Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Радіохви лі діапазон електромагнітних хвиль з довжиною хвилі понад приблизно 1 мм тобто з частотою нижче 300 ГГц Як і вс

Радіохвиля

Радіохвиля

Радіохви́лі — діапазон електромагнітних хвиль з довжиною хвилі понад приблизно 1 мм (тобто з частотою нижче 300 ГГц). Як і всі електромагнітні хвилі, радіохвилі у вакуумі поширюються зі швидкістю світла, а в атмосфері Землі — з трохи меншою швидкістю. Радіохвилі генеруються зарядженими частинками, які рухаються з прискоренням, наприклад змінними в часі електричними струмами. В природі радіохвилі випромінюють блискавки, різні типи астрономічних радіоджерел, а також усі нагріті об'єкти як теплове випромінювання.

Радіохвилі
Попередник інфрачервоне випромінювання
image Радіохвилі у Вікісховищі
image
Анімація напівхвильової дипольної антени, що випромінює радіохвилі. Антена в центрі — це два вертикальні металеві стрижні, на яку подано змінний електричний струм, який заряджає їх поперемінно позитивно (+) і негативно (–). Показані лінії  електричного поля, які залишають антену та рухаються від неї зі швидкістю світла.

В експериментах Герца (1880-ті) вперше були одержані хвилі з довжиною кілька десятків сантиметрів. В 1895-99 О. Попов вперше використав радіохвилі для бездротового зв'язку. З розвитком радіотехніки розширявся і частотний діапазон хвиль, що можуть бути згенеровані чи сприйняті радіоапаратурою. В природі існують і природні джерела радіохвиль у всіх частотних діапазонах. Наприклад таким джерелом може бути будь-яке нагріте тіло. Також радіохвилі можуть генеруватися деякими природними явищами (блискавка) або космічними об'єктами (нейтронні зірки).

Використовуються радіохвилі не лише для власне радіо, але й для локації, дослідження космічних об'єктів, дослідження середовища, в якому вони поширюються, і в .

Класифікація за довжиною

Радіохвилі довжиною 100-10 км (частота 3-30 кГц) та довжиною 10-1 км (частота 30-300 кГц) називаються наддовгими (НДХ) та довгими (ДХ) хвилями, розповсюджуються у вільному просторі вздовж поверхні Землі і вдень і вночі і мало поглинаються водою. Тому їх використовують, наприклад, для зв'язку з підводними човнами (наддовгі хвилі). Однак, вони сильно слабшають по мірі віддалення від передавача, і тому передавачі повинні бути дуже потужними.

Хвилі довжиною 1000—100 м (частота 0,3-3 МГц), так звані середні хвилі (СХ), вдень сильно поглинаються іоносферою (верхнім шаром атмосфери, що має велику концентрацію іонів) та швидко слабшають, коли вночі іоносфера їх відбиває. Середні хвилі використовують для радіомовлення, причому вдень можна чути лише близько розташовані станції, а вночі — ще й дуже віддалені.

Хвилі довжиною 100-10 м (частота 3-30 МГц), так звані короткі (КХ), надходять до антени приймача, відбиваючись від іоносфери, причому вдень краще відбиваються коротші, а вночі — довші з них. Для таких радіохвиль можна створювати антени передавачів, котрі випромінюють електромагнітну енергію направлено, фокусують її у вузький промінь, і таким чином збільшувати потужність сигналу, що надходить до антени приймача. На коротких хвилях працює більшість станцій радіозв'язку — суднових, літакових та ін., а також багато станцій радіомовлення.

Радіохвилі довжиною 10 м-0,3 мм (частота 30 МГц-1 ТГц), що називаються ультракороткими (УКХ), не відбиваються і не поглинаються іоносферою, а на кшталт світлових променів, пронизують її і відходять у космос. Тому зв'язок на УКХ можливий лише на таких відстанях, коли антена приймача «бачить» антену передавача, тобто коли немає нічого між антенами, що могло б заступати шлях цим хвилям (гора, будинок, опуклість Землі та ін.). Тому, УКХ використовують в основному для радіорелейного зв'язку, телебачення, супутникового зв'язку, а також в радіолокації.

Піддіапазони радіохвиль
Піддіапазон Довжина хвилі,
м 		Частота коливань,
Гц
Наддовгі хвилі Більша 104 Менша 3·104
Довгі хвилі 104 — 103 3·104 — 3·105
Середні хвилі 103 — 102 3·105 — 3·106
Короткі хвилі 102 — 10 3·106 — 3·107
Метрові хвилі 10 — 1 3·107 — 3·108
Дециметрові хвилі 1 — 10−1 3·108 — 3·109
Сантиметрові хвилі 10−1 — 10−2 3·109 — 3·1010
Міліметрові хвилі 10−2 — 10−3 3·1010 — 3·1011
Субміліметрові хвилі 10−3 — 10−5 3·1011 — 3·1012

Випромінювання та прийом

image
Анімована схема напівхвильової дипольної антени, яка приймає радіохвилю. Антена складається з двох металевих стрижнів, з'єднаних з приймачем R. Електричне поле (E, зелені стрілки) вхідної хвилі штовхає електрони в стрижнях вперед і назад, заряджаючи кінці по черзі позитивно (+) і негативно (–). Оскільки довжина антени становить половину довжини хвилі, коливальне поле індукує стоячі хвилі напруги (V, представлене червоною смугою) і струму в стрижнях. Коливальні струми (чорні стрілки) протікають по лінії передачі та через приймач (позначений опором R).

Радіохвилі випромінюються зарядженими частинками під час їх прискорення. Природні джерела радіохвиль включають , створений блискавкою та іншими природними процесами в атмосфері Землі, а також астрономічні джерела радіохвиль у космосі, такі як Сонце, галактики та туманності. Усі теплі об'єкти випромінюють високочастотні радіохвилі (мікрохвилі) як частину випромінювання чорного тіла.

Радіохвилі створюються штучно змінними в часі електричними струмами, що складаються з електронів, які рухаються у металевому провіднику спеціальної форми, який називається антеною. Електронний пристрій під назвою радіопередавач подає коливальний електричний струм до антени, а антена випромінює потужність у вигляді радіохвиль. Радіохвилі приймаються іншою антеною, приєднаною до радіоприймача. Коли радіохвилі потрапляють на приймальну антену, вони рухають електрони в металі, створюючи маленькі коливальні струми, які реєструються приймачем.

З точки зору квантової механіки, як і інше електромагнітне випромінювання, наприклад світло, радіохвилі можна розглядати як потоки незаряджених елементарних частинок, які називаються фотонами. В передаючий антені електрони випромінюють енергію окремими порціями, які називаються радіофотонами, а в приймальній антені електрони поглинають енергію як радіофотони. Антена є когерентним випромінювачем фотонів, як лазер, і всі радіофотони знаходяться в фазі. Однак за image енергія окремих радіофотонів надзвичайно мала, від 10 −22 до 10 −30 джоулів, і навіть у передавачі дуже малої потужності антена випромінює величезну кількість фотонів за секунду. Тому випромінювання та поглинання радіохвиль зазвичай розглядають як неперервний класичний процес, що описується рівняннями Максвелла. Відомим винятком, коли випромінювання і поглинання радіохвиль доводиться розглядати з квантової точки зору, є радіолінії окремих атомів і молекул в радіоастрономії.

Поширення

Докладніше: Поширення радіохвиль

В однорідному середовищі радіохвилі поширюються прямолінійно зі сталою для даного середовища швидкістю — так зване вільне поширення. Близьким до вільного є поширення радіохвиль в космічному просторі.

