Раковський Леонтій Йосипович

Леонтій Йосипович Раковський (рос. Леонтий Иосифович Рако́вский) (1895/1896 — 1979) — російський радянський письменник, автор історичних романів і повістей, публіцист.

Леонтій Йосипович Раковський
Народився	28 грудня 1895(1895-12-28) Глибоке, Віленська губернія
Помер	15 серпня 1979(1979-08-15) (83 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Північний цвинтар
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	прозаїк, публіцист
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Мова творів	російська
Роки активності	1924—1979
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	історичний роман, повість, оповідання
Членство	СП СРСР
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Раковський.

Біографія

Народився майбутній письменник 28 грудня 1895 року (9 січня 1896 року) в невеликому містечку Глибоке (нині Вітебська область, Білорусь), де пройшли його дитячі роки. У 1915 році Раковський вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Навчання в університеті не закінчив.

Учасник Громадянської війни. Служив в Червоній армії. Після демобілізації займався питаннями позашкільної освіти.

У 1922 році переїхав з Києва в Петроград. У тому ж році Л. Й. Раковський поступає в Петроградський університет для вивчення суспільних наук. У 1924 році закінчив факультет суспільних наук університету по відділенню права.

Восени 1923 року працював позаштатним співробітником хроніки - репортером в газеті «Ленінградська правда». Пізніше - технічним секретарем редакції тижневика «Ленінград».

Член СП СРСР. Керував літературним гуртком при Виборзькому будинку культури Ленінграда. Історичні романи письменника перекладені на іноземні мови і мови народів СРСР.

Помер письменник 15 серпня 1979 року в Ленінграді і похований на Північному кладовищі.

Творчість

Писати Леонтій почав рано. У 1916 році в студентському збірнику Київського університету «Ланка» було надруковано його перший вірш. А перша з розповідей - «Помста» - була опублікована в журналі «Ленінград» в 1924 році. Будучи студентом університету, Раковський активно друкує статті та нариси в «Ленінградській правді». У 1927 році виходить перша збірка його повістей і оповідань «Зелена Америка», в 1928 році - «Сивопляс», в 1930 - роман «Четверта дружина», а в 1931 - повість «Блудний біс».

З середини 1930-х років і до кінця життя Раковський займався, в основному, історичною прозою. Під час Німецько-радянської війни в газетах публікувалися розповіді письменника про «Нові пригоди бравого солдата Швейка», які поширювалися Прессбюро агітації і пропаганди Червоної Армії для передруку у фронтових і армійських газетах.

Вибрана бібліографія

• Помста (розповідь) (1924)
• Годинники (1926)
• Постояльці (1926)
• Зелена Америка (збірка повістей і оповідань) (1927)
• Сивопляс (збірка повістей і оповідань) (1928)
• Четверта дружина (1930)
• Блудний біс (1931)
• Вражений капітан (1936)
• Оленка (1938) (повість)
• Генералісимус Суворов (1938-1946)
• Нові пригоди бравого солдата Швейка (1941)
• Костянтин Заслонов (1949) (повість)
• Адмірал Ушаков (1952)
• Кутузов (1960)
• Життя всупереч. Повість про Марлінського. Л., Лениздат, 1978, 240 с.
• Михайло Тухачевський (1967) (повість)
• Фронтова азбука. Розповіді про радянських полководців. (1968).