Радевич Леонід Васильовичангл Radevych Leonid VasylovychНародився2 квітня 1885 1885 04 02 місто ПолтаваПомер14 травня 19

Радевич Леонід Васильович
англ. Radevych Leonid Vasylovych
Народився	2 квітня 1885(1885-04-02) місто Полтава
Помер	14 травня 1949(1949-05-14) (64 роки) місто Карлівка, Полтавська область
Країна	Україна → СРСР
Національність	українець
Alma mater	Харківський національний медичний університет
Галузь	лікар, лікар-хірург
Відомий завдяки:	заслужений лікар УРСР
Батько	фельдшер Радевич Василь Потопович
Діти	хірург Радевич Олег Леонідович (син) акушер-гінеколог Радевич/Титар Раїса Олегівна (внучка)
Нагороди	заслужений лікар УРСР

Життєпис

Радевич Леонід Васильович/Радевич-Сегайло Леонід Васильович (1885-1949) український лікар-хірург, Заслужений лікар УРСР (Української Радянської Соціалістичної Республіки ) з 1941 р.

Народився в м. Полтава в сім’ї фельдшера і медичної сестри.

Після закінчення медичного факультету Харківського університету в 1912 р. очолив лікарсько-амбулаторний відділок у с. Варварівка на Полтавщині з 1912 по 1919 рік.

У 1919 р. був запрошений у Карлівку для організації районної лікарні, яку він очолив і був провідним хірургом. З його ініціативи був побудований окремий хірургічний корпус з сучасним операційним перев’язочним блоком.

Леонід Васильович Радевич був учасником Великої Вітчизняної війни.

З 1941-1944 рр. був хірургом ряду евакогоспіталів.

Леонід Васильович був не тільки хірургом, а й гінекологом, акушером і офтальмологом.

Був членом правлінь наукових хірургічних товариств Полтавської, Харківської і Сумської областей, членом Ради Полтавського облздороввідділу.

Написав 14 праць.

Він був єдиним сільським лікарем серед перших семи заслужених лікарів України.

Відзнаки

Іменем Л. В. Радевича названа

нагороджений медалями та Значок «Відміннику охорони здоров'я» (СРСР)

заслужений лікар УРСР з 1941 року

Вшанування пам'яті

Іменем Л. В. Радевича названа

Іменем Л. В. Радевича названа вулиця в місті Карлівка, Полтавської області.

В Карлівці, Полтавська область йому встановлено меморіальну дошку

Згадки

«У складі госпіталю, сформованого на базі Карлівської районної лікарні, до Вад прибуває її головний хірург Леонід Васильович Радевич. Він був чудовою людиною і чудовим спеціалістом.

Колеги називали його «золотим скальпелем» лікарні.

Провідний хірург евакогоспіталю не відмовив у допомозі цивільному населенню не тільки Вадського, а й сусідніх районів.

До 1943 року Л.В. Радевич здійснив більше 15 тисяч різних видів операцій.

У 1942 році отримав подяку за самовіддану працю лікаря-хірурга госпіталю М. Горького. До цього часу Радевич мав звання заслуженого лікаря УРСР.

Після війни лікар повертається до управління Карлівською лікарнею на Полтавщині, де перетворює її на міжрайонний навчально-профілактичний – лікувальний комбінат, виховуючи молодих хірургів.

Майже до останніх днів він оперував, незважаючи на важку хворобу. Іноді його привозили в лікарню в кріслі...

Військових лікарів називали «солдатами життя». Ці слова стосувалися і персоналу лікарні. «Солдати життя» так справедливо відзначені! Вони не воювали, не йшли один на один з ворогом, не оборонялися і не йшли в наступ. І, тим не менше, вони солдати, бо їхнім ворогом була смерть, яка ширяє над полями битв, заряджена бомбами, снарядами та кулями, стоїть на чолі кожного пораненого. «Солдати життя» також щодня йшли в бій, повертаючи поранених до строю, робочого дня та ніч у лікарняних палатах.»

Посилання

[https://surgery.pl.ua/khirurhii-poltavshchyny/#tab-4}}

[https://uk.wikipedia.org/wiki/Карлівка}}

[https://uk.wikipedia.org/wiki/Варварівка_(Мартинівська_сільська_громада)}}