На поширення в атмосфері і в товщі Землі, при відсутності спрямовуючих систем типу хвилеводів, впливають електродинамічні властивості атмосфери і земної кори, кривина земної поверхні і нерівності її рельєфу. Вплив атмосфери зумовлюється наявністю в ній плазми, в її верхніх шарах, та речовин, в основному кисню і водяної пари, що сильно поглинають сантиметрові й міліметрові радіохвилі; вплив земної кори — збудженням у ній радіохвилею електричного струму, на що витрачається частина енергії хвилі. Кривина земної поверхні і нерівності її рельєфу є причиною дифракції радіохвиль. Помітно дифрагують лише наддовгі та довгі радіохвилі. Коротші радіохвилі поширюються прямолінійно й огинають земну поверхню внаслідок відбивання від іоносфери, яка є відбивним середовищем для радіохвиль від наддовгих до коротких. Короткі радіохвилі, багаторазово відбиваючись від іоносфери і поверхні Землі, поширюються у своєрідному сферичному радіохвилеводі, стінками якого є нижня границя іоносфери і земна поверхня. Такі хвилі здатні забезпечувати радіозв'язок між найвіддаленішими пунктами Землі. З відбиванням радіохвиль від іоносфери пов'язане і явище завмирання радіосигналу, що пояснюється наявністю в ній зон з неоднаковими густиною й електричним зарядом. Для метрових і дециметрових хвиль іоносфера практично прозора. На цих хвилях підтримується зв'язок з літальними апаратами, які перебувають за межами іоносфери. Завдяки прозорості іоносфери для таких хвиль виявлено радіовипромінювання від неземних джерел, що дало поштовх розвиткові радіоастрономії.

Історія дослідження радіохвиль

Радіохвилі були вперше передбачені теорією електромагнетизму, запропонованою в 1867 році шотландським фізиком-математиком Джеймсом Клерком Максвеллом. Його математична теорія, яка зараз називається рівняннями Максвелла, передбачила, що пов'язані електричне та магнітне поля можуть поширюватися в просторі як «електромагнітна хвиля». Максвелл припустив, що світло складається з електромагнітних хвиль дуже короткої довжини хвилі. У 1887 році німецький фізик Генріх Герц продемонстрував реальність електромагнітних хвиль Максвелла, експериментально згенерувавши радіохвилі у своїй лабораторії і показавши, що вони проявляють ті самі хвильові властивості, що й світло: стоячі хвилі, заломлення, дифракцію та поляризацію. Італійський винахідник Гульєльмо Марконі розробив перші практичні радіопередавачі та приймачі близько 1894—1895 років. У 1909 році він отримав Нобелівську премію з фізики за роботу в галузі радіо. Радіозв'язок почав використовуватися в комерційних цілях близько 1900 року. Сучасний термін «радіохвиля» замінив початкову назву «хвиля Герца» приблизно в 1912 році.

Примітки

  1. Manning, Catherine (6 травня 2015). What are radio waves?. NASA (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  2. Ellingson, Steven W. (2016). Radio Systems Engineering. Cambridge University Press. с. 16—17. ISBN .
  3. Gosling, William (1998). Radio Antennas and Propagation (PDF). Newnes. с. 2, 12. ISBN .
  4. Shore, Bruce W. (2020). Our Changing Views of Photons: A Tutorial Memoir. Oxford University Press. с. 54. ISBN .
  5. Harman, Peter Michael (1998). The natural philosophy of James Clerk Maxwell. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 6. ISBN .
  6. Edwards, Stephen A. Heinrich Hertz and electromagnetic radiation. American Association for the Advancement of Science. Процитовано 13 квітня 2021.

Див. також

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радіохвилі
У Вікісловнику є сторінка radio.
  • Open Directory Project — Radio
  • U.S. Supreme Court, «Marconi Wireless Telegraph co. of America v. United States». 320 U.S. 1. Nos. 369, 373. Argued 9 April-12, 1943. Decided 21 June 1943.
  • Horzepa, Stan, «Surfin': Who Invented Radio?» Arrl.org. 10 October 2003.
  • The Broadcast Archive — Radio History on the Web!
  • Canadian Communications Foundation — The History on Canadian Broadcasting.
  • United States Early Radio History
  • Historic Radios from Around the World at Kurrajong Radio Museum, Australia
  • United States Early Radio History
  •  — Archives Center, National Museum of American History, Smithsonian Institution
  • Radio Frequency Chart commandline.net.
  • IAteacher: Interactive Explanation of Radio Receiver Construction
  • How Stuff Works — Radio
  • VOR Basic Information
  • The British DX Club
  • www.worldofradio.com Glenn Hauser's internationally-known DX radio show
  • 'A Day In Radio' from The University of Virginia's Department of American Studies
  • Radio Reference Wiki
  • Worldwide TV & Radio Guide
  • , radio stations around the globe

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Radiohvi li diapazon elektromagnitnih hvil z dovzhinoyu hvili ponad priblizno 1 mm tobto z chastotoyu nizhche 300 GGc Yak i vsi elektromagnitni hvili radiohvili u vakuumi poshiryuyutsya zi shvidkistyu svitla a v atmosferi Zemli z trohi menshoyu shvidkistyu Radiohvili generuyutsya zaryadzhenimi chastinkami yaki ruhayutsya z priskorennyam napriklad zminnimi v chasi elektrichnimi strumami V prirodi radiohvili viprominyuyut bliskavki rizni tipi astronomichnih radiodzherel a takozh usi nagriti ob yekti yak teplove viprominyuvannya Radiohvili Poperednikinfrachervone viprominyuvannya Radiohvili u VikishovishiAnimaciya napivhvilovoyi dipolnoyi anteni sho viprominyuye radiohvili Antena v centri ce dva vertikalni metalevi strizhni na yaku podano zminnij elektrichnij strum yakij zaryadzhaye yih popereminno pozitivno i negativno Pokazani liniyi elektrichnogo polya yaki zalishayut antenu ta ruhayutsya vid neyi zi shvidkistyu svitla V eksperimentah Gerca 1880 ti vpershe buli oderzhani hvili z dovzhinoyu kilka desyatkiv santimetriv V 1895 99 O Popov vpershe vikoristav radiohvili dlya bezdrotovogo zv yazku Z rozvitkom radiotehniki rozshiryavsya i chastotnij diapazon hvil sho mozhut buti zgenerovani chi sprijnyati radioaparaturoyu V prirodi isnuyut i prirodni dzherela radiohvil u vsih chastotnih diapazonah Napriklad takim dzherelom mozhe buti bud yake nagrite tilo Takozh radiohvili mozhut generuvatisya deyakimi prirodnimi yavishami bliskavka abo kosmichnimi ob yektami nejtronni zirki Vikoristovuyutsya radiohvili ne lishe dlya vlasne radio ale j dlya lokaciyi doslidzhennya kosmichnih ob yektiv doslidzhennya seredovisha v yakomu voni poshiryuyutsya i v Klasifikaciya za dovzhinoyuRadiohvili dovzhinoyu 100 10 km chastota 3 30 kGc ta dovzhinoyu 10 1 km chastota 30 300 kGc nazivayutsya naddovgimi NDH ta dovgimi DH hvilyami rozpovsyudzhuyutsya u vilnomu prostori vzdovzh poverhni Zemli i vden i vnochi i malo poglinayutsya vodoyu Tomu yih vikoristovuyut napriklad dlya zv yazku z pidvodnimi chovnami naddovgi hvili Odnak voni silno slabshayut po miri viddalennya vid peredavacha i tomu peredavachi povinni buti duzhe potuzhnimi Hvili dovzhinoyu 1000 100 m chastota 0 3 3 MGc tak zvani seredni hvili SH vden silno poglinayutsya ionosferoyu verhnim sharom atmosferi sho maye veliku koncentraciyu ioniv ta shvidko slabshayut koli vnochi ionosfera yih vidbivaye Seredni hvili vikoristovuyut dlya radiomovlennya prichomu vden mozhna chuti lishe blizko roztashovani stanciyi a vnochi she j duzhe viddaleni Hvili dovzhinoyu 100 10 m chastota 3 30 MGc tak zvani korotki KH nadhodyat do anteni prijmacha vidbivayuchis vid ionosferi prichomu vden krashe vidbivayutsya korotshi a vnochi dovshi z nih Dlya takih radiohvil mozhna stvoryuvati anteni peredavachiv kotri viprominyuyut elektromagnitnu energiyu napravleno fokusuyut yiyi u vuzkij promin i takim chinom zbilshuvati potuzhnist signalu sho nadhodit do anteni prijmacha Na korotkih hvilyah pracyuye bilshist stancij radiozv yazku sudnovih litakovih ta in a takozh bagato stancij radiomovlennya Radiohvili dovzhinoyu 10 m 0 3 mm chastota 30 MGc 1 TGc sho nazivayutsya ultrakorotkimi UKH ne vidbivayutsya i ne poglinayutsya ionosferoyu a na kshtalt svitlovih promeniv pronizuyut yiyi i vidhodyat u kosmos Tomu zv yazok na UKH mozhlivij lishe na takih vidstanyah koli antena prijmacha bachit antenu peredavacha tobto koli nemaye nichogo mizh antenami sho moglo b zastupati shlyah cim hvilyam gora budinok opuklist Zemli ta in Tomu UKH vikoristovuyut v osnovnomu dlya radiorelejnogo zv yazku telebachennya suputnikovogo zv yazku a takozh v radiolokaciyi Piddiapazoni radiohvil Piddiapazon Dovzhina hvili m Chastota kolivan Gc Naddovgi hvili Bilsha 104 Mensha 3 104 Dovgi hvili 104 103 3 104 3 105 Seredni hvili 103 102 3 105 3 106 Korotki hvili 102 10 3 106 3 107 Metrovi hvili 10 1 3 107 3 108 Decimetrovi hvili 1 10 1 3 108 3 109 Santimetrovi hvili 10 1 10 2 3 109 3 1010 Milimetrovi hvili 10 2 10 3 3 1010 3 1011 Submilimetrovi hvili 10 3 10 5 3 1011 3 1012Viprominyuvannya ta prijomAnimovana shema napivhvilovoyi dipolnoyi anteni yaka prijmaye radiohvilyu Antena skladayetsya z dvoh metalevih strizhniv z yednanih z prijmachem R Elektrichne pole E zeleni strilki vhidnoyi hvili shtovhaye elektroni v strizhnyah vpered i nazad zaryadzhayuchi kinci po cherzi pozitivno i negativno Oskilki dovzhina anteni stanovit polovinu dovzhini hvili kolivalne pole indukuye stoyachi hvili naprugi V predstavlene chervonoyu smugoyu i strumu v strizhnyah Kolivalni strumi chorni strilki protikayut po liniyi peredachi ta cherez prijmach poznachenij oporom R Radiohvili viprominyuyutsya zaryadzhenimi chastinkami pid chas yih priskorennya Prirodni dzherela radiohvil vklyuchayut stvorenij bliskavkoyu ta inshimi prirodnimi procesami v atmosferi Zemli a takozh astronomichni dzherela radiohvil u kosmosi taki yak Sonce galaktiki ta tumannosti Usi tepli ob yekti viprominyuyut visokochastotni radiohvili mikrohvili yak chastinu viprominyuvannya chornogo tila Radiohvili stvoryuyutsya shtuchno zminnimi v chasi elektrichnimi strumami sho skladayutsya z elektroniv yaki ruhayutsya u metalevomu providniku