Проспект Трубників бульварна вулиця в західній половині міста Нікополь у Дніпропетровської області Вважається найкрасиві

Проспект Трубників — бульварна вулиця в західній половині міста Нікополь у Дніпропетровської області. Вважається найкрасивішою у місті, що бере початок від будівлі Нікопольської міської ради та будинку Водників (проспект Трубників, 1) та закінчується заводоуправлінням ПдТЗ та багатоповерховим житловим будинком № 105 мікрорайону. Бульвар проспекту засаджений каштанами.

проспект Трубників Нікополь
проспект Трубників, 37 на розі з вулицею Героїв Чорнобиля проспект Трубників, 37 на розі з вулицею Героїв Чорнобиля
Назва на честь	трубників
Загальні відомості
Протяжність	4800 метрів
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Проспект Трубників у Вікісховищі

Проспект Трубників починається від як продовження . На початку проспекту ліворуч розташовано й праворуч — . Перед початком промислової зони ліворуч розташовано сквер, після чого проспект змінює напрям з північного заходу на захід; і наостанок проспект повертає на південь, де закінчується на Херсонській вулиці.

Довжина вулиці — 4800 метрів; ширина — 60 метрів.

У житловій забудові проспекту Трубників виділяються декілька місцевостей:

45 квартал — ліва сторона проспекту від вулиці Станіславського до Каштанової вулиці,
44 квартал — права сторона від вулиці Раїси Кириченка до Каштанової вулиці,
38-й квартал — права сторона від Каштанової вулиці до вулиці Пилипа Орлика,
Варна — обидві сторони від вулиці Пилипа Орлика до вулиці Малиновського,
Соцмісто або Куба — обидві сторони від вулиці Малиновського до Соборної вулиці;
мікрорайон Трубник-1 — від Соборної вулиці до скверу

Історія

«Еліт-Клуб»; колишній Палац культури колишнього Нікопольського південнотрубного заводу; проспект Трубників, 38

Початкова назва проспекту — Перша Продовжня вулиця радянського Соцміста доби індустріалізації. Вулиця була прокладена у середині 1930-х років з розбудовою радянського Соцміста, що початково складалося з 10 чотириповерхових житлових будинків для робітників Південнотрубного заводу, зведеного у степу в 6 км від Старого міста — козацького Микитиного Рогу.

За культу особистості Йосипа Сталіна вулиця носила його ім'я — вулиці Сталіна. 1957 року перейменована на проспект Леніна. У 1996 році за наполяганням тодішнього генерального директора Південнотрубного заводу Олександра Куценка міськвиконком перейменував вулицю на сучасну назву — проспект Трубників, — що уславлює робітників трубного заводу, якому місто Нікополь завдячує своїм розквітом.

Першими будівлями вулиці були середня школа № 10 (зведена 1936 року; тепер школа № 25) та житлові будівлі № 9 (тепер № 41) і № 10 (тепер № 39), що були заселені у 1940—1941 роках. У перші місяці німецької окупації міста за німецько-радянської війни будинок № 10 без підключеної води та каналізації був в'язницею для полонених червоноармійців.

Після війни в 1946 році Ленінградська архітектурна-планувальна майстерня ДІПРОМЕЗу (Державний інститут з проєктування металургійних заводів) розробила план-проект забудови. У проєкті зазначалося:

«… Характер архітектури прийнятих типових дво- і триповерхових будинків — велика кількість терас і балконів, затишність їх розташування, можливість їх озеленити виткою зеленню, як не можна більш підходять до умов життя південного міста, яким і є Нікополь»

За цим проєктом силами полонених німців зведені перші житлові квартали Соцміста, поліклініку № 2, лікарня № 2. 2 і 3- поверховими житловими будинками з багатим озеленінням були забудований квартал по лівій стороні вулиці між вулицею Міронова й Альповою вулицею та інші житлові квартали Соцміста. Більшість будівель проспекту зведено у 1940-1950-х роках. Посередині вулиці пролягала залізнична гілка, якою ходив «трудовий» поїзд «ПТЗ — Місто». Зі зміною архітектурної політики в СРСР житловий район проспекту почали добудовувати поодинокими «хрущівками».

Окрасою проспекту став Палац культури Південнотрубного заводу. Увечері грав духовий оркестр, існували танцмайданчики. Квартал проспекту між вулицями Героїв Чорнобиля і Міронова отримав молодіжне прізвисько «Брод» від скороченого модного нью-йоркського Бродвею, що ототожнювалося з українським «бродити».

З часом на проспекті Леніна звели такі значні для нікопольчан будівлі: Центральний гастроном, перша в місті дев'ятиповерхівка, Палац одружень, банк, Нікопольський металургійний технікум, СПТУ-42, дитяча і стоматологічна поліклініки, ресторани, кафе, культурно-спортивний комплекс заводу феросплавів, та красивий й вмісткий стадіон , що належав НЗФ.

За УРСР проспектом проходили травнева й листопадова демонстрації.

За незалежної України на проспекті найпоширеніші у місті ОСББ.

Перехрестя

Преображенська вулиця
вулиця Електрометалургів
Першотравнева вулиця
вулиця Богуна (на перехресті транспортне кільце з квітником)
вулиця Станіславського
вулиця Раїси Кириченко
Каштанова вулиця (бульварного типу)
вулиця Пилипа Орлика
вулиця Героїв Чорнобиля (попередні назви: вулиця Сталіна, потім вулиця 40 років Жовтня)
вулиця Івана Мазепи
вулиця Європейська
вулиця Юрія Липи
Соборна вулиця
вулиця Трубченка
вулиця Паркова
вулиця Георгія Нарбута
Херсонська вулиця

Будівлі

№ 1-1а — готель і кафе «Афіна»;
№ 11а — Укрсоцбанк (UniCredit Group);
№ 11 — Пенсійний фонд;
№ 12а — Нікопольські тепломережі;
№ 12б — Дитячій садок № 12 «Світляк»;
№ 13а — Шаховий клуб;
№ 14 — ;
№ 15 — Магазин «Світ»;
№ 16 — Нікопольський професійний ліцей;
№ 18 — Нікопольський технікум Національної металургійної Академії України;
№ 18, корпус 3 — Нікопольський факультет Запорізького Національного Університету (НФ ЗНУ);
Пам'ятник на честь звільнення Нікополя за німецько-радянської війни (танк ІС-2 на постаменті);

№ 18а — культурно-спортивний комплекс «Нікопольського заводу феросплавів»;
№ 27 — Нікопольська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області; будівля початково будувалася, як готель ПТЗ з рестораном на 1-му поверсі;
№ 29 — житловий будинок зведений 1957 року;
№ 34 — готель «Бутік-Отель»;
№ 35а — відділення жіночої гімназії «Едем»;
№ 37 — «Будинок зі шпилем»;
Пам'ятник чорнобильцям;
№ 38 — нічний клуб, боулінг, тренажерний зал і ресторан «Еліт-Клуб»; колишній Палац культури колишнього Нікопольського Південно-трубного заводу; у минулому культурний осередок міста — тут діяли циркова та балетна студії, різні гуртки, виступали джаз-бенди й дуже популярний в 1950-1960-і роки радянський «співак Гавайських островів» Микола Щукін;
Пам'ятник воїнам-афганцям «Чорний тюльпан»;
№ 39 — Піцерія «Челентано»; один з перших житлових будинків проспекту, заселений у 1940—1941 роках з початковою адресою — 1-ша Продовжна вулиця, 10; перші місяці німецької окупації міста за німецько-радянської війни будинок був в'язницею для полонених червоноармійців
№ 41 — один з перших житлових будинків проспекту, заселений у 1940—1941 роках з початковою адресою — 1-ша Продовжна вулиця, 9;
№ 44 — житловий будинок зведений 1950 року;
№ 46 — середня загальноосвітня школа І-III ступенів № 25 з поглибленим трудовим і профільним навчанням; початково була школою № 10, що звели 1936 року за індивідуальним проєктом;
№ 47 — 3-поверхова Міська дитяча лікарня — відкрилася у реконструйованій у 2017—2020 роках будівлі Амбулаторій № 1 і № 3 з кошторисом у 51,3 млн грн.; тут розташовано поліклініка на 200 візитів у день (1-й поверх), стаціонар на 30-36 ліжок, лабораторії, рентген, діагностичне відділення та амбулаторія; у 2017 році амбулаторія № 1 переїхала в будівлю колишньої поліклініки № 3 на , й амбулаторія № 3 переїхала на , 18;
№ 48 — стадіон «Металург» імені Куценка; ДЮСШ № 1; Руїни легкоатлетичного манежу;
№ 50а — Храм ікони Божої Матері «Цілительниця» УПЦ МП;
№ 50 — міська лікарня № 1;
№ 55 — ресторан «12 стільців»;
Сквер з меморіалом Меморіал «Вічний вогонь» і Каплицею святих Петра і Февронії УПЦ МП;
№ 56 — Колишнє заводоуправління ПТЗ; ТОВ «Технопласт Плюс»; електроцех;
№ 56/2 — міська лікарня (поліклініка) № 4;
№ 87а — Нікопольський факультет Одеської національної юридичної академії:
Центральна прохідна Нікопольського ПТЗ;
№ 91 — Територія колишнього Нікопольського південно-трубного заводу;
№ 95 — ;
№ 97 — Пожежне депо;
№ 101 — будівля колишньої медчастини ПТЗ.
Бульвар на проспекті Трубників.

Пам'ятники

Головні пам'ятники Нікополя встановлені на проспекті Трубників:

«Літак»,
Танк ІС-2,
Меморіал загиблим трубникам за німецько-радянської війни 1941—1945 років,
Пам'ятник чорнобильцям,
Пам'ятник воїнам-афганцям «Чорний тюльпан».

Парки

Парки Перемоги і Металургів розташовані на початку і в кінці проспекту Трубників, що разом зі скверами та каштановим бульваром створюють зелене оздоблення єдиному проспекту міста.

Джерела

Проспект Трубників
Проспект Трубників [ 1 липня 2018 у Wayback Machine.]

Примітки

. Новини твого міста. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
. dp.tax.gov.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
. ntm.net.ua. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
. 34 телеканал (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 6 січня 2021.

[:0-1] . Новини твого міста. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

[2] . dp.tax.gov.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.

[3] . ntm.net.ua. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.

[:1-4] . 34 телеканал (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 6 січня 2021.