Пушков Олексій Костянтинович

Олексій Костянтинович Пушков (нар. 10 серпня 1954, Пекін) — російський державний і громадський діяч. Член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації — представник від законодавчого органу державної влади Пермського краю, голова тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації (з 2016 року). Депутат Державної Думи VI скликання, член фракції «Єдина Росія», голова Комітету ДЕРЖДУМИ з міжнародних справ (2011-2016).

Пушков Олексій Костянтинович рос. Алексей Константинович Пушков
Президент:
Народження:	10 серпня 1954(1954-08-10)^[1](69 років) Пекін, КНР^[1]
Країна:	СРСР і Росія
Освіта:	Московський державний інститут міжнародних відносин
Ступінь:	кандидат історичних наук
Нагороди:	^d Q97662395? ^d ^d
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Голова російської делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. У січні 2014 року Пушков очолив «Групи європейських демократів в ПАРЄ, змінивши на посаді голови Роберта Уолтера.

Кандидат історичних наук, політолог, професор МДІМВ. Удостоєний титулу почесний доктор Московського гуманітарного університету, Російсько-вірменського державного університету (Єреван), Азербайджанського університету мов.

Журналіст, автор і ведучий аналітичної програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр». Заслужений працівник культури (2004).

Біографія

Народився в родині радянського дипломата в Китаї. Батько, Пушков Костянтин Михайлович (1921-2019) співробітник Генерального консульства СРСР в Пекіні. Мати, Пушкова Маргарита Володимирівна (1927-2007), китаїст, перекладач, викладач китайської мови.

Навчався в московській спецшколі № 12 з поглибленим вивченням французької мови (Москва, Спасопесковський провулок).

Закінчив у 1976 році МДІМВ МЗС СРСР за спеціальністю «міжнародні відносини». Працював в ООН (Женева).

В 1979 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за темою «Криза основних політичних концепцій англо-американської буржуазної „радянології“» (спеціальність-07.00.04. — «історія комуністичного і робітничого руху та національно-визвольних рухів»).

У 1991-1995 роках був заступником головного редактора тижневика «Московские новости» з міжнародного напрямку; в цій ролі був шеф-редактором англійської, французької, німецької та іспанської версії газети.

У 1993-2000 роках — член редакційної колегії американського журналу Foreign Policy, що видається Фондом Карнегі у Вашингтоні. У 2004 році був членом Наглядової ради Московського фонду Карнегі.

З 1993 року — член і постійний експерт Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

У 1995-1996 роках — заступник генерального директора — директор Дирекції по зв'язках з громадськістю та ЗМІ ОРТ, а з 1996 по 1998 рік — директор Дирекції міжнародних зв'язків цього телеканалу. Був політичним оглядачем «Незалежної газети», вів рубрику «Особиста думка».

З 1998 року — керівник і ведучий програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр».

З 2002 року — член редколегії американського журналу «Нешнл інтерест» (National Interest), що видається Центром Ніксона (Center for the National Interest) у Вашингтоні. З 2005 року є членом Лондонського Міжнародного Інституту стратегічних досліджень.

У 2004-2016 роках — член Президентської ради з розвитку громадянського суспільства.

У 2008-2011 роках — директор Інституту актуальних міжнародних проблем (ИАМП) Дипломатичній академії МЗС РФ.

У 2009 році став лауреатом Бунінської премії за книгу «Путінські гойдалки. Постскриптум: десять років в оточенні».

У 2011 році обраний депутатом Державної думи РФ VI скликання за списками партії «Єдина Росія», не будучи її членом. Призначений головою Комітету з міжнародних справ Державної Думи. Член фракції «Єдиної Росії» в Держдумі.

З 2012 року — голова делегації Федеральних Зборів РФ у ПАРЄ (Страсбург). Віце-президент і член Бюро ПАРЄ.

У вересні 2015 року включений в санкційний список України.

У 2016 році програв праймеріз «Єдиної Росії» в Пермському краї, але був висунутий цією партією у складі партійного списку у Законодавчі збори Пермського краю. За підсумками виборів 18 вересня 2016 року здобув перемогу в 23-му виборчому окрузі, а 29 вересня того ж року, на засіданні крайового парламенту, був обраний його представником — членом Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації. Є членом Комітету Ради Федерації з оборони та безпеки. 26 жовтня 2016 року обраний головою тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації.

За даними компанії «Медіалогія» Олексій Пушков входить в топ-15 найбільш цитованих російських блогерів за 2017 рік.

Родина

• Дружина: Ніна Василівна Пушкова (нар. 1957), за освітою актриса, випускниця Театрального училища ім. Щукіна. Сценарист та продюсер документальних фільмів про культуру та архітектуру. Автор книги «Роман з Постскриптумом» (Москва, 2013). Знімалася в кіно («Звичайне диво», «Зустріч на далекому меридіані» та інших).
• Дочка: Дарина Пушкова (нар. 1977), в різний час працювала на НТВ, Бі-бі-сі, керівником лондонського бюро телеканалу «Russia Today», нині працює в дирекції інформаційних програм ВДТРК.
• Онучка: Анастасія (нар. 2009).

Критика

Робота Олексія Пушкова у програмі «Постскриптум» на «ТВ Центр» часто піддається критиці з боку телевізійних оглядачів. Їх основні претензії зводяться до відкритої антизахідної пропаганди, а також необґрунтованим критичним висловлюваням на адресу російських опозиційних політиків і громадських діячів. У 2017 році в серії тих же авторських програм Пушков представив аргументи на користь версії, що американці не були на Місяці, що висадка людини на Місяці не більш ніж павільйонне шоу. З запереченнями Олексію Пушкову виступили академік РАН Ерік Галімов та Олександр Тихонович Базилевський, головний науковий співробітник ГЕОХІ РАН.

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2014)
• Орден Пошани (2007)
• Орден Дружби (2009)
• Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» (2016)
• Заслужений працівник культури Російської Федерації (2004)
• Подяки Президента Російської Федерації (2007, 2008, 2011, 2012)
• Лауреат премій багатьох російських і міжнародних телефорумов як автор, керівник і ведучий програми «Постскриптум»
• «Золоте перо Росії» від Спілки журналістів Росії (9 лютого 2017) — «за створення і ведення телевізійної програми „Постскриптум“»

Санкції

• 28 квітня 2014 року введені обмежувальні санкції США.
• У серпні 2014 року включений Україною в санкційний список за позицію щодо війни на Сході України та анексію Криму Росією.
• Також включений в санкційні списки Канади та Австралії.

Основні роботи

• 2008 — «Путінські гойдалки». Москва. ЕКСМО.
• 2009 — «Гросмейстери задзеркалля. Росія і світова геополітика». Москва. ЕКСМО, Алгоритм.
• 2011 — «Від Давосу до Куршевеля. Де вирішуються долі світу». Москва. ЕКСМО, Алгоритм.
• 2012 — «Постскриптум. Допоможе Росії Путін?» Москва. Алгоритм.

Примітки

1. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/FR/TXT/PDF/?uri=OJ:L:2022:042I:FULL&from=FR
2. Пушков Алексей Константинович. Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. Процитовано 15 грудня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
3. Алексей Пушков возглавил комиссию по взаимодействию со СМИ в Совете Федерации. Партия «Единая Россия». Официальный сайт. 27 жовтня 2016. Процитовано 23 березня 2017. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
4. Пушков Алексей Константинович. Государственная Дума Федерального Собрания Российской Федерации. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 15 грудня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
5. Вести.ру. Делегацию России в ПАСЕ возглавил Алексей Пушков.
6. Ъ — Єдинорос очолив європейських демократів// Коммерсант
7. (29 січня 2017). Дочь империи. Российская газета — Федеральный выпуск № 7185 (19). Процитовано 4 лютого 2017. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
8. . Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 21 лютого 2012.
9. Пушков, Олексій Костянтинович. Криза основних політичних концепцій англо-американської буржуазної «радянології»: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. (07.00.04). — Москва : [б. в.], 1979. — 23 с.
10. Пушков: МН никогда не опускались до псевдо-демократического уровня. РИА Новости. 20 липня 2010. Процитовано 25 грудня 2013.
11. Алексей Голяков (2 жовтня 2013). . Журналист. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 25 грудня 2013.
12. . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 25 грудня 2013.
13. Карнеги: 10 лет в Москве (PDF). Фонд Карнеги. 2004. Процитовано 25 грудня 2013.
14. ПУШКОВ Алексей Константинович. ИИЦ «Панорама». Процитовано 15 грудня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
15. Алексей Пушков. АО «ТВ Центр». Процитовано 15 грудня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
16. Олексій Пушков балотується в депутати Державної Думи^{[недоступне посилання з Ноябрь 2018]}
17. Програма «Постскриптум» на півтора місяця залишила ефір каналу «ТВ Центр». Її автор і беззмінний ведучий Олексій Пушков пішов у відпустку — він балотується в депутати Державної Думи
18. . Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 березня 2019.
19. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 549/2015
20. Єдинороси висувають Пушкова і Трапезникова в пермське Заксобраніе
21. . Законодательное Собрание Пермского края. 29 вересня 2016. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 5 жовтня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
22. найбільш цитованих російських блогерів — 2017 рік / Медіалогія^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
23. АЛЕКСЕЙ ПУШКОВ: «ГЛАВНОЕ - ДУХ ЗДОРОВОГО АВАНТЮРИЗМА!». . 11 грудня 2009.
24. Патриот летит на Запад. Где и как отдыхает Алексей Пушков. . 16 січня 2018.
25. Драгунова, Ольга. (8 червня 2011). . Газета «Караван + Я», № 23 (795). Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
26. Ирина Петровская. "Постскриптум": в "Известиях" обнаружен враг России. . 2 грудня 2005.
27. . . 25 вересня 2017. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 9 березня 2019.
28. . . 4 грудня 2017. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 9 березня 2019.
29. "Ша, ребята!". Известия. 25 квітня 2003.
30. "Терпимость понятно к чему". За что Пушков мочит Улицкую?. . 26 липня 2015.
31. Галімов Е.//чи Були американці на Місяці. «Московський комсомолець» 16 грудня 2017.
32. Галімов Е.//чи Були американці на Місяці, продовження: Пушков пішов далі. «Московський комсомолець» 14 січня 2018.
33. Академік Ерік Галімов: чи Були американці на Місяці. Російська академія наук, новини. 16.01.2018.
34. Базилевский, 2017.
35. Групи депутатів Держдуми вручили медалі Міноборони за законодавче сприяння операції Збройних сил Росії в Сирії
36. XXV Благотворительный Бал прессы. . 9 февраля 2017. Процитовано 16 февраля 2017.
37. США ввели нові санкції проти сімох громадян РФ і 17 російських компаній
38. Власти Украины опубликовали список невъездных российских журналистов. Росбалт. 28 серпня 2014.
39. Санкционные списки против российских граждан и компаний. 18.07.2014.

Посилання

• Кожемякин, Владимир. (15 січня 2003). Алексей Пушков: «Я не бультерьер и не лицедей». , № 3. Процитовано 15 грудня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
• Байкова, Татьяна. (12 січня 2015). Алексей Пушков: «Европа находится в критической точке». Известия. Процитовано 15 грудня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
• Базилевский А. Т. Были ли американцы на Луне? // Природа : журнал РАН. — 2017. — № 7 (Помилка: неправильний час). — С. 47—51. — ISSN 0032-874X.