyi revolyuciyi Progres vugilnogo paliva zamina derevnogo vugillya na kam yane zdijsnyuvavsya odnochasno z udoskonalennyam konstrukcij metalurgijnih pechej domna Vnutrishnya konstrukciya domni peretvorilas na vertikalnu vidovzhenu porozhninu visota yakoyi bula znachno bilshoyu za diametr poperechnogo pererizu Verhnyu chastinu pechi vivershuvav koloshnik cherez yakij zasipali shari rudi j paliva derevnogo vugillya abo koksu a v nizhnyu chastinu domni vduvalosya neobhidne dlya gorinnya povitrya Gazopodibni produkti gorinnya oksidi vuglecyu pidnimalisya nazustrich stovpu plavilnih materialiv viddavali yim svoye teplo i vstupali v himichni reakciyi vidnovlennya zaliza Chavun i shlak ridki produkti domennogo plavlennya zbiralisya nizhche furm i rozpodilyalisya za pitomoyu vagoyu Bilsh legkij shlak nakopichuvavsya nad roztoplenim chavunom i vipuskavsya z pechi cherez osoblivi pristroyi Shob zapobigti vtratam tepla domnu otochuvali tovstim sharom kam yanogo muru tak zvanim kozhuhom Iz zbilshennyam rozmiriv pechej postupovo zaznavala zmenshennya tovshina zovnishnogo muru U Shotlandiyi v pershij polovini XIX st perejshli na metalevij kozhuh yakij u podalshomu zastosovuvavsya majzhe povsyudno Rozvitok rozmiriv i profilyu domennih pechej Domenna pich XVIII stolittya Pich she vidnosno nevelikogo rozmiru Dlya zavantazhennya takoyi pechi bulo dostatno lishe miski Domenna pich drugoyi polovini XIX stolittya Rozmiri pechi znachno zbilshilisya Dlya zavantazhennya pechi potribni vzhe veliki yemkosti Zbilshennya ob yemiv domen i priskorennya chasu plavlennya buli zumovleni efektivnistyu novih sposobiv podavannya povitrya v pich sho vmozhlivlyuvalas zastosuvannyam parovih mashin Upershe vprovadiv mashinu Vatta dlya domennogo virobnictva anglijskij inzhener Dzh Vilkinson 1775 r Podalshe zrostannya produktivnosti domen pov yazane z pidigrivannyam povitrya yake podayetsya v pich Pershij domennij povitronagrivach bulo zastosovano na shotlandskomu metalurgijnomu zavodi Klajd patent Dzh Nilsona 1828 r Ekspluataciya aparata pokazala sho pidigrivannya povitrya do 150 3000S dozvolyaye znachno do 40 zniziti vitrati paliva j razyuche pidvishiti produktivnist pechi U podalshomu pochali praktikuvati povitronagrivachi sho vikoristovuvali visokotemperaturni vidhidni gazi domennoyi pechi E Kauper 1857 r Progres u domennomu virobnictvi priviv do rizkogo zbilshennya viplavlennya chavunu yakij pochav zastosovuvatis yak novij konstruktivnij material dlya budivelnih konstrukcij trub hudozhnogo litva detalej mashin garmat Ale dlya zadovolennya inshih potreb virobnictva yaki z rozvitkom promislovoyi revolyuciyi bezperervno zbilshuvalis buli neobhidni yakisne zalizo ta stal Dlya otrimannya zaliza bula rozroblena tehnologiya pudlinguvannya chavunu a dlya virobnictva stali procesi cementaciyi zvarnogo zaliza j tigelnogo plavlennya Dlya zbilshennya produktivnosti virobnictva metalu ta pidvishennya jogo yakosti v drugij polovini XVIII st v Angliyi bulo rozrobleno metod pudlinguvannya patenti brativ Kranedzhi 1766 r j G Korta 1784 r Metod peredbachav peremishuvannya ridkogo chavunu zi shlakami v polumenevij pechi j zabezpechuvav poyednannya vuglecyu chavunu z kisnem tobto zmenshuvav vmist vuglecyu v metali nablizhayuchi jogo do rivnya yakisnogo zaliza Odnak produktivnist pudlingovih pechej yaka syagala blizko 600 t na rik ne vidpovidala potuzhnosti domen u pershij polovini XIX st produktivnist domennih pechej chasto perevishuvala 30 tis t chavunu na rik tobto obsyagi chavunu znachno perevazhuvali metalurgijni mozhlivosti jogo vtorinnoyi pererobki Ce prizvelo do situaciyi koli navkolo domni roztashovuvalis dovgi ryadi z desyatkiv inodi z soten pudlingovih pechej sho galmuvalo tehnologichnist procesu otrimannya zaliza Slid zaznachiti sho na vihodi z pudlingovoyi pechi yak i ranishe otrimuvali ne rozplavlenij metal a tistopodibnu zaliznu kricyu Udoskonalennya yiyi kovalskoyi obrobki j navit tehnologiya valcyuvannya za metodom G Korta uzhe ne mogli zabezpechuvati potreb burhlivogo postupu promislovosti neobhidni buli novi tehnologichni prorivi Galuz zastosuvannya pudlingovanogo zaliza bula obmezhena jogo vidnosnoyu m yakistyu Dlya virobiv z visokoyu micnistyu j pruzhnistyu potribna stal Yiyi otrimuvali metodom cementaciyi yakij peredbachav vitrimuvannya shtab metalu razom z derevnim vugillyam u specialnih skrinyah sho rozmishuvali v pechah protyagom 7 12 dniv za temperaturi 800 11000 S Odnochasno v pechi mogli gartuvati do 10 t metalu Na zhal yakist takoyi stali bula neodnakova poverhnevi shari shtibi mistili znachno bilshu kilkist vuglecyu nizh vnutrishni negativno vplivali takozh shkidlivi domishki Zadlya zabezpechennya odnakovo visokoyi yakosti stali vikoristovuvali tigelne plavlennya vinahid B Hantsmena 1740 r Shtabi cementovanoyi stali rubali na dribni kavalki j roztoplyuvali v zamknenih glinyanih tiglyah mistkistyu 35 50 kg rozmishenih u gorni Rozlivannyam u chavunni formi riznih rozmiriv otrimuvali gubchastij metal yakij potrebuvav prokovuvannya vazhkim molotom Tigelna stal bula bilsh chista j odnoridna za skladom nizh cementovana ale tigelnij proces ne mig buti pridatnim dlya stvorennya velikih staleplavilnih virobnictv yaki b vidpovidali dosyagnutim masshtabam virobnictva chavunu Cikavo sho protyagom trivalogo chasu nihto ne znav vnutrishnoyi prirodi sho vidriznyala vlastivosti zaliza chavunu ta stali buli vidomi lishe praktichni sposobi yih virobnictva Pershe naukove poyasnennya tehnologij peretvorennya zaliza dav francuzkij doslidnik R Reomyur u 1722 r Za dopomogoyu retelno organizovanih doslidiv Reomyuru vdalosya rozkriti profesijnu tayemnicyu staleplavilnikiv yaku z davnih chasiv pilno ohoronyali a same te sho stal ye chavun u yakomu mistitsya ne duzhe bagato j ne nadto malo vuglecyu Jomu potalanilo z yasuvati sho stal mozhna otrimati shlyahom odnochasnogo pereplavlennya chavunu j kovkogo zaliza Vin opublikuvav rezultati svoyih doslidzhen ale nihto nimi ne skoristavsya Chi to vlasniki metalurgijnih zavodiv ne vmili chitati chi vvazhali rekomendaciyi Reomyura nezdijsnennimi Dzh Bernal Problema masovogo virobnictva stali bula rozv yazana lishe v 50 h rokah XIX st anglijskim vinahidnikom shirokogo profilyu Genri Bessemerom Rozroblenij nim artilerijskij snaryad potrebuvav bilsh yakisnogo metalu garmatnogo stvola i Bessemer na 41 u roci zhittya zanurivsya v problemi virobnictva zaliza Sam vinahidnik tak opisuvav svij tvorchij metod Moyi znannya v metalurgiyi zaliza buli na toj chas duzhe obmezheni j polyagali v tomu sho za potrebi sposterigaye inzhener u livarni chi kuzni Ale dlya mene ce davalo perevagi Ya mig cilkom bezstoronno vdivlyatisya v sutnist kozhnogo pitannya mig za vsima punktami zvazhiti za i proti bez uperedzhenosti j bez tisku panivnih dumok a v razi neobhidnosti ne boyavsya jti zovsim inshim shlyahom Vihidnim punktom poshukiv G Bessemera buli doslidi R Reomyura Ale zamist vagranki de peretoplyuvalis chavun i shmatki zaliza bulo vzyato pudlingovu pich Yiyi modernizaciya sho dozvolila bilsh intensivno podavati strumeni povitrya na poverhnyu vanni z ridkim metalom pidvishila yakist zaliza viroblenogo z chavunu ta metalevogo bruhtu Problema tehnologiyi bula v nedostatno visokij temperaturi v pechi zbilshiti yaku Bessemeru ne vdavalosya piznishe ce vdastsya nimeckomu inzhenerovi V Simensu sho vidkriye shlyah simens martenivskij tehnologiyi Tomu G Bessemer pishov principovo inshim shlyahom dlya bilsh povnogo vidalennya vuglecyu z metalu rozplav chavunu pochali produvati stisnenim povitryam ne z poverhni a zseredini kriz metal Proces peretvorennya chavunu na stal zdijsnyuvavsya zavdyaki okisnennyu vuglecyu ta domishok kremniyu margancyu kisnem povitrya Produvali spershu v tigli a piznishe v rozroblenomu vinahidnikom grushopodibnomu rezervuari konvertori sho zapochatkuvalo konvertornij abo besemerivskij sposib virobnictva stali patent 1856 r Rezultati doslidiv novoyi tehnologiyi vidkrivali velichezni mozhlivosti j perspektivi yaki vbachali v nayavnosti na vihodi vilivnoyi stali ta u zmozi regulyuvati vmist vuglecyu v metali cim zadayuchi jogo mehanichni vlastivosti Ce spriyalo razyuchomu pidvishennyu produktivnosti virobnictva zaliza ta stali Nedarma vinahidnik parovogo molota Dzh Nesmit trimayuchi v rukah shmat pershogo besemerivskogo metalu proroche viguknuv Panove ce spravzhnij britanskij samorodok Nezvazhayuchi na perevagi besemerivskogo sposobu jogo shiroke zastosuvannya rozpochalosya lishe cherez 20 rokiv pislya vinahodu Ce bulo zumovleno yak shirokim rozpovsyudzhennyam pudlingovih pechej vidmovitis vid yakih ne mogli investori sho vklali v nih veliki groshi tak i deyakimi nedolikami novoyi tehnologiyi Najposutnishi z nih nespromozhnist vidalennya shkidlivih domishok zokrema fosforu j sirki sho negativno vplivalo na yakist metalu a takozh nizka stijkist futerovki zahisnogo vnutrishnogo oblicyuvannya yaka vitrimuvala ne bilshe troh produvan Dlya togo shob perekonati virobnikiv metalu v perspektivnosti svogo sposobu Bessemer razom z odnodumcyami buduyut metalurgijnij zavod u Sheffildi Za kilka rokiv znachno vdoskonalyuyetsya konstrukciya konvertera a dodavannyam margancyu virishuyetsya problema pidvishennya yakosti stali Ne rozumiyuchi himizmu konverternih procesiv vinahidniki poyasnyuvali nedoliki stali shkidlivim vplivom sirki naspravdi zh chastina kisnyu povitryanogo duttya rozchinyalasya v metali roblyachi jogo neyakisnim Paradoksalno te sho yakbi bulo spravzhnye rozuminnya problemi besemerivskij sposib ne mav bi zhodnoyi perspektivi virobnictvo stali ne vibuhnulo b zbilshennyam u desyatki raziv procesi industrializaciyi pomitno b prigalmuvalisya Dodayuchi marganec abi nejtralizuvati sirku blokuvali rozchinennya kisnyu do kincya ne usvidomlyuyuchi vazhlivosti ciyeyi reakciyi Takim chinom Bessemer mimovoli virishiv najbilshu problemu svoyeyi tehnologiyi U podalshomu negarazdi z domishkami fosforu ta z futeruvannyam buli usuneni vinahodami S Tomasa yakij vikoristav yak flyus obpalene vapno a dlya vnutrishnogo oblicyuvannya konvertora zastosuvav vognestijkij dolomit Trivalist besemerivskogo procesu stanovila ne bilshe 15 hvilin za yaki 10 15 t chavunu v konvertori peretvoryuvalis na zalizo abo stal Ranishe dlya otrimannya takoyi kilkosti zaliza neobhidno bulo kilka dib roboti pudlingovoyi pechi abo dva tizhni ekspluataciyi starogo krichnogo gornu Zavdyaki tehnologiyam britanskih inzheneriv v pershu chergu vinahodam G Bessemera u 70 80 h rokah XIX st Angliya viroblyala stali bilshe nizh usi inshi krayini svitu razom uzyati Besemerivska stal zavdyaki efektivnosti virobnictva j visokij yakosti shvidko otrimala universalne zastosuvannya Odnochasno v metalurgijnij promislovosti zalishalis chislenni zavodi sho produkuvali pudlingovane zalizo nerealizovani zapasi yakogo shvidko zrostali Vinikla gostra potreba pererobki velikoyi kilkosti zaliza v stal Ideya otrimannya stali rozplavlennyam zaliznogo bruhtu razom iz chavunom na chereni vidbivalnoyi pechi vpershe bula zaproponovana francuzkimi metalurgami bratami Martenami Ale zdijsniti yiyi ne vdavalosya oskilki ne bulo mozhlivosti otrimati temperaturi neobhidni dlya pidtrimannya znachnih mas metalu v ridkomu stani Pislya vinahodu nimeckimi inzhenerami V i F Simensami regenerativnoyi gazovoyi pechi spochatku dlya potreb sklyanoyi promislovosti vdalosya pidvishiti temperaturu pichnogo prostoru majzhe na 10000S Ce dozvolilo P Martenu rozrobiti tehnologiyu okisnyuvalnogo plavlennya zalizovmisnih materialiv u polumenevij pechi 1864 r Martenivskij sposib dozvolyav utilizuvati riznij zaliznij bruht i zabezpechuvav visoku yakist otrimanoyi vilivnoyi stali zavdyaki kontrolyu j regulyuvannyu metalurgijnogo procesu Takim chinom progres u metalurgijnomu virobnictvi vidpovidav rizkomu zrostannyu potreb yakisnogo zaliza j zabezpechuvav burhlivij rozvitok zaliznichnogo j vodnogo parovogo transportu mashinobuduvannya vijskovoyi tehniki budivelnih konstrukcij sho formuvalo pidvalini industrialnoyi epohi Razom iz tim ce potrebuvalo rizkogo zrostannya j strukturnoyi perebudovi girnichih galuzej Naprikinci XIX st sposterigayetsya 30 kratna perevaga zaliza nad zagalnoyu kilkistyu vsih inshih metaliv yaki vidobuvalisya u sviti Ce sprichinilo principovo novu situaciyu vseohopnogo panuvannya zaliza u sviti tehniki rozpochinalasya nova zalizna doba Pov yazanij z neyu vidobutok vugillya yakij do drugoyi polovini XVIII st u zagalnij strukturi dobuvannya korisnih kopalin posidav odne z ostannih misc harakterizuyetsya najvishimi tempami zrostannya U seredini XIX st formuyetsya vugilna promislovist yaka postupovo staye osnovnoyu vidobuvnoyu galuzzyu za E Sinklerom vugillya staye korolem sered inshih kopalin Div takozhPromislova revolyuciyaLiteraturaGajko G I Bileckij V S Istoriya girnictva Pidruchnik Kiyiv Alchevsk Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya vidavnictvo LADO DonDTU 2013 542 s Ce nezavershena stattya z istoriyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi