Пінья — держава на території сучасної Центральної М'янми з однойменною столицею, яка прийшла на зміну державі М'їнсайн. Відома також як царство Віджайя. У 1315 році від неї відкололася держава Сікайн. 1364 року знищено державою Сікайну, яка перетворилася на царство Ава.
ပင်းယခေတ် Держава Пінья | ||||
| ||||
Столиця | Пінья | |||
Мови | бірманська монська | |||
Релігії | буддизм анімалізм | |||
Форма правління | монархія | |||
цар | ||||
- 1313—1325 | Тхіхатху | |||
Законодавчий орган | хлутто | |||
Історичний період | Середньовіччя | |||
- Засновано | 1313 | |||
- Ліквідовано | 1364 | |||
Історія
1313 року правитель М'їнсайну — Тхіхатху — переніс столицю Піньї, яке перейменував на Віджайяпур. На початку основні зусилля були спрямовані на отримання визнання статусу Піньї як спадкоємця Паганського царства. Це призвело до колотнечі в середині правлячої династії, внаслідок чого 1315 року на півночі утворилося самостійне царство Сікайн. Війни проти останнього у 1315—1317 роках були невдалими. В свою чергу це послабило державу, проти якої почалися повстання на півдні. Більше дипломатією, аніжзброєю вдалося повернути їх під контроль, внаслідок чого міста-держави Таунгдвін і Таунгу стали ще більш самостійними, номінально визнаючи зверхність правителів Піньї.
1325 року держава розділилася між Узаною I і Чавсвою I на південну й північну частини. Останній поновив війну проти Сікайна. Невдовзі між Узаною I і Чавсвою I також почалася боротьба, що ще більше послабило Піньї. Цим у 1330-х роках скористалися держави Раман'я і Лаунггьєт, що атакували південь. 1339 року Чавсва I зазнав поразки від Сікайну. 1344 року відбулося об'єднання Піньї.
До 1350 року проходять військові та економічні реформи, що сприяє відродженню царства. Водночас починається нова боротьба з впливовим буддійським духовенством. З кінця 1350-х років постала нова загроза — шанське князівство . 1358 року повстало Таунгу. 1359 року вдерлися війська Маунг Мао, в битві з якими загинув Чавсва II. В результаті більшість васалів Піньї оголосили про незалежність. 1363 року Пінья визнала зверхність Маунг Мао, спільно з яким атакувало Сікайн. Проте вже у 1364 року шани знову сплюндрували Пінью. Цим скористалися війська Сікайну, що зайняли столицю Піньї. 1365 року було засновано нову столицю — Аву, від якої отримала назву нова держава.
Територія
Охоплювала долину Іраваді між П'ї на півдні та на півночі. Втім влада Піньї над прикордонними регіонами, такими як П'ї і Таунгу, була номінальною. В часи розквіту площа становила близько 140 тис. км², у 1325 році — 100 тис. км², у 1358 році — 80 тис. км².
Устрій
Цар призначав міністрів (аматів — від санскритського «амат'я»), які формували своєрідну раду міністрів (хлутто) з 5 аматів на чолі із головним аматою (махасманом). Окрім останнього іншими аматами були командувач військами, верховний суддя, верховний регистратор, очільник скарбниці. Амати водночас були намісниками найбільших провінцій (таінг), які поділялися на округи (туїки), які складалися з міо (міст) та іва (сіл). Зовнішнім поясом було «кільце» васальних держав Паган, Піндале, П'їнсі, Їндо, Глайндет, Чаукпадаунг, Пахтанаго, Міндон, Таїнгда, Міндат, Кан'їн, М'яунг, М'єде, Салін, Паунглаунг, Легаінг, Салай, Куган Г'ї, Куган Нге, Іватха, Талок, Бангі, Яв, Гтілін, Лаунгшай і Тарраваді, які платили данину.
Військо
На початку становило 20 тис. вояків. З 1320-х років складалося з 640 важкоозброєних, 1040 кінноти та 300 лучників.
Економіка
Основу становило землеробство. Держава успадкувала проблеми Паганського царства, де 2/3 оброблюємої землі перебувало у власності буддійських монастирів, які не сплачували податки до державної скарбниці. Водночас змінився клімат — став більшпо сухлим, що зменшилося можливості обробки землі та вирощування харчів.
Джерела
- Than Tun (December 1959). History of Burma: A.D. 1300—1400. Journal of Burma Research Society. XLII (II).
- Htin Aung, Maung (1967). A History of Burma. New York and London: Cambridge University Press.
- Aung-Thwin, Michael (1985). Pagan: The Origins of Modern Burma. Honolulu: University of Hawai'i Press. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pinya derzhava na teritoriyi suchasnoyi Centralnoyi M yanmi z odnojmennoyu stoliceyu yaka prijshla na zminu derzhavi M yinsajn Vidoma takozh yak carstvo Vidzhajya U 1315 roci vid neyi vidkololasya derzhava Sikajn 1364 roku znisheno derzhavoyu Sikajnu yaka peretvorilasya na carstvo Ava ပင ယခ တ Derzhava Pinya 1313 1364 Pinya istorichni kordoni na karti Stolicya Pinya Movi birmanska monska Religiyi buddizm animalizm Forma pravlinnya monarhiya car 1313 1325 Thihathu Zakonodavchij organ hlutto Istorichnij period Serednovichchya Zasnovano 1313 Likvidovano 1364Istoriya1313 roku pravitel M yinsajnu Thihathu perenis stolicyu Pinyi yake perejmenuvav na Vidzhajyapur Na pochatku osnovni zusillya buli spryamovani na otrimannya viznannya statusu Pinyi yak spadkoyemcya Paganskogo carstva Ce prizvelo do kolotnechi v seredini pravlyachoyi dinastiyi vnaslidok chogo 1315 roku na pivnochi utvorilosya samostijne carstvo Sikajn Vijni proti ostannogo u 1315 1317 rokah buli nevdalimi V svoyu chergu ce poslabilo derzhavu proti yakoyi pochalisya povstannya na pivdni Bilshe diplomatiyeyu anizhzbroyeyu vdalosya povernuti yih pid kontrol vnaslidok chogo mista derzhavi Taungdvin i Taungu stali she bilsh samostijnimi nominalno viznayuchi zverhnist praviteliv Pinyi 1325 roku derzhava rozdililasya mizh Uzanoyu I i Chavsvoyu I na pivdennu j pivnichnu chastini Ostannij ponoviv vijnu proti Sikajna Nevdovzi mizh Uzanoyu I i Chavsvoyu I takozh pochalasya borotba sho she bilshe poslabilo Pinyi Cim u 1330 h rokah skoristalisya derzhavi Raman ya i Launggyet sho atakuvali pivden 1339 roku Chavsva I zaznav porazki vid Sikajnu 1344 roku vidbulosya ob yednannya Pinyi Do 1350 roku prohodyat vijskovi ta ekonomichni reformi sho spriyaye vidrodzhennyu carstva Vodnochas pochinayetsya nova borotba z vplivovim buddijskim duhovenstvom Z kincya 1350 h rokiv postala nova zagroza shanske knyazivstvo 1358 roku povstalo Taungu 1359 roku vderlisya vijska Maung Mao v bitvi z yakimi zaginuv Chavsva II V rezultati bilshist vasaliv Pinyi ogolosili pro nezalezhnist 1363 roku Pinya viznala zverhnist Maung Mao spilno z yakim atakuvalo Sikajn Prote vzhe u 1364 roku shani znovu splyundruvali Pinyu Cim skoristalisya vijska Sikajnu sho zajnyali stolicyu Pinyi 1365 roku bulo zasnovano novu stolicyu Avu vid yakoyi otrimala nazvu nova derzhava TeritoriyaOhoplyuvala dolinu Iravadi mizh P yi na pivdni ta na pivnochi Vtim vlada Pinyi nad prikordonnimi regionami takimi yak P yi i Taungu bula nominalnoyu V chasi rozkvitu plosha stanovila blizko 140 tis km u 1325 roci 100 tis km u 1358 roci 80 tis km UstrijCar priznachav ministriv amativ vid sanskritskogo amat ya yaki formuvali svoyeridnu radu ministriv hlutto z 5 amativ na choli iz golovnim amatoyu mahasmanom Okrim ostannogo inshimi amatami buli komanduvach vijskami verhovnij suddya verhovnij registrator ochilnik skarbnici Amati vodnochas buli namisnikami najbilshih provincij taing yaki podilyalisya na okrugi tuyiki yaki skladalisya z mio mist ta iva sil Zovnishnim poyasom bulo kilce vasalnih derzhav Pagan Pindale P yinsi Yindo Glajndet Chaukpadaung Pahtanago Mindon Tayingda Mindat Kan yin M yaung M yede Salin Paunglaung Legaing Salaj Kugan G yi Kugan Nge Ivatha Talok Bangi Yav Gtilin Laungshaj i Tarravadi yaki platili daninu VijskoNa pochatku stanovilo 20 tis voyakiv Z 1320 h rokiv skladalosya z 640 vazhkoozbroyenih 1040 kinnoti ta 300 luchnikiv EkonomikaOsnovu stanovilo zemlerobstvo Derzhava uspadkuvala problemi Paganskogo carstva de 2 3 obroblyuyemoyi zemli perebuvalo u vlasnosti buddijskih monastiriv yaki ne splachuvali podatki do derzhavnoyi skarbnici Vodnochas zminivsya klimat stav bilshpo suhlim sho zmenshilosya mozhlivosti obrobki zemli ta viroshuvannya harchiv DzherelaThan Tun December 1959 History of Burma A D 1300 1400 Journal of Burma Research Society XLII II Htin Aung Maung 1967 A History of Burma New York and London Cambridge University Press Aung Thwin Michael 1985 Pagan The Origins of Modern Burma Honolulu University of Hawai i Press ISBN 0 8248 0960 2