Раднотський договір 1656 року угода між Україною Швецією Трансильванією Бранденбургом та литовським князем Богуславом Ра

Раднотський договір 1656 року — угода між Україною, Швецією, Трансильванією, Бранденбургом та литовським князем Богуславом Радзивіллом про військовий союз для боротьби з Річчю Посполитою та майбутньої війни з Московським царством.

Раднотський договір
Тип	міжнародний договір
Підписано	26 листопада 1656
Місце	Раднот
Сторони	Військо Запорозьке, Швеція, Трансильванія, Бранденбург

Угода передбачала такі інтереси сторін:

Карл X Густав мав отримати Королівську Пруссію, Куяви, північну Мазовію, Жемайтію, Курляндію та Інфлянти.
Богуслав Радзивілл мав отримати Новогродщину.
Фрідріх-Вільгельм мав отримати Великопольщу.
Богдан Хмельницький мав отримати південно-східні частини Коронних земель Польщі (південно-східну Волинь, Східне Поділля, Київщину, Чернігівщину, територію між Батогом і Новгородом-Сіверським).
Юрій II Ракоці мав отримати південні польські території, переважно Малопольщу (включно з Краковом).

Угода про дружбу з правителем Трансильванії князем Дєрдем ІІ Ракоці та створення антипольської коаліції протестантських держав була укладена восени. А вже в січні 1657 року 20-тисячний козацький корпус під командуванням київського полковника Антона Ждановича разом із військом Ракоці вирушив на Польщу, і невдовзі союзникам удалося захопити Варшаву. Коли козаки на початку літа 1657 року захопили Берестейщину, шляхта Пінського повіту — що цікаво, як католики, так і православні, — звернулася до гетьмана з проханням приєднати землі навколо Турова і Пінська до Козацької держави «на вічні часи».

Зміна геополітичної ситуації завадила імплементації угоди, оскільки Польща оговталась і вигнала претендентів на її землі. Однак сам намір бачиться істориками як спроба майбутніх поділів Польщі у 18-му ст. дещо іншими гравцями.

Джерела

А. О. Гурбик. Раднотський зовнішньополітичний курс гетьмана України Б.Хмельницького (1656—1657 рр.).— Український історичний журнал, 2008, № 6.— С. 57—86. [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
Гурбик Андрій. Український гетьманат в умовах Віленсько-раднотської системи міжнародних відносин 50-х років XVII ст.: історіографічний аспект проблеми / Гурбик Андрій // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.).- 2008.- 8.- С. 195—219. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/uacenter_2008_8_195
Ніколаєва Н. Завершальний етап походу козацьких військ під керівництвом Антона Ждановича в Польщу в 1657 р. / Н. Ніколаєва // Гілея: науковий вісник.- 2013.- № 73.- С. 4-6. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2013_73_2

Див. також

Віленське перемир'я

Примітки

Robert I. Frost, After the Deluge: Poland-Lithuania and the Second Northern War, 1655—1660, Cambridge University Press, 2004, , Google Print, p. 85 [ 18 березня 2017 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 24 вересня 2017.

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Robert I. Frost, After the Deluge: Poland-Lithuania and the Second Northern War, 1655—1660, Cambridge University Press, 2004, , Google Print, p. 85 [ 18 березня 2017 у Wayback Machine.]

[2] . Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 24 вересня 2017.