У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Публій Клодій У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Публ

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій Клодій.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій.

Публій Клодій Фразея Пет (лат. Publius Clodius Thrasea Paetus; ? — 66) — політичний діяч ранньої Римської імперії, консул-суффект 56 року, філософ—стоїк.

Публій Клодій Фразея Пет
Ф. А. Бронніков. Квестор читає смертний вирок Фразею Пету
Народився	1 століття Падуя, ^d, Стародавній Рим
Помер	66 Рим, Римська імперія ·знекровлення
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	філософ, письменник, політик
Знання мов	латина
Посада	консул і давньоримський сенатор^[d]
Конфесія	давньоримська релігія
У шлюбі з	Цецинія Аррія Молодша
Діти	Фаннія
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з роду Клодіїв з м. Патавіум. Про батьків немає відомостей. замолоду перебрався до Риму. Тут здобув повагу та прихильність з боку різних станів. Тоді ж став сенатором. У 56 році призначено консулом-суффектом разом з Луцієм Дувієм Авітом. Тоді ж йому було доручено слідкувати за книгами Сівілли. У 57 році підтримував у сенаті посланців провінції Кілікії, які скаржилися на зловживання намісника Гая Коссуціана Капітона.

У 59 році виступив з критикою вбивства Нероном своєї матері Агріппіни. Після цього випадку фактично очолив духовну опозицію до імператора. У 62 році виступав за м'якіше покарання для претора Антістія Сосіана, який випустив книгу з критикою Нерона. Внаслідок постійних конфліктів з імператором Фразея Пет відійшов від участі у роботі сенату. Своїм бездоганним життям Пет протиставив себе розпусті Нерона та його оточення. У наступні роки захищав Клавдія Тімарха, виступав за обмеження надання грошових та інших подяк намісникам провінцій, але сенат не підтримав Пета.

Зрештою у 66 році Нерон під загрозою війська змусив сенат проголосувати за страту Пета. Народний трибун Арулен Рустік запропонував накласти вето на рішення сенату, проте Фразея Пет відмовився й наклав на себе руки, порізавши вени.

Родина

Дружина — Цецинія Аррія Молодша

Діти:

Фаннія

Джерела

Wilhelm Adolf Schmidt, Geschichte der Denk und Glaubensfreiheit (Berlin, 1847);
Charles Merivale, History of the Romans under the Empire, Kapitel 53;