Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Піонтковський Іван Миколайович (1 січня 1878, Кишинів — після листопада 1918) — російський, пізніше український військовий діяч. Генерал-майор російської армії, у 1918 році — генерал-хорунжий збройних сил Української Держави.
| Піонтковський Іван Миколайович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор  Генерал-хорунжий | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 1 січня 1878 Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія | ||||
| Смерть | не раніше листопад 1918 | ||||
| Громадянство |  Російська імперія → Українська Держава → Франція | ||||
| Alma Mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | (1898—1917) → (1918) | ||||
| Рід військ | / Сухопутні війська | ||||
| Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Антигетьманське повстання | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис
Іван Піонтковський народився 1 січня 1878 року в Кишиневі (за іншими даними в Одесі). Освіту Іван здобув в Кишинівському реальному училищі, після чого 4 вересня 1896 року був зарахований до Московського військового училища. Випущений 8 серпня 1898 підпоручником, потрапив до російської армії.
Проведений 13 серпня 1901 року в поручники, Піонтковський незабаром успішно здав вступні іспити до Миколаївську академію Генерального штабу, яку закінчив у 1904 році. 31 травня 1904 роки за успіхи в науках Піонтковський був підвищений до штабс-капітана.
8 березня 1904 року військовик був призначений старшим ад'ютантом штабу . Брав участь в Російсько-японській війні.
20 червня 1905 був призначений на посаду старшого ад'ютанта в штаб 51-ї піхотної дивізії і 28 вересня того ж року переміщений на таку ж посаду у 61-у піхотну дивізію. Перебуваючи у цій дивізії Піонтковський 19 листопада 1905 року був призначений командиром роти у . Залишаючись на посаді ротного командира Роменського полку до 19 листопада 1906 року він 10 вересня 1906 був зарахований обер-офіцером для доручень при штабі , 23 березня 1909 отримав звання підполковника і, 5 серпня того ж року призначений старшим ад'ютантом штабу .
27 листопада 1910 року Піонтковський був переведений на службу в Окремий корпус прикордонної варти і призначений штаб-офіцером для доручень при штабі Заамурского округу. Незважаючи на це призначення Піонтковський з 15 травня по 15 вересня відбував цензовое командування батальйоном у . 27 лютого 1913 року він був призначений старшим ад'ютантом штабу , але через півроку, 9 серпня, повернувся на Кавказ і був призначений начальником штабу 1-ї Кавказької козачої дивізії. 6 грудня 1913 отримав звання полковник.
Під час Першої світової війни Піонтковський воював на Кавказькому фронті, був начальником штабу 5-ї Туркестанської стрілецької бригади. Наказом від 17 травня 1915 року Піонтковський був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня. Після переформування 5-й Туркестанської стрілецької бригади в дивізію, Піонтковський залишався там на посаді начальника штабу. 2 лютого 1916 року він отримав в командування 262-й піхотний Грозненський полк. 30 липень 1917 року був проведений в генерал-майори. До 11 жовтня 1917 року обіймав посаду начальника штабу 79-ї піхотної дивізії.
Після Жовтневого перевороту Піонтковський до середини 1918 року залишався на Кавказі, а потім поїхав до України і 28 вересня вступив до збройних сил Української Держави з чином генерал-хорунжого, був начальником штабу 1-ї стрілецької козачої дивізії в Конотопі. Під час Антигетьманського повстання за спогадами деяких сірожупанників Піонтковський разом з командиром дивізії генералом Васильєв-Чечелем оголосили нейтралітет, проте насправді обидва перейшли у розпорядження Директорії в особі сотника Палія, але ніяких посад не отримали.
Перебував на еміграції у Франції. Подальша доля Піонтковського невідома.
Примітки
- Тинченко Я. Генерал Олександр Греків: військова діяльність і доля // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2001. — Ч. 1. — сс. 5,7.
- Коваль Р. М. Тернистий шлях кубанця Проходи. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — с. 51.
Джерела
- З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків армії УНР / Павло Подобєд. — Івано-Францівськ: «Місто НВ», 2016. — сс. 42, 146, 288.
- Ганін О. В. Корпус офіцерів Генерального штабу в роки Громадянської війни 1917—1922 рр. Довідкові матеріали. — М., 2009. — сс. 308, 449. (рос.)
- Прикордонна служба Росії: Енциклопедія. Біографії. — М., 2008. — с. 269. (рос.)
- Шабанов В. М. Військовий орден Святого Георгія. Іменні списки 1769—1920. Бібліографічний довідник. — М., 2004. — с. 694. (рос.)
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Piontkovskij Ivan Mikolajovich 1 sichnya 1878 Kishiniv pislya listopada 1918 rosijskij piznishe ukrayinskij vijskovij diyach General major rosijskoyi armiyi u 1918 roci general horunzhij zbrojnih sil Ukrayinskoyi Derzhavi Piontkovskij Ivan Mikolajovich General major General horunzhijZagalna informaciyaNarodzhennya1 sichnya 1878 1878 01 01 Kishiniv Bessarabska guberniya Rosijska imperiyaSmertne ranishe listopad 1918GromadyanstvoRosijska imperiya Ukrayinska Derzhava FranciyaAlma MaterVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1898 1917 1918 Rid vijsk Suhoputni vijskaVijni bitviRosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna Antigetmanske povstannyaNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo GeorgiyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 3 stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Piontkovskij ZhittyepisIvan Piontkovskij narodivsya 1 sichnya 1878 roku v Kishinevi za inshimi danimi v Odesi Osvitu Ivan zdobuv v Kishinivskomu realnomu uchilishi pislya chogo 4 veresnya 1896 roku buv zarahovanij do Moskovskogo vijskovogo uchilisha Vipushenij 8 serpnya 1898 pidporuchnikom potrapiv do rosijskoyi armiyi Provedenij 13 serpnya 1901 roku v poruchniki Piontkovskij nezabarom uspishno zdav vstupni ispiti do Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu yaku zakinchiv u 1904 roci 31 travnya 1904 roki za uspihi v naukah Piontkovskij buv pidvishenij do shtabs kapitana 8 bereznya 1904 roku vijskovik buv priznachenij starshim ad yutantom shtabu Brav uchast v Rosijsko yaponskij vijni 20 chervnya 1905 buv priznachenij na posadu starshogo ad yutanta v shtab 51 yi pihotnoyi diviziyi i 28 veresnya togo zh roku peremishenij na taku zh posadu u 61 u pihotnu diviziyu Perebuvayuchi u cij diviziyi Piontkovskij 19 listopada 1905 roku buv priznachenij komandirom roti u Zalishayuchis na posadi rotnogo komandira Romenskogo polku do 19 listopada 1906 roku vin 10 veresnya 1906 buv zarahovanij ober oficerom dlya doruchen pri shtabi 23 bereznya 1909 otrimav zvannya pidpolkovnika i 5 serpnya togo zh roku priznachenij starshim ad yutantom shtabu 27 listopada 1910 roku Piontkovskij buv perevedenij na sluzhbu v Okremij korpus prikordonnoyi varti i priznachenij shtab oficerom dlya doruchen pri shtabi Zaamurskogo okrugu Nezvazhayuchi na ce priznachennya Piontkovskij z 15 travnya po 15 veresnya vidbuvav cenzovoe komanduvannya bataljonom u 27 lyutogo 1913 roku vin buv priznachenij starshim ad yutantom shtabu ale cherez pivroku 9 serpnya povernuvsya na Kavkaz i buv priznachenij nachalnikom shtabu 1 yi Kavkazkoyi kozachoyi diviziyi 6 grudnya 1913 otrimav zvannya polkovnik Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Piontkovskij voyuvav na Kavkazkomu fronti buv nachalnikom shtabu 5 yi Turkestanskoyi strileckoyi brigadi Nakazom vid 17 travnya 1915 roku Piontkovskij buv nagorodzhenij ordenom sv Georgiya 4 go stupenya Pislya pereformuvannya 5 j Turkestanskoyi strileckoyi brigadi v diviziyu Piontkovskij zalishavsya tam na posadi nachalnika shtabu 2 lyutogo 1916 roku vin otrimav v komanduvannya 262 j pihotnij Groznenskij polk 30 lipen 1917 roku buv provedenij v general majori Do 11 zhovtnya 1917 roku obijmav posadu nachalnika shtabu 79 yi pihotnoyi diviziyi Pislya Zhovtnevogo perevorotu Piontkovskij do seredini 1918 roku zalishavsya na Kavkazi a potim poyihav do Ukrayini i 28 veresnya vstupiv do zbrojnih sil Ukrayinskoyi Derzhavi z chinom general horunzhogo buv nachalnikom shtabu 1 yi strileckoyi kozachoyi diviziyi v Konotopi Pid chas Antigetmanskogo povstannya za spogadami deyakih sirozhupannikiv Piontkovskij razom z komandirom diviziyi generalom Vasilyev Chechelem ogolosili nejtralitet prote naspravdi obidva perejshli u rozporyadzhennya Direktoriyi v osobi sotnika Paliya ale niyakih posad ne otrimali Perebuvav na emigraciyi u Franciyi Podalsha dolya Piontkovskogo nevidoma PrimitkiTinchenko Ya General Oleksandr Grekiv vijskova diyalnist i dolya Z arhiviv VUChK GPU NKVD KGB 2001 Ch 1 ss 5 7 Koval R M Ternistij shlyah kubancya Prohodi Vinnicya DP DKF 2007 s 51 ISBN 978 966 7175 96 6DzherelaZ pid Konotopa do Arizoni nevigadani istoriyi voyakiv armiyi UNR Pavlo Podobyed Ivano Francivsk Misto NV 2016 ss 42 146 288 ISBN 978 966 428 496 4 Ganin O V Korpus oficeriv Generalnogo shtabu v roki Gromadyanskoyi vijni 1917 1922 rr Dovidkovi materiali M 2009 ss 308 449 ISBN 978 5 85887 301 3 ros Prikordonna sluzhba Rosiyi Enciklopediya Biografiyi M 2008 s 269 ISBN 978 5 9950 0005 1 ros Shabanov V M Vijskovij orden Svyatogo Georgiya Imenni spiski 1769 1920 Bibliografichnij dovidnik M 2004 s 694 ISBN 5 89577 059 2 ros Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij