Ри бинська гідроелектроста нція Щербаківська ГЕС ГЕС на річках Волга й Шексна в Ярославській області у місті Рибінськ Вх

Ри́бинська гідроелектроста́нція (Щербаківська ГЕС) — ГЕС на річках Волга й Шексна в Ярославській області, у місті Рибінськ. Входить у Волзько-Камський каскад ГЕС, бувши його третім ступенем. Разом з Углицькою ГЕС входить у склад філії «Каскад Верхневолжских ГЭС» ВАТ «РусГидро».

Рибинська ГЕС

58°04′55″ пн. ш. 38°49′29″ сх. д. / 58.08211700002777178° пн. ш. 38.82490800002777576° сх. д.Координати: 58°04′55″ пн. ш. 38°49′29″ сх. д. / 58.08211700002777178° пн. ш. 38.82490800002777576° сх. д.
Країна	Росія
Адмінодиниця	Рибінськ
Стан	діюча
Річка	Волга, Шексна
Каскад	Волзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва	1940
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1941-1950
Основні характеристики
Установлена потужність	356,4 МВт
Середнє річне виробництво	935 млн кВт·год
Тип ГЕС	руслово-греблева
Розрахований напір	13,4 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	поворотно-лопатеві
Кількість та марка гідрогенераторів	4хСВ-1250/170-96, 2х
Потужність гідроагрегатів	3х55, 2х63,2, 1х65 МВт
Основні споруди
Тип греблі	земляна руслова, дамба, водоскид
Довжина греблі	524, 470, 6035 м
Шлюз	є
Власник	РусГидро
Оператор	РусГідро
Рибинська ГЕС
Мапа

Рибинська ГЕС у Вікісховищі

Загальні відомості

Будівництво Рибинської ГЕС почалося 1940-го, закінчилося 1950 року. ГЕС побудована за русловою схемою. Склад споруд ГЕС:

руслова земляна гребля на р. Волга довжиною 524 м і висотою 27 м;
бетонна водоскидна гребля на р. Волга;
судноплавний двонитковий однокамерний шлюз на р. Волга;
руслова земляна гребля на р. Шексна довжиною 470 м і висотою 35 м;
правобережна і лівобережна земляні дамби на р. Шексна загальною довжиною 6035 м;
будівля ГЕС на р. Шексна.

По спорудах ГЕС прокладений автодорожній перехід.

Потужність ГЕС — 356,4 МВт, середньорічна вироблення — 935 млн кВт·год. У будівлі ГЕС установлено 6 поворотно-лопаткових гідроагрегатів, що працюють при розрахунковому напорі 13,4 м: 3 гідроагрегати потужністю по 55 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 63,2 МВт, 1 гідроагрегат потужністю 65 МВт . Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію. Напірні споруди ГЕС утворюють велике Рибинське водосховище.

Рибінську ГЕС спроєктував інститут «Гідропроект».

Економічне значення

Рибінська ГЕС працює в піковій частині графіку навантаження енергосистеми Центру. Рибинське водосховище забезпечує багаторічне регулювання стоку р. Волга, збільшуючи вироблення на нижчележачих ГЕС на Волзі. Також водосховище використовується в інтересах водного транспорту (фактично є нижній ступенем Волго-Балтійського каналу), зрошення, водопостачання, захисту від повеней і рибного господарства.

Рибінська ГЕС зіграла величезну роль в енергопостачанні країни в роки Німецько-радянської війни.

Історія будівництва та експлуатації

Рибинський гідроенергетичний вузол було створено, щоб вирішити завдання комплексного використання транспортних і енергетичних можливостей Верхньої Волги. Спочатку планувалося будівництво ГЕС за 14 км вище Ярославля зі значно меншими площами затоплення, з цього проєкту були розпочаті підготовчі роботи. Проте пізніше проєкт був переглянутий на користь створення більшого водосховища.

Під час будівництва було затоплено місто Молога.

Хронологія будівництва:

23 травня 1938 — економічною Радою РНК СРСР стверджує технічний проект Рибинського гідровузла.
У червні 1940 — на Рибінському гідровузлі розгортаються основні роботи.
24 червня 1940 — перекрита Волга.
24 жовтня 1940 — перекрита Шексна.
13 квітня 1941 — почалося наповнення водосховища.
18 листопада 1941 — пуск першого гідроагрегату.
15 січня 1942 — пуск другого гідроагрегату.
Серпень 1945 — грудень 1950 — пуск решти 4 гідроагрегатів.

Роботи з будівництва ГЕС велися під контролем НКВС з широким використанням праці ув'язнених (Волзький ВТТ, в якому було до 88,000 осіб). Пуск перших гідроагрегатів відбувався в найважчий період війни, при цьому агрегати працювали в недобудованому будинку ГЕС, а щоб його захистити від дощу і снігу, над ними було натягнуто брезентовий намет. За роки війни разом з Углицькою ГЕС рибинські енергетики виробили близько 4 млрд кВт/год електроенергії, звільнивши для потреб народного господарства 5 млн т місцевого палива. За безперебійне енергопостачання Москви у воєнний час колективу Рибинської ГЕС було передано на вічне зберігання Червоний прапор Наркомату електростанції і ЦК профспілки працівників електротехнічної промисловості.

Після закінчення війни на Рибинський ГЕС тривають роботи з добудови станції. 30 липня 1955 Рада Міністрів СРСР затвердила акт урядової комісії з прийняття в промислову експлуатацію Углицького і Рибинського гідровузлів, і було створено «Каскад ГЭС № 1 Мосэнерго». У той час потужність Рибниської ГЕС становила 330 МВт.

У 1993 р. підприємство було перетворено у ВАТ «Каскад Верхневолжских ГЭС». З 1 липня 2003 функції одноосібного виконавчого органу ГЕС були передані ВАТ «Управляющая компания Волжский гидроэнергетический каскад». Зношене обладнання ГЕС поступово замінюється, з 1998 по 2014 на Рибинській ГЕС модернізовано 3 гідроагрегати з 6, при цьому потужність ГЕС збільшилася на 26,4 МВт. Закінчення модернізації планується в 2015. 13 вересня 2007 ВАТ «ГідроОГК» оголосило конкурс на розробку проекту технічного переозброєння Рибінської ГЕС із заміною 4-х гідроагрегатів. Також розглядається можливість збільшення потужності Рибинської ГЕС до 505,6 МВт з установкою двох додаткових гідроагрегатів.

Примітки

. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 грудня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

Офіційний сайт філіалу Каскад Верхньоволзьких ГЕС ВАТ «РусГидро»(рос.)
Офіційний сайт ОАО «РусГидро»(рос.)
Сайт інституту «Гидропроект»(рос.)
(рос.)
Історія будівництва Рибінського гідровузла(рос.)

[1] . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 грудня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()