У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Рада національної безпеки Ра да безпе ки Респу бліки Білору сь конс

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рада національної безпеки.

Ра́да безпе́ки Респу́бліки Білору́сь — конституційний дорадчо-консультативний орган при Президенті Білорусі, уповноважений розробляти узгоджені заходи підтримання безпеки держави. Розглядає внутрішні та зовнішні справи держави, що мають стосунок до безпеки і оборони. Схвалює постанови про безпеку держави та громадян. Очолюється і формується президентом, який підписує її постанови.

Рада безпеки Республіки Білорусь біл. Савет Бяспекі Рэспублікі Беларусь





Будівля палацу Президента Білорусі, де засідає Рада безпеки
Загальна інформація:
Тип:	державна безпека
Юрисдикція:	Білорусь
Дата заснування:	15 листопада
Структура:
Голова:	Лукашенко Олександр Григорович
Керівна організація:	Президент Республіки Білорусь
Кількість співробітників:	засекречено
Бюджет:	засекречено
Штаб-квартира:

Адреса штаб-квартири:	Мінськ, Резиденція Президента
Вебсайт:
[president.gov.by/ru/president/glavnokomanduyushchiy/sovet-bezopasnosti president.gov.by/ru/president/glavnokomanduyushchiy/sovet-bezopasnosti]

Склад

До складу входять 20 осіб: президент, прем'єр, голови Палати представників і Ради республіки, голова Верховного суду, голова Адміністрації президента, державний секретар, , голова Національного банку, голови Комітетів державної безпеки і , міністри оборони, і справ, , голови , державних військово-промислового та прикордонного комітетів, начальник Генерального штабу Збройних сил та старший син президента Віктор Лукашенко, як помічник з національної безпеки. Діяльність забезпечує секретаріат.

Комісії

При раді безпеки діють комісії:

Міжвідомча комісія з захисту державних таємниць;
Міжвідомча комісія з військово-технічного співробітництва та експортного контролю;
Державні комісія з радіочастотного нагляду;
Міжвідомча комісія з безпеки в економічній сфері.

Повноваження

За Законом про захист, рада безпеки має повноваження на:

внесення пропозицій президентові про напрямки управління армією і розвитком Збройних сил, зміни військової ;
забезпечення існування та дій армії;
внесення на затвердження президентові будови і кількості Збройних сил;
пропозиції президенту про введення, продовження та скасування воєнного і надзвичайного станів;
погодження переведення промисловості на роботу в умовах воєнного часу;
заслуховування звітів керівників відомств захисту;
визначення напрямків міжнародної військової діяльності і завдань розвитку союзних відносин з іншими державами.

Історія

15 листопада 1991 року. Верховна Рада Республіки Білорусь схвалила Рішення № 1249, яке утворило Раду безпеки у складі 14 осіб: голова ради безпеки, його перший заступник і голова Комісії Верховної ради з питань національної безпеки, голова уряду, генеральний прокурор, голова КДБ, міністри оборони, закордонних і внутрішніх справ, зв'язку і транспорту, начальник Білоруської залізниці і управління цивільної авіації, завідувач військ Білоруського військового округу. Голова ради безпеки призначав собі помічника як керівника апарату ради безпеки, який налічував 4 співробітники. Засідання скликалися двічі на рік. У 1992-1994 рр. очолював Раду безпеки Станіслав Шушкевич, потім Мечислав Гриб. Відповідно до прийнятої в 1994 р. Конституції Раду безпеки очолив президент. 5 серпня 1994 року. А. Лукашенко ввів Указом № 24 до складу Ради безпеки голову адміністрації президента і державного секретаря замість голови Верховної ради та голови комісії Верховної ради з національної безпеки. Засідання стали проводитися кожні три місяці. У 1997 р. апарат ради безпеки, на чолі якого стояв призначений президентом державний секретар, перейменували в секретаріат.

Державні секретарі

^[be-x-old] (1994–2000)
Урал Латипов (27 листопада 2000–2001)
Геннадій Невиглас (12 вересня 2001–2008)
Юрій Жадобін (15 липня 2008–2009)
Леонід Мальцев (4 грудня 2009–2013)
Олександр Межуєв (5 грудня 2013–2015)
Станіслав Зась (4 листопада 2015 – 3 січня 2020)
Андрій Равков (20 січня – 3 вересня 2020)
Валерій Вакульчик (3 вересня – 29 жовтня 2020)
Олександр Вольфович (з 26 січня 2021)

Див. також

Примітки

Анатоль Тозік. Савет бяспекі Рэспублікі Беларусь // Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2002. — Т. 14. — С. 52. — 512 с. — 10 000 экз.
Станіслаў Шушкевіч Закон Рэспублікі Беларусь ад 3 лістапада 1992 г. аб абароне [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (руск.) . Нацыянальны цэнтр прававой інфармацыі Рэспублікі Беларусь. Праверана 13 красавіка 2014.
Станіслаў Шушкевіч Пастанова Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь ад 15 лістапада 1991 г. № 1249 [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.] (руск.) . Валерый Леванеўскі. Праверана 13 красавіка 2014.
Мечыслаў Грыб Канстытуцыя 1994 года [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]. НЦПІ Беларусі. Праверана 13 красавіка 2014.
А. Лукашэнка Указ прэзідэнта Рэспублікі Беларусь ад 5 жніўня 1994 г. № 24 [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (руск.) . Беларускі прававы партал. Праверана 13 красавіка 2014.

Джерела

Сайт Президента Білорусі [ 23 березня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

[1] Анатоль Тозік. Савет бяспекі Рэспублікі Беларусь // Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2002. — Т. 14. — С. 52. — 512 с. — 10 000 экз.

[2] Станіслаў Шушкевіч Закон Рэспублікі Беларусь ад 3 лістапада 1992 г. аб абароне [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (руск.) . Нацыянальны цэнтр прававой інфармацыі Рэспублікі Беларусь. Праверана 13 красавіка 2014.

[3] Станіслаў Шушкевіч Пастанова Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь ад 15 лістапада 1991 г. № 1249 [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.] (руск.) . Валерый Леванеўскі. Праверана 13 красавіка 2014.

[4] Мечыслаў Грыб Канстытуцыя 1994 года [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]. НЦПІ Беларусі. Праверана 13 красавіка 2014.

[5] А. Лукашэнка Указ прэзідэнта Рэспублікі Беларусь ад 5 жніўня 1994 г. № 24 [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (руск.) . Беларускі прававы партал. Праверана 13 красавіка 2014.