Піакпіак | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Ptilostomus afer (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Corvus afer Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Піакпіа́к (Ptilostomus afer) — вид горобцеподібних птахів родини воронових (Corvidae), єдиний представник монотипового роду Піакпіак (Ptilostomus). Мешкає на півночі Субсахарської Африки.
Опис
Піакпіаки досягають довжини 35-42 см при вазі в 121-130 г. Довжина хвоста становить 22,5-30 см, довжина крила 15,2–17,2, довжина цівки 44–47 мм, довжина дзьоба 32–36 мм.
Голови у піакпіаків округлі, дзьоби короткі та доволі міцні, вигнуті донизу, крила загострені, хвіст довгий, клиноподібний, лапи міцні і довгі. Загалом піакпіаки нагадують одночасно ворону і сороку, при цьому будучи дещо меншими за звичайну сороку.
Оперення птаха повністю чорне, шовковисте. Надхвістя, гузка і хвіст є дещо коричнюватими, а на шиї і грудях можуть бути фіолетові блискучі плями. Махові пера мають карамельно-медове забарвлення, такого ж кольору можуть бути стернові пера.
Лапи чорні, очі темно-червоні, лілові або фіолетові. Ніздрі повністю покриті перами. У дорослих птахів дзьоб чорний, у молодих червонувато-рожевий. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис піакпіака до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Сенегалу. Він використав французьку назву La pie du Sénégal та латинську назву Pica Senegalensis. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був піакпіак, для якої Лінней придумав біномінальну назву Corvus afer. В 1837 році англійський натураліст Вільям Джон Свенсон виділив піакпіака в окремий рід Ptilostomus. Підвидів не виділяють.
Частина кладограми родини воронових (Corvidae) за даними Ericson et al. 2005. | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Піакпіаки є частиною клади воронових, до якої також входять сороки (Pica), джиджітки (Podoces) і чагарникові джиджітки (Zavattariornis). Нійближчими родичами піапіаків є джиджітки, які мешкають в Центральній Азії.
Поширення і екологія
Піакпіаки поширені на півночі Субсахарської Африки, від Сенегалу до Ефіопії. Вони живуть на відкритих місцевостях — в саванах, на луках, полях і пасовиськах. Мешкають поряд з людиною, в селах і містах.
Поведінка
Піакпіаки ведуть денний спосіб життя. Вони соціальні, живуть сімейними зграями, які нараховують до 10 птахів. Більшу частину дня вони проводять в пошуках їжі, на землі або серед рослинності. Живляться комахами, іншими безхребетними, іноді падлом, яйцями, плодами. Піакпіаків часто можна помітити поряд зі стадами великих тварин: птахи шукають паразитів, сівши на спину тварини, або ловлять комах, які розбігаються з-під копит.
Сезон розмноження триває з березня по квітень-липень. Гніздять на вершинах пальм та інших дерев. Гніздо має чашоподібну форму, робиться з пальмового листя і стебел трави, скріпляється глиною. Всередину поміщаються пальмові аолокна. Гніздо будують і самиця, і самець. В кладці 3-7 яєць блакитнуватого кольору, поцяткованих коричневими плямками. Інкубаційний період триває близько 2 тижнів. Пташенята покидають гніздо на 3 тиждень і стають самостійними через 2 місяці після вилуплення.
Етимологія
Наукова назва роду Ptilostomus походить від сполучення слова дав.-гр. πτιλον — перо і στομα — рот. Видова назва afer походить від лат. afer — африканський.
Примітки
- BirdLife International (2016). Ptilostomus afer.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Crows, mudnesters, melampittas, Ifrit, birds-of-paradise. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 жовтня 2021.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. Volume 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 40—41, Plate 3 fig 2.}
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 157.
- Swainson, William John (1837). On the Natural History and Classification of Birds. Т. Volume 2. London: John Taylor. с. 266.
- Ericson, Per G. P.; Jansén, Anna-Lee; Johansson, Ulf S.; Ekman, Jan (2005). Inter-generic relationships of the crows, jays, magpies and allied groups (Aves: Corvidae) based on nucleotide sequence data (PDF). Journal of Avian Biology. 36 (3): 222—234. doi:10.1111/j.0908-8857.2001.03409.x.
- P. L. Britton, G. C. Backhurst (1980). Birds of East Africa: Their Habitat, Status and Distribution (англ.). East Africa Natural History Society. Процитовано 4 серпня 2018.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 323. ISBN .
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Piakpiak Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Voronovi Corvidae Rid Piakpiak Ptilostomus Swainson 1837 Vid Piakpiak Binomialna nazva Ptilostomus afer Linnaeus 1766 Areal vidu Sinonimi Corvus afer Linnaeus 1766 Posilannya Vikishovishe Ptilostomus afer Vikividi Ptilostomus afer ITIS 562593 MSOP 22705925 NCBI 56794 Piakpia k Ptilostomus afer vid gorobcepodibnih ptahiv rodini voronovih Corvidae yedinij predstavnik monotipovogo rodu Piakpiak Ptilostomus Meshkaye na pivnochi Subsaharskoyi Afriki OpisDoroslij piakpiak z termitami v dzobi Piakpiaki dosyagayut dovzhini 35 42 sm pri vazi v 121 130 g Dovzhina hvosta stanovit 22 5 30 sm dovzhina krila 15 2 17 2 dovzhina civki 44 47 mm dovzhina dzoba 32 36 mm Golovi u piakpiakiv okrugli dzobi korotki ta dovoli micni vignuti donizu krila zagostreni hvist dovgij klinopodibnij lapi micni i dovgi Zagalom piakpiaki nagaduyut odnochasno voronu i soroku pri comu buduchi desho menshimi za zvichajnu soroku Molodi piakpiaki na riznih stadiyah doroslishannya Operennya ptaha povnistyu chorne shovkoviste Nadhvistya guzka i hvist ye desho korichnyuvatimi a na shiyi i grudyah mozhut buti fioletovi bliskuchi plyami Mahovi pera mayut karamelno medove zabarvlennya takogo zh koloru mozhut buti sternovi pera Lapi chorni ochi temno chervoni lilovi abo fioletovi Nizdri povnistyu pokriti perami U doroslih ptahiv dzob chornij u molodih chervonuvato rozhevij Vidu ne pritamannij statevij dimorfizm TaksonomiyaV 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis piakpiaka do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom iz Senegalu Vin vikoristav francuzku nazvu La pie du Senegal ta latinsku nazvu Pica Senegalensis Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv buv piakpiak dlya yakoyi Linnej pridumav binominalnu nazvu Corvus afer V 1837 roci anglijskij naturalist Vilyam Dzhon Svenson vidiliv piakpiaka v okremij rid Ptilostomus Pidvidiv ne vidilyayut Chastina kladogrami rodini voronovih Corvidae za danimi Ericson et al 2005 Voronovi Corvidae Soroka Pica Chagarnikova dzhidzhitka Zavattariornis Piakpiak Ptilostomus Dzhidzhitka Podoces Piakpiaki ye chastinoyu kladi voronovih do yakoyi takozh vhodyat soroki Pica dzhidzhitki Podoces i chagarnikovi dzhidzhitki Zavattariornis Nijblizhchimi rodichami piapiakiv ye dzhidzhitki yaki meshkayut v Centralnij Aziyi Poshirennya i ekologiyaPiakpiaki poshireni na pivnochi Subsaharskoyi Afriki vid Senegalu do Efiopiyi Voni zhivut na vidkritih miscevostyah v savanah na lukah polyah i pasoviskah Meshkayut poryad z lyudinoyu v selah i mistah Piakpiaki na spini afrikanskogo bujvola Uganda PovedinkaPiakpiaki vedut dennij sposib zhittya Voni socialni zhivut simejnimi zgrayami yaki narahovuyut do 10 ptahiv Bilshu chastinu dnya voni provodyat v poshukah yizhi na zemli abo sered roslinnosti Zhivlyatsya komahami inshimi bezhrebetnimi inodi padlom yajcyami plodami Piakpiakiv chasto mozhna pomititi poryad zi stadami velikih tvarin ptahi shukayut parazitiv sivshi na spinu tvarini abo lovlyat komah yaki rozbigayutsya z pid kopit Para doroslih piakpiakiv i molodij ptah Sezon rozmnozhennya trivaye z bereznya po kviten lipen Gnizdyat na vershinah palm ta inshih derev Gnizdo maye chashopodibnu formu robitsya z palmovogo listya i stebel travi skriplyayetsya glinoyu Vseredinu pomishayutsya palmovi aolokna Gnizdo buduyut i samicya i samec V kladci 3 7 yayec blakitnuvatogo koloru pocyatkovanih korichnevimi plyamkami Inkubacijnij period trivaye blizko 2 tizhniv Ptashenyata pokidayut gnizdo na 3 tizhden i stayut samostijnimi cherez 2 misyaci pislya viluplennya EtimologiyaNaukova nazva rodu Ptilostomus pohodit vid spoluchennya slova dav gr ptilon pero i stoma rot Vidova nazva afer pohodit vid lat afer afrikanskij PrimitkiBirdLife International 2016 Ptilostomus afer Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David red 2021 Crows mudnesters melampittas Ifrit birds of paradise World Bird List Version 11 2 International Ornithologists Union Procitovano 10 zhovtnya 2021 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes fr lat T Volume 2 Paris Jean Baptiste Bauche s 40 41 Plate 3 fig 2 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis lat T Volume 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 157 Swainson William John 1837 On the Natural History and Classification of Birds T Volume 2 London John Taylor s 266 Ericson Per G P Jansen Anna Lee Johansson Ulf S Ekman Jan 2005 Inter generic relationships of the crows jays magpies and allied groups Aves Corvidae based on nucleotide sequence data PDF Journal of Avian Biology 36 3 222 234 doi 10 1111 j 0908 8857 2001 03409 x P L Britton G C Backhurst 1980 Birds of East Africa Their Habitat Status and Distribution angl East Africa Natural History Society Procitovano 4 serpnya 2018 Jobling James A 2010 The Helm Dictionary of Scientific Bird Names London Christopher Helm s 323 ISBN 978 1 4081 2501 4 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi