Родина Стаматі фр Famille Stamaty малюнок з портретом родини Стаматі французького художника Жана Огюста Доминика Енгра 1

«Родина Стаматі» (фр. Famille Stamaty ) — малюнок з портретом родини Стаматі французького художника Жана Огюста Доминика Енгра (1780—1867), створений 1818 (1817 ?) року .

«Родина Стаматі»
фр. Famille Stamaty

Творець:	Енгр
Час створення:	1818 (або 1817)
Матеріал:	малюнок свинцевим олівцем
Техніка:	малювання
Зберігається:	Париж, Франція
Музей:	Лувр

Передісторія

Константинос Стаматіс був греком за походженням, що володів не однією мовою, мав таємні зв'язки з грецькими патріотами. Ще 1796 року він перейшов на службу наполеонівській Франції і виконував як дипломатичні, так і шпигунські завдання. Художник Енгр і Стаматі зустрілись в Італії, де Стаматіс був на посаді французького консула в місті Чивітта-Веккіо. Дипломатичний чиновник був прихильником французької культури, тому його прізвище давно переробили на французький зразок і відкинули останню літеру. Так він став Стаматі, що для багатьох було срівзвучним прізвищам італійців.

Ще в Парижі молодий Енгр почав заробляти на життя створенням портретів. Майстру удавались портрети олійними фарбами. Їм передували портретні замальовки-малюнки. Виявилось, що останні мало поступались портретам олійними фарбами, а коштували дешевше. Енгр почав практикувати з замальовками-малюнками, ще не знаючи, що вони стануть окремою галуззю його творчості. Серед перших був і портретний малюнок родини Форестьє (1806 р., Лувр, Париж ).

Портретну практику Енгр успішно продовжив і в Римі.

Опис твору

На малюнку добре вивірена і вибудована композиція. На першому плані дружина і діти. За ними трохи не в центрі сам Константинос Стаматіс. Композиція розбита на дві частини : ліворуч за клавесином сидить донька консула — Атала. Праворуч і попереду Константиноса — дружина з наймолодшим сином, довге нестрижене волосся котрого робить його схожим на дівчинку. Іграшки молодшого сина розкидані на підлозі, що зменшило добропорядну і наче строгу атмосферу родинного позування.

Мадам Стаматі подана художником у повному розквіті жіночої краси. Її жіночу привабливість підкреслюють модна сукня, капелюшок із козирком і коштовна шаль на кріслі. Енгр не пошкодував часу і ретельно вималював навіть складний орнамент шалі зі східними огірками. За кріслом матері стоїть середній син у вільній позі, в дещо неохайному костюмі і з неприбраним, задерикуватим волоссям. Найбільш хаотична зачіска у самого Константиноса. Енгр приділив чимало уваги і психологічним настроям персонажів портрету : серйозному обличчу доньки Атали, котрій набридло позувати, зацікавленості Константиноса, щирій усмішці мадам Стаматі, котрій дуже подобається нова ситуація з позуванням. Найменш зацікавлений в позуванні середній син, що постійно відволікався, бо для нього є речі, важливіші за якесь там позування. Батьки примусили — він підкорився.

Пристрасний погляд Енгра точно зафіксував в малюнку доброзичливу атмосферу в родині, таку відмінну від холоднуватих і розрахункових стосунків у більшості тогочасних французьких родин. Але ні Енгр, ні мадам Стаматі ще не могли знати, що Константинос Стаматіс невдовзі після створення портрету помре.

Джерела

«Энгр об искусстве», М., 1962
Березина В. «Энгр», М., 1977.
Калитина Н.Н. « Французский портрет ХІХ века», Ленинград, «Искусство», 1985
http://www.smirnova.net/articles/portret/4076/

Примітки

[1]

Див. також

[:0-1] [1]