У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пінчук У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Серебрякова Є

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пінчук.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Серебрякова.

Євгенія Климівна Пінчук-Серебрякова (* 28 вересня 1941 с. Москалівка) — українська театральна акторка у Сумах, театральний критик. Зазнала переслідувань на національному ґрунті з боку комуністичного режиму у 1980-тих роках (через «неусовершенствование русского языка»).

Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна

Народилася

28 вересня 1941 (82 роки)
Москалівка, Тернопільської області

Діяльність

театральна акторка

Нагороди

Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Висловлювання у Вікіцитатах

1967 — разом з чоловіком Володимиром Серебряковим отримує запрошення від Сумського театру ім. Щепкіна, де працює і по нині.

Ролі

Зіграла понад 180 ролей, здебільшого лірико-драматичні, грала героїнь української класики: Варка («Безталанна»), Маруся («Маруся Богуславка»), Елізабет («Герцог Гонзаго»).

Пригадую один з екстремальних випадків: захворіла актриса, й мені за ніч довелося вивчити величезний текст головної героїні Оксани за комедією Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»

Нагороди

1996 — отримала звання заслуженої артистки України.

1998 — отримала «Золотий мікрофон».

1999 — визнана актрисою року.

2006 — Лауреат премії ім. М. Заньковецької.

2009 — Народна артистка України

2015 — Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Репресії владою

Звання «Заслуженої артистки» Євгенія Климівна могла отримати ще в молоді роки, але через переслідування російської влади, яка закидала «неусовершенствование русского языка», офіційно звання так і не отримала. Більш того, під тиском адміністрації змушена була на деякий час залишити театр. 1986 на гастролях у Москві не дали зіграти жодної ролі, навіть україномовну Хіврю із «Сорочинки». Лише через три роки, завдяки громадськості міста і режисеру театру, повернута до театру.

Примітки

. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 3 жовтня 2016.

Джерела

Литвяк Т. Євгенія Серебрякова // Литвяк Т. Зустрічі перед мікрофоном. — Суми, 2015. — С. 57—60. — .
Нестеренко О. Театр — моє життя. — Суми, 2024.
Нестеренко П. Справді — українська, справді — народна [провідна актриса Сумського обласного театру драми та музичної комедії імені М. С. Щепкіна Євгенія Серебрякова] // Нестеренко П. Джерела натхнення : творчі портрети сумських митців. — Суми, 2018. — С. 8—43 : фот. — .

Посилання

[1] . Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 3 жовтня 2016.