specialnoyi formi yakij nazivayetsya antenoyu Elektronnij pristrij pid nazvoyu radioperedavach podaye kolivalnij elektrichnij strum do anteni a antena viprominyuye potuzhnist u viglyadi radiohvil Radiohvili prijmayutsya inshoyu antenoyu priyednanoyu do radioprijmacha Koli radiohvili potraplyayut na prijmalnu antenu voni ruhayut elektroni v metali stvoryuyuchi malenki kolivalni strumi yaki reyestruyutsya prijmachem Z tochki zoru kvantovoyi mehaniki yak i inshe elektromagnitne viprominyuvannya napriklad svitlo radiohvili mozhna rozglyadati yak potoki nezaryadzhenih elementarnih chastinok yaki nazivayutsya fotonami V peredayuchij anteni elektroni viprominyuyut energiyu okremimi porciyami yaki nazivayutsya radiofotonami a v prijmalnij anteni elektroni poglinayut energiyu yak radiofotoni Antena ye kogerentnim viprominyuvachem fotoniv yak lazer i vsi radiofotoni znahodyatsya v fazi Odnak za E h n displaystyle E h nu energiya okremih radiofotoniv nadzvichajno mala vid 10 22 do 10 30 dzhouliv i navit u peredavachi duzhe maloyi potuzhnosti antena viprominyuye velicheznu kilkist fotoniv za sekundu Tomu viprominyuvannya ta poglinannya radiohvil zazvichaj rozglyadayut yak neperervnij klasichnij proces sho opisuyetsya rivnyannyami Maksvella Vidomim vinyatkom koli viprominyuvannya i poglinannya radiohvil dovoditsya rozglyadati z kvantovoyi tochki zoru ye radioliniyi okremih atomiv i molekul v radioastronomiyi PoshirennyaDokladnishe Poshirennya radiohvil V odnoridnomu seredovishi radiohvili poshiryuyutsya pryamolinijno zi staloyu dlya danogo seredovisha shvidkistyu tak zvane vilne poshirennya Blizkim do vilnogo ye poshirennya radiohvil v kosmichnomu prostori Na poshirennya v atmosferi i v tovshi Zemli pri vidsutnosti spryamovuyuchih sistem tipu hvilevodiv vplivayut elektrodinamichni vlastivosti atmosferi i zemnoyi kori krivina zemnoyi poverhni i nerivnosti yiyi relyefu Vpliv atmosferi zumovlyuyetsya nayavnistyu v nij plazmi v yiyi verhnih sharah ta rechovin v osnovnomu kisnyu i vodyanoyi pari sho silno poglinayut santimetrovi j milimetrovi radiohvili vpliv zemnoyi kori zbudzhennyam u nij radiohvileyu elektrichnogo strumu na sho vitrachayetsya chastina energiyi hvili Krivina zemnoyi poverhni i nerivnosti yiyi relyefu ye prichinoyu difrakciyi radiohvil Pomitno difraguyut lishe naddovgi ta dovgi radiohvili Korotshi radiohvili poshiryuyutsya pryamolinijno j oginayut zemnu poverhnyu vnaslidok vidbivannya vid ionosferi yaka ye vidbivnim seredovishem dlya radiohvil vid naddovgih do korotkih Korotki radiohvili bagatorazovo vidbivayuchis vid ionosferi i poverhni Zemli poshiryuyutsya u svoyeridnomu sferichnomu radiohvilevodi stinkami yakogo ye nizhnya granicya ionosferi i zemna poverhnya Taki hvili zdatni zabezpechuvati radiozv yazok mizh najviddalenishimi punktami Zemli Z vidbivannyam radiohvil vid ionosferi pov yazane i yavishe zavmirannya radiosignalu sho poyasnyuyetsya nayavnistyu v nij zon z neodnakovimi gustinoyu j elektrichnim zaryadom Dlya metrovih i decimetrovih hvil ionosfera praktichno prozora Na cih hvilyah pidtrimuyetsya zv yazok z litalnimi aparatami yaki perebuvayut za mezhami ionosferi Zavdyaki prozorosti ionosferi dlya takih hvil viyavleno radioviprominyuvannya vid nezemnih dzherel sho dalo poshtovh rozvitkovi radioastronomiyi Istoriya doslidzhennya radiohvilRadiohvili buli vpershe peredbacheni teoriyeyu elektromagnetizmu zaproponovanoyu v 1867 roci shotlandskim fizikom matematikom Dzhejmsom Klerkom Maksvellom Jogo matematichna teoriya yaka zaraz nazivayetsya rivnyannyami Maksvella peredbachila sho pov yazani elektrichne ta magnitne polya mozhut poshiryuvatisya v prostori yak elektromagnitna hvilya Maksvell pripustiv sho svitlo skladayetsya z elektromagnitnih hvil duzhe korotkoyi dovzhini hvili U 1887 roci nimeckij fizik Genrih Gerc prodemonstruvav realnist elektromagnitnih hvil Maksvella eksperimentalno zgeneruvavshi radiohvili u svoyij laboratoriyi i pokazavshi sho voni proyavlyayut ti sami hvilovi vlastivosti sho j svitlo stoyachi hvili zalomlennya difrakciyu ta polyarizaciyu Italijskij vinahidnik Gulyelmo Markoni rozrobiv pershi praktichni radioperedavachi ta prijmachi blizko 1894 1895 rokiv U 1909 roci vin otrimav Nobelivsku premiyu z fiziki za robotu v galuzi radio Radiozv yazok pochav vikoristovuvatisya v komercijnih cilyah blizko 1900 roku Suchasnij termin radiohvilya zaminiv pochatkovu nazvu hvilya Gerca priblizno v 1912 roci PrimitkiManning Catherine 6 travnya 2015 What are radio waves NASA angl Procitovano 21 veresnya 2023 Ellingson Steven W 2016 Radio Systems Engineering Cambridge University Press s 16 17 ISBN 978 1316785164 Gosling William 1998 Radio Antennas and Propagation PDF Newnes s 2 12 ISBN 0750637412 Shore Bruce W 2020 Our Changing Views of Photons A Tutorial Memoir Oxford University Press s 54 ISBN 9780192607645 Harman Peter Michael 1998 The natural philosophy of James Clerk Maxwell Cambridge UK Cambridge University Press s 6 ISBN 0 521 00585 X Edwards Stephen A Heinrich Hertz and electromagnetic radiation American Association for the Advancement of Science Procitovano 13 kvitnya 2021 Div takozhRadio Naddovgi radiohvili RadiobachennyaDzherelaUkrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik u 3 t gol red Babichev F S 2 ge vid K Golov red URE AN URSR 1987 T 3 Portulak 736 s PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Radiohvili U Vikislovniku ye storinka radio Open Directory Project Radio U S Supreme Court Marconi Wireless Telegraph co of America v United States 320 U S 1 Nos 369 373 Argued 9 April 12 1943 Decided 21 June 1943 Horzepa Stan Surfin Who Invented Radio Arrl org 10 October 2003 The Broadcast Archive Radio History on the Web Canadian Communications Foundation The History on Canadian Broadcasting United States Early Radio History Historic Radios from Around the World at Kurrajong Radio Museum Australia United States Early Radio History Archives Center National Museum of American History Smithsonian Institution Radio Frequency Chart commandline net IAteacher Interactive Explanation of Radio Receiver Construction How Stuff Works Radio VOR Basic Information The British DX Club www worldofradio com Glenn Hauser s internationally known DX radio show A Day In Radio from The University of Virginia s Department of American Studies Radio Reference Wiki Worldwide TV amp Radio Guide radio stations around the globe

Дата публікації:
Топ