Роберто Порта

Роберто Порта (італ. Roberto Porta, 7 червня 1913, Монтевідео — 2 січня 1984, Буенос-Айрес) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за клуби «Індепендьєнте» та «Насьйональ», а також національну збірну Уругваю.

Роберто Порта
Роберто Порта
Особисті дані
Народження	7 червня 1913(1913-06-07)
	Монтевідео, Уругвай
Смерть	2 січня 1984(1984-01-02) (70 років)
	Буенос-Айрес
Зріст	166 см
Вага	60 кг
Громадянство	Італія  Уругвай
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1925—1929	«Насьйональ»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1930–1931 «Насьйональ» 3 (1) 1931–1934 «Індепендьєнте» 96 (19) 1934–1936 «Амброзіана-Інтер» 53 (12) 1936–1946 «Насьйональ» 307 (133)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1935 Італія 1 (0) 1937–1945 Уругвай 34 (14)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1973–1974 Уругвай
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Шестиразовий чемпіон Уругваю. У складі збірної — володар Кубка Америки.

Клубна кар'єра

Народився 7 червня 1913 року в місті Монтевідео. Футбольну кар'єру розпочав 1925 року в молодіжній команді «Насьйоналя». За дорослу команду клубу дебютував 24 листопада 1928 року в товариському матчі проти «Сентраль Еспаньйол». Дебютним голом за «Насьйональ» відзначився 29 червня 1930 року в поєдинку проти «Рампла Хуніорс». Того ж року вийшов на заміну травмованому Ектору Скароне в Прімера Дивізіону.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Індепендьєнте», до складу якого приєднався 1931 року. З аргентинцями в дебютному сезоні провів 26 матчів та відзначився десятьма голами. Відіграв за команду з Авельянеди наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Індепендьєнте», залишався основним гравцем атакувальної ланки команди.

4 серпня 1934 року виїхав до Європи і переїхав до італійської «Амброзіани». З італійцями займав друге місце в сезонах 1934/35 та 1935/36 років, зіграв усього 53 матчі в Серії А, в яких відзначився дванадцятьма голами.

1937 року повернувся до клубу «Насьйональ», за який дебютував 10 квітня того ж року. Граючи у складі «Насьйоналя» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У складі «Насьйоналя» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,43 гола за гру першості. За цей час шість разів виборював титул чемпіона Уругваю (1939-1943 та 1946). Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Насьйональ» (Монтевідео) у 1946 році. Загалом протягом професіональної кар'єри зіграв 310 матчів, в яких відзначився 133 голами.

Виступи за збірні

24 листопада 1935 роки зіграв 1 матч на позиції півзахисника у складі збірної Італії, в Мілані в поєдинку розіграші Центрально-Європейського Міжнародного Кубку проти збірної Угорщини.

У складі головної національної збірної Уругваю дебютував 10 жовтня 1937 року, а останній матч зіграв 15 серпня 1945 року, всього за збірну Уругваю зіграв 33 матчі і забив 13 м'ячів у ворота суперників. У 1939 році в складі команди став віце-чемпіоном Південної Америки розіграшу 1939 року, причому, взяв участь у всіх 4-х матчах команди на турнірі і в 3-х з них забив по одному голу: в ворота збірної Еквадору, збірної Парагваю та збірної Перу. У 1941 році разом з командою повторив попередній успіх, знову ставши віце-чемпіоном Південної Америки в розіграші 1941 року, в якому знову взяв участь у всіх 4-х матчах команди на турнірі і забив 1 м'яч у ворота збірної Еквадору. У 1942 році домігся свого найвищого досягнення в складі збірної Уругваю, ставши чемпіоном Південної Америки розіграшу 1942 року, в якому взяв участь у всіх 6-и матчах команди на турнірі та забив 5 м'ячів, по 1-му в ворота збірної Чилі, збірної Парагваю і збірної Перу та 2 м'ячі в ворота збірної Еквадору, що дозволило Порті зайняти 3-тє місце в списку найкращих бомбардирів турніру. У 1945 році Роберто востаннє в кар'єрі брав участь в чемпіонаті Південної Америки, розіграш 1945 року став невдалим в його кар'єрі, оскільки збірна Уругваю зайняла на ньому лише 4-те місце, Роберто знову взяв участь у всіх 6-ти матчах команди та забив по 1-му м'ячу в ворота збірної Еквадору, збірної Колумбії і збірної Болівії.

Кар'єра тренера

З 1973 року очолював збірну Уругваю, керував нею на чемпіонаті світу 1974 року, на якому зайняв разом з командою останнім 4-е місце в групі, програвши 2 матчі з 3-х і лише один раз зігравши внічию зі збірною Болгарії, після чого, в тому ж 1974 році, пішов у відставку.

Помер 2 січня 1984 року на 71-му році життя у місті Буенос-Айрес.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну Італії

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
24-11-1935	Мілан	Італія	2 – 2	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
Усього		Матчів	1		Голів	0

Досягнення

• Прімера Дивізіон (Уругвай
  • Чемпіон (6): 1939, 1940, 1941, 1942, 1943, 1946

«Індепендьєнте»

• Кубок Центральної Європи
  • Володар (1): 1933/35

збірна Уругваю

• Кубок Америки
  • Володар (1): 1942
  • Срібний призер (2): 1939, 1941

Примітки

1. Intervista coi nerazzurri PORTA e FACCIO e con l'allenatore PASCUCCI. . 22. Процитовано 12 dicembre 2011.
2. Uruguayans in the Italian National Team (англ.)
3. Appearances for Uruguay National Team (англ.)

Посилання

• Роберто Порта на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Роберто Порта на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Роберто Порта на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
• Роберто Порта на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Роберто Порта на сайті fussballdaten.de (нім.)
• Роберто Порта на сайті Eu-football.info (англ.)
• Